Особливості психічного розвитку дитини раннього віку

Ранній вік (від 1-го до 3-х років) є одним із ключових у житті дитини. За цей час дитина оволодіває прямою ходьбою, предметна діяльність стає провідною у психічному розвитку, а мовлення - засобом спілкування, зароджуються ігрова та зображувальна діяльність, розвиваються різні форми спілкування з дорослими та однолітками, інтенсивно формуються новоутворення у пізнавальній та особистісній сфері малюка.

Соціальна ситуація розвитку у ранньому дитинстві

Особливістю соціальної ситуації розвитку в ранньому дитинстві є спільна діяльність дитини з дорослим на правах співпраці. Розкривається вона у стосунках " дитина - предмет - дорослий". Зміст спільної діяльності полягає у засвоєнні малюком спеціально вироблених способів використання предметів.

1-3-річний малюк, захоплений предметом, не може від нього відволіктися. Заглиблений у предметну дію, вів не бачить, що за предметом завжди фігурує дорослий, який створює предмети певного призначення, володіє способами їх використання. Малюк не може самостійно пізнати функції предметів, оскільки їхні фізичні властивості прямо не вказують, як їх потрібно використовувати.

Дитина виконує індивідуальну дію відповідно до заданого дорослим зразка, інакше вона не зможе досягти правильного результату. Тому провідною для неї стає предметна діяльність, а ситуативно-ділове спілкування - засобом її здійснення. Предметна діяльність спрямована на оволодіння дитиною призначенням предметів, уміння діяти з ними відповідно до закладених у них функцій.

1 +32 АКТИВНЕ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ НАВЧАННЯ ЯК ФОРМА ПСИХОКОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ.

Психокорекція - це система заходів, спрямованих на виправлення недоліків психології або поведінки людини з допомогою спеціальних засобів психологічного впливу.

Психокорекції підлягають недоліки, що не мають органічної основи і не представляють собою такі стійкі якості, які формуються досить рано і надалі практично не змінюються.

Виділяють специфічні риси психокорекційного процесу, що відрізняють його від психотерапії.

• Психокорекція орієнтована на клінічно здорову особистість людей, що мають у повсякденному житті психологічні труднощі, проблеми, скарги невротичного характеру.

• Корекція орієнтується на здорові сторони особистості незалежно від ступеня порушення.

• У психокорекції частіше орієнтуються на сьогодення і майбутнє клієнтів.

• Психокорекція звичайно орієнтується на середньострокову допомогу (на відміну від короткостроковій - до 15 зустрічей - допомоги при консультуванні та довгостроковою - до декількох років - допомоги при психотерапії).

• Психокорекційні впливи спрямовані на зміну поведінки і розвиток особистості клієнта.

Різниця між психотерапією і психокорекції полягає в тому, що психотерапія має справу з різного роду порушеннями у людей, що страждають різними видами соматичних або психічних захворювань (розладів).

1.3. Характерні особливості психокорекційного процесу в групі АСПН (за книгою Яценко «Основи глибинної психокорекції»)

Тому психокорекційний процес у групі АСПН потребує дослідження несвідомої сфери психіки. АСПН — це навчання глибинно-психологічного аналі­зу отримуваного в групі поведінкового матеріалу. Це може бути вер­бальна або невербальна продукція, малюнки чи топологічні моделі. АСПН — це передусім навчання, а не тренування, бо в основу отриму­ваних результатів покладено точність психодіагностики та вміння цілісно аналізувати поведінкову продукцію.

Психокорекційний процес АСПН завжди охоплює дослідницький аспект, що ґрунтується на спільній активності учасника групи і психолога, який веде групу. Цим групова психокорекція відрізняється від тради­ційних методів, що мають за мету донести готові знання, втілити їх у практику. В групі АСПН учасники набувають дослідницьких навичок аналізу моделі спілкування, яке складається спонтанно й невимушено.

Психокорекція в групі не передбачає навчання на абстрактних моде­лях, без співвіднесення їх із досвідом її членів. Воно будується на матеріалі кожного з учасників, породженому в ситуації «тут і тепер». Аналіз попереднього досвіду відбувається шляхом його введення в групу через моделювання. Для цього мінімізується подання сюжету й актуа­лізується спонтанність і свобода поведінки.

Психокорекційний процес у групі АСПН зливається з динамікою розвитку групи й індивідуальним пізнанням несвідомих першопричин особистіших проблем суб'єкта.

Психокорекційні цілі з самого початку визначаються лише в за­гальному вигляді, їх конкретизація відбувається в ході роботи групи.

Психодіагностика в АСПН має процесуальний характер. Вона відпо­відає вимогам багаторівневості та порційності. Завдяки такій психо­діагностиці груповий процес із часом набуває керованого характеру й цілеспрямованості, зорієнтованої на забезпечення індивідуально-непов­торного психокорекційного результату для кожного з учасників на­вчання.

в групі АСПН, не можна об­минути таке питання, як роль і значення різноманітних групових прийомів, методів, вправ тощо. В групі АСПН використовуються деякі відомі з літератури вправи, але їх психологічне навантаження в АСПН набуває нового смислу завдяки глибиному характеру аналізу резуль­татів. Повздовжній (цілісний) аналіз поведінкового матеріалу в групі АСПН відкриває можливість виходу на несвідому сферу психіки суб'єк­та, що не є поширеним для тренінгових груп. Важливо й те, що в АСПН постійно відбувається винахід «своїх», групових вправ і прийомів у ситуації «тут і тепер». Велику роль у роботі групи АСПН відіграє психомалюнок. Особливим здобутком є розроблена методика цілісно­го аналізу малюнків у комплексі виконаних тем.

У своїй основі психокорекція в групі зорієнтована на пізнання індиві­дуальної неповторності несвідомого кожного учасника навчання. Логі­ка несвідомого зумовлює когнітивний рівень базових захисних диспо­зицій.

Метод АСПН можна застосовувати для дослідження особливостей «психологічних захистів».

Психокорекція в АСПН є багаторівневою і ґрунтується на механіз­мах позитивної дезінтеграції та вторинної інтеграції на вищому рівні психічного розвитку.