Екзаменаційний білет № 16.

1. Термінологічна і професійна лексика, її відмінність від загальновживаної.

Термін-слово або словосполучення, яке точно або і однозначно визначає чітко окреслене спеціальне поняття науки, техніки, мистецтва. Термінологія-сукупність термінів, тобто слів або словосполучень, що висловлююють специфічне поняття з певної галузі, техніки і т.д. Лексика (від гр. lexicos - той, що відноситься до слова) - це сукупність слів, які вживаються у мові. Наука, яка вивчає словниковий склад мови - значення слів, їх походження, зв'язок з іншими словами, має назву лексикологія (від гр. lexis - слово і logos - вчення). Збором та систематизацією слів, а також теорією та практикою укладання словників займається лексикографія. За сферами вживання лексику сучасної української літературної мови поділяють на загальновживану і спеціальну, або лексику обмеженого вживання. Терміни можуть позначати абстрактні поняття (асиміляція, редукція) та конкретні (реле, гормон, бланк, протеїн). За структурою терміни можуть бути як одним словом (біогенний, адаптація, вексель), так і словосполученням (депресія хвороби, абіотичні фактори середовища, вірулентні штами збудника, захист рослин). Терміни бувають загальнонауковими (функція, гіпотеза, аналіз, категорія, синтез, метод) та вузькоспеціальні (біопрепарати, гіпотенуза, суфікс, банк, кредит, депозит, актив, баланс, грошові рухи, кореспонденція, ліквідність, платоспроможність). Існує чимало терміносистем: агрономічна, економічна, медична, спортивна, біологічна та ін.

2. Дієслово в діловому мовленні. Безособові конструкції на – но, -то..

1. Найпоширенішою дієслівною формою в юридичних документах є дієслово теперішнього часу із значенням позачасовості: Україна єсуверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

2. Теперішній час на позначення майбутнього вживається, коли підкреслюється обов'язковість чогось: огляд розпочинається завтра о 10 год.

3. Недоконаний вид, за загальним правилом, позначається складеними формами: будуть здійснювати, буде відбуватися. Форми на зразок: здійснюватимуть, відбуватиметься - у ділових документах небажані.

4. Доконаний вид твориться переважно за рахунок лрефікації; візувати - завізувати, протоколювати - запротоколювати. Проте варто простежити, щоб не відбулося зловживання префіксами в документі (свідчення професійного жаргону: заорганізувати, запо-зичкувати).

Способи вираження наказу. У діловому стилі наказ може передаватися:

1. Власне наказовим способом: іди, читай, стій, робіть. Такі форми можливі лише в усному мовленні.

2. Формами дійсного способу із значенням наказовосгі та відповідною інтонацією (лише в усному мовленні): працюємо, дивимося.

3. Інфінітивом лише Із суфіксом - ти (суфікс - ть властивий розмовній мові): Встати! Стояти! Інфінітив, уживаний в наказах та розпорядженнях, надає висловленню категоричного характеру: звільнити, прийняти, надати, створити. У текстах заяв (позовних заяв) наказова форма інфінітива прихована дієсловом прошу, але наказ все ж зберігається: прошу з 'ясувати, відшкодувати, повернути, Форма наказу може бути пом'якшеною або категоричною, набирати значення бажаності, ймовірності тощо. Цьому сприяє вживання модальних модифікаторів: обов 'язково надати, негайно надати, слід надати, має право надати, вправі надати, можна надати, може надати і под.

4. Менш категоричні безособові форми, що мають характер ствердження фактів і застосовуються в різноманітних інструкціях, статутах, приписах, рекомендаціях: заборонено, забороняється рекомендовано, не дозволяється,

5. Іноді (в усному спілкуванні, в листах) для висловлення наказу-вимоги можна використати питальне речення: Чи не могли б Ви... Така конструкція має за мету викликати в адресата почуття співучасті та співпраці у розв'язанні поставленої проблеми і сприймається безвідмовно.