Правовий статус спадкодавців та спадкоємці

Спадкодавцем є фізична особа, смерть якої породжує спадкове правонаступництво.

Спершу слід вказати на те, що спадкодавець не є суб'єктом спадкових правовідносин, оскільки останні виникають внаслідок його смерті. Проте окремі автори зараховують спадкодавця до суб'єктів спадкових правовідносин. Зокрема, І.Л. Корнєєва зазначає, що оскільки спадкування є правонаступництвом, в якому беруть участь два суб'єкти - праводавець (спадкодавець) і правонаступник (спадкоємець), то за відсутності праводавця не може бути і правонаступництва, а відповідно і спадкових правовідносин. Ю.М. Власов і В. В. Калінін також вважають, що суб'єктами спадкових правовідносин виступають спадкодавець і спадкоємець.

Правовий статус спадкодавця зумовлений видом спадкування. Так, у разі спадкування за заповітом спадкодавцем (заповідачем) відповідно до ст. 1234 ЦК України може бути особа з повною цивільною дієздатністю. Тобто в цьому разі мова йде про особу, яка досягла повноліття (вісімнадцяти років), а також про особу, яка до повноліття набула повну дієздатність, чи якій така дієздатність була надана на підставі ст. 35 ЦК України. Вказана стаття містить вичерпний перелік таких підстав: повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. Крім цього, повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і бажає займатися підприємницькою діяльністю. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації як підприємця.

Якщо спадкування здійснюється на підставі положень закону, спадкодавцем може бути будь-яка фізична особа незалежно від обсягу дієздатності, віку, місця проживання та стану здоров'я.

Спадкодавцем може виступати лише фізична особа - як громадянин України, так і іноземець або особа без громадянства, оскільки, за чинним законодавством, іноземні громадяни й особи без громадянства користуються в Україні цивільною правоздатністю нарівні з громадянами України. Умовою визнання людини спадкодавцем є наявність у неї майна, що може переходити в порядку спадкування, оскільки за відсутності спадщини спадкування не виникає.

Натомість, юридичні особи не можуть виступати спадкодавцями в цивільних правовідносинах, оскільки ліквідація юридичної особи спадкових правовідносин не породжує та в цьому разі спадкове законодавство не застосовується.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

У разі спадкування фізичною особою основна вимога, яка до неї висувається, - бути живою на час відкриття спадщини. При цьому не має значення вік, стан здоров'я, місце проживання тощо. Особи, що померли раніше за спадкодавця або одночасно з ним, не можуть вважатися спадкоємцями останнього.

Примітно, що закон захищає інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. При спадкуванні за законом зачата, але ще не народжена дитина визнається спадкоємцем першої черги (ст. 1261 ЦК України). Крім того, згідно із ч. 2 ст. 1298 ЦК України, якщо заповіт складено на користь зачатої, але ще не народженої дитини, видача свідоцтва про право на спадщину і розподіл спадщини між усіма спадкоємцями може відбутися лише після народження дитини. Основна умова закликання до спадкування при цьому - народження дитини живою. Наведене правило застосовується і при спадкуванні за законом. Якщо ж дитина народилася мертвою, то спадкові правовідносини за її участю не виникають. Держава охороняє права та інтереси зачатої, але ненародженої дитини, проте остання до народження не визнається суб'єктом права.

Слід вказати на те, що ст. 1222 ЦК України не встановлює таку умову набуття статусу спадкоємця як прийняття спадщини. Для того, щоб стати спадкоємцем, фізичній особі необхідно бути живою на час відкриття спадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1223 ЦК України). До відкриття спадщини особа не набуває статусу спадкоємця, як не набуває ніяких прав на майно заповідача. Вчинення дій, направлених на прийняття спадщини, - це реалізація права, що виникло внаслідок відкриття спадщини.

С.Я. Фурса та Є.І. Фурса з позицій конкретизації термінології пропонують відокремити поняття " потенційний спадкоємець", під яким пропонується розуміти особу, право якої на спадкування визначено законом або заповітом, але яка ще не довела свого права на отримання спадщини і не виявила свого бажання на її отримання. А спадкоємцем (фактичним) слід вважати ту особу, яка має доведене у встановленому порядку право на отримання спадщини і виявила передбаченим законом способом бажання отримати спадщину (вступила в управління або володіння спадковим майном чи подала заяву про бажання прийняти спадщину).

Певні особливості має спадкування юридичними особами. Так, по-перше, юридичні особи закликаються до спадкування лише як спадкоємці за заповітом. Закон не визначає юридичних осіб спадкоємцями у жодній з черг спадкоємців за законом, оскільки останнє ґрунтується на відносинах сім'ї та родинності. По-друге, умовою закликання до спадкування юридичної особи є наявність у неї правоздатності, що виникає з моменту створення юридичної особи і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 4 ст. 91 ЦК України). Тобто юридична особа має існувати на час відкриття спадщини. Якщо ж юридична особа, визначена спадкоємцем за заповітом, ліквідована до відкриття спадщини, заповіт в цій частині не буде мати юридичної сили, а спадкове правонаступництво здійснюватиметься відповідно до закону. На думку О. Є. Блінкова та К. Ю. Єгоренкової, якщо на час відкриття спадщини юридична особа існувала, але протягом шести місяців з моменту смерті спадкодавця втратила свій статус внаслідок злиття, приєднання, поділу, перетворення, то можна провести певну аналогію з померлими спадкоємцями, які не встигли прийняти спадщину, від яких вказане право переходить до їх спадкоємців за законом в порядку спадкової трансмісії.

Юридична особа-спадкоємець здійснює свої спадкові права в загальному порядку, може прийняти спадщину або відмовитися від її прийняття. Не можуть виступати спадкоємцями філії, представництва, інші підрозділи юридичної особи. У тому разі, коли вони все ж зазначені як спадкоємці за заповітом, з метою максимально точного виконання заповіту, спадкове майно може передаватися відповідно до волі заповідача (наприклад, колекція книг - до бібліотеки, підрозділ університету), а право на це майно буде належати відповідній юридичній особі, організаційно пов'язаній із даним підрозділом. Юридична особа закликатиметься до спадкування незалежно від виду (приватна, публічна) та організаційно-правової форми. При цьому юридична особа не може бути усунена від права на спадкування в порядку ст. 1224 ЦК України.