Договір зберігання, договір страхування.

Ст 936-----За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яку їй передала друга сторона (поклажодавець), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ст. 936 ЦК). Регулювання договору зберігання здійснюється главою 66 ЦК.

Юридичні ознаки договору: односторонній, реальний та безвідплатний. Однак якщо зберігання здійснюється на засадах підприємницької діяльності (професійним зберігачем), то він перетворюється на взаємний, консенсуальний та відплатний.

Сторонами за цим договором є поклажодавець та зберігач. Поклажодавцем є особа, яка передала річ на зберігання. Поклажодавцем може бути фізична чи юридична особа, яка є власником речі, або інша особа, що уповноважена на передачу речі на зберігання. В окремих випадках до поклажедавця та зберігача за деякими різновидами договору зберігання можуть пред'являтись додаткові вимоги.

Істотною умовою є предмет договору. Предметом договору зберігання є послуга, яка полягає в сукупності корисних дій, що спрямовані на прийняття, зберігання та подальше повернення зберігачем певного об'єкта. Ще однією істотною обставиною цього договору є його строк (термін), тобто період часу, впродовж якого (чи до досягнення якого) зберігач зобов'язаний зберігати передану йому річ. Договір зберігання може бути строковим (тобто таким, що укладено на певний визначений у договорі строк) і безстроковим (тобто таким, що припиняється вимогою повернути майно, яке перебуває на зберіганні). Якщо договір є відплатним, то істотною умовою також є ціна договору.

Форма договору зберігання залежить від виду договору і може бути як усною, так і письмовою, в тому числі шляхом видання певних документів (розписка, квитанція чи інший документ), що підписано зберігачем.

Змістом договору зберігання є такі, що кореспондують права та обов'язки сторін.

До обов'язків поклажодавця належать:

1) обов'язок попередити про властивості речі, яку передано на зберігання, та особливості її зберігання;

2) обов'язок оплатити витрати, що пов'язані зі зберіганням, якщо це обумовлено договором чи законом;

3) обов'язок сплатити за зберігання винагороду, за умови, що її та строки її внесення встановлено договором;

4) обов'язок відшкодувати надзвичайні витрати (ч. 2 ст. 966 ЦК);

5) обов'язок забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

До обов'язків зберігача належать:

1) обов'язок прийняти річ на зберігання у разі, якщо договір консенсуальний;

2) обов'язок зберігати річ упродовж всього обумовленого договором строку або до моменту витребування речі поклажодавцем;

3) обов'язок забезпечувати схоронність речі;

4) обов'язок піклуватися про річ, як про свою власну, якщо зберігання здійснюється безоплатно;

5) обов'язок надавати послуги зі зберігання особисто;

6) обов'язок не користуватися річчю, яку передано поклажодавцем, а також не передавати її у користування іншій особі;

7) обов'язок негайно повідомляти поклажодавця про необхідність зміни умов зберігання речі та отримати його відповідь;

8) обов'язок повернути поклажодавцеві річ, яку було передано на зберігання або відповідну кількість речей того самого роду та якості у разі зберігання речей, що визначені родовими ознаками (іррегулярне зберігання).

До спеціальних видів зберігання також належать:

• зберігання речей у ломбарді. іменної квитанції.

• зберігання цінностей у банку проводиться як шляхом зберігання з наданням індивідуального банківського сейфу, що охороняється банком, так і шляхом зберігання з наданням індивідуального банківського сейфу, що не охороняється банком. іменного документа,

• зберігання речей у камерах схову організацій, підприємств транспорту, яке здійснюється або шляхом зберігання у власне камерах схову чи автоматичних камерах схову. квитанції або номерного жетону.

• зберігання речей у гардеробі організації. легітимаційним знаком (номерним жетоном);

• зберігання речей пасажира під час його перевезення.

• зберігання речей у готелі.

• зберігання речей, що є предметом спору (секвестр). Специфікою цього договору є те, що об'єктом зберігання в порядку секвестру є річ, яка становить предмет спору. Закон визначає такі види секвестрів: договірний (якщо річ передано особі на зберігання за домовленістю сторін, між якими виник спір, до його розв'язання у судовому порядку) та судовий (якщо річ передано за рішенням суду);

• зберігання автотранспортних засобів здійснюється у боксі та гаражі або на спеціально відведених місцях (стоянках). квитанцією (номером, жетоном);

• договір охорони, здійснюється як договір охорони майна, так і як договір охорони особи. Специфікою цього договору є те, що його суб'єктом є не зберігач, а охоронець. Об'єктом цього права є майно або недоторканність особи.