Особливості розрахунку показників дохідності облігацій

Інвестувавши гроші в облігацію, її власник отримує дохід у вигляді фіксованих відсотків та різниці між ціною придбання і номіналом, за яким облігація погашається. Ефективність (дохідність) довготермінових облігацій може бути виміряна у вигляді: купонної дохідності (норма відсотка облігації); поточної дохідності (відношення річного купонного доходу до ціни облігації); ставки розміщення (річної ставки складних відсотків).

Ставка розміщення найбільш точно характеризує реальну фінансову ефективність облігації, враховуючи всі види доходів від неї. Отже, завдання вимірювання фінансової ефективності облігації зводиться до обчислення ставки розміщення у вигляді річної ставки складних відсотків. Нарахування відсотків за цією ставкою на ціну придбання облігації, яка може відрізнятися від номіналу, дає дохід за весь період " життя" облігації, враховуючи момент її погашення.

У фінансовому аналізі операцій з облігаціями одним з важливих питань є оцінка максимальної ціни. Для інвестора ціна облігації повинна бути такою, щоб забезпечити хоча б мінімальний рівень дохідності. Тому ціна облігації розраховується та використовується в операціях на рівні дисконтованої суми всіх майбутніх надходжень. Ставка дисконтування приймається на рівні мінімально допустимої дохідності.

При цьому враховуються такі фактори:

— кількість нарахувань відсотків купонного доходу з облігації в рік (один, два, чотири);

— ставка оподаткування доходу з облігації і з альтернативних безризикових вкладень;

— термін до одержання чергового купонного доходу.