Виконати гідравлічне ув'язування роботи приладових ділянок та інших гідравлічних кілець системи між собою з використанням регулювальної арматури для прийнятого типу балансування.

Вихідними даними для виконання гідравлічного розрахунку є попередні розрахункові та графічні результати проектування системи водяного опалення, а саме:

Ø величини теплових балансів (розрахункова теплова потужність опалення) опалювальних приміщень;

Ø обрані типи опалювальних приладів або поверхонь і виконане їхнє розміщення в приміщеннях на планах будинку;

Ø визначені принципові рішення щодо конфігурації системи водяного опалення (розміщення джерела теплоти, трасування магістральних трубопроводів і приладових віток або стояків), типу трубопроводів, запірної та регулювальної арматури (вентилів, кранів, клапанів і регуляторів тиску та витрати, терморегуляторів);

Ø накреслена схема системи опалення (бажано аксонометрична) із нанесенням номерів, теплових навантажень і довжин розрахункових ділянок;

Ø визначене головне циркуляційне кільце - замкнений контур, який складається з послідовних ділянок трубопроводів з максимальною витратою теплоносія (тепловим навантаженням), починаючи від джерела теплової енергії до найбільш віддаленого опалювального приладу (для двотрубної системи) або приладової вітки чи стояка (для однотрубної системи) і назад до джерела теплоти.

Розрахунковою ділянкою трубопроводу є пронумерована ділянка постійного діаметра з незмінною витратою теплоносія. Нумерацію розрахункових ділянок починають від джерела теплоти (ІТП або теплогенератора). Вузлові точки в місцях відгалужень на магістральному подавальному трубопроводі, як правило, позначають буквами або арабськими цифрами, які як правило відповідають номеру поверху; у відповідних точках на збірних магістральних трубопроводах їх указують зі штрихом. Номер кожної розрахункової ділянки складається із двох букв або цифр, які відповідають початку і кінцю ділянки.

Нумерацію приладових віток (стояків) у вертикальних системах опалення рекомендується виконувати арабськими цифрами за годинниковою стрілкою по периметру будинку, починаючи від квартири, розташованої у верхній лівій частині плану поверху.

Довжини ділянок трубопроводів системи опалення визначають з точністю до 0, 1 м за трасуванням їх на планах та схемах.

Теплове навантаження розрахункової ділянки дорівнює тепловому потоку, який повинен передати (у подавальному трубопроводі) або вже передав (у зворотному трубопроводі) теплоносій, що транспортується по ділянці. Величина теплового навантаження ділянки визначається як сума розрахункових теплових потужностей опалювальних приладів, які забезпечуються теплоносієм, що транспортується у розрахунковій ділянці. Теплове навантаження розрахункових ділянок системи магістральних розподільних і збірних трубопроводів обчислюють з округленням до 10 Вт.

За кількістю теплоти Q_і-j на і-j-ділянці системи опалення можна визначити необхідну витрату теплоносія на відповідних ділянках системи опалення:

, кг/год

(2.1)

де: с = 4, 19 кДж/(кг·^оС) - питома теплоємність води; t_г - розрахункова температура теплоносія в подавальному трубопроводі системи опалення, ^о С; t_о - розрахункова температура теплоносія у зворотному трубопроводі системи опалення, ^о С.

Рекомендується на схемі системи опалення вказувати теплове навантаження Q_{i-j ;} , Вт, довжину l _i-j, м та діаметр d_у, мм розрахункової ділянки.