Склад тепличних ґрунтів.

Тепличні культури дуже вибагливі щодо родючості ґрунтів, тому що за короткий період вони мають забезпечити умови для отримання високого врожаю, а саме: тепличні ґрунти повинні мати достатньо високу кількість поживних речовин з оптимальним співвідношенням між ними, реакція середовища повинна бути близька до нейтральної; ґрунт повинен мати високу буферність, оптимальну щільність, добру повітроємкість та повітропроник­ність, високу водоутримуючу і поглинальну здатність, не повинен містити шкідливих для рослин солей, патогенної мікрофлори. Важливою вимогою є висока теплоізоляційна здатність тепличних ґрунтів для уникнення температурних перепадів.

За фізичними властивостями ідеальними вважають ґрунти, у яких співвідношення твердої, рідкої і газоподібної фаз становить 1: 1: 1.

Тепличні ґрунти розрізняють за видами приготування (при­родні та насипні), тривалістю використання, способами обігріву та дренування.

Найширше в тепличному господарстві закритого ґрунту використовують насипні ґрунти — штучні ґрунтосуміші багатокомпонентного складу.

За тривалістю використання ґрун ти поділяють на щорічно змінні, свіжі (1-4 роки), зрілі (4-8 років), тривалого використання (8-12 років), беззмінні (більше 12 років).

За способом обігріву ґрунти розподіляють на: без обігріву; з технічним обігрівом і на біопаливі.

За способом дренування — без дренажу і з технічним дренажем.

По щільності оранжерейні субстрати (ґрунти) ділять на рихлих (0, 1 — 0, 4 г/см3), середніх (0, 5 — 0, 7 г/см3), ущільнених (0, 8 — 1 г/см3) і щільних (більше 1 г/см3). Для хорошого розвитку рослин кількість повітря в субстраті повинна складати не менше 15 — 20 %, загальна шпаруватість 50 — 60 %.

За вмістом органічної речовини тепличні ґрунти класифікують на органічні, органо-мінеральні, мінеральні.

Органічні ґрунти складаються з одного або кількох видів органічних компонентів, характеризуються високою водопроникність ємністю поглинання і піддаються швидкій мінералізації. До них належать ґрунти на основі верхового торфу, тирси, кори тощо. Вміст органічної речовини сягає більше 40%.(Торф + Деревообробні відходи +Гнійний компост) Компостована кора + Гнійний компост + Торф + Кора

Органо-мінеральні ґрунти є сумішами, що складаються із 2/3 органічних матеріалів і 1/3 польової або дернової землі. Характеризуються вмістом органічної речовини в межах 15-40%. Найсприятливіші властивості для вирощування овочевих культур теплицях мають ґрунти, які складаються із суміші торфу (50-60%) з легким або середнім суглинком (20-30%) і гнійним компостом (20-30%) за об’ємом.(Торф +Польова земля (легкий, середній суглинок)+ Гнійний компос т; Гнійний компост + Торф + Польова земля + Тирса)

Мінеральні ґрунти складаються із гумусового горизонту природних ґрунтів з додаванням невеликої кількості органіки (вміст органічної речовини менше 15%) і ґрунти на основі гравію, піску, перліту, мінеральної вати тощо. Польова земля (легкий, середній суглинок)+ Місцеві розпушуючі матеріали + Гнійний компост; Польова земля + Гнійний компост + Місцеві розпушуючі матеріали.

Часті поливи і підживлення, підвищена мінералізація органічних речо­вин та інші фактори зумовлюють потребу створення для тепличних культур спеціальних ґрунтів, які протягом ве-гетації повинні володіти всіма необхідними для рослин поживними ре­човинами в легкодос-тупній для них формі.

У теплицях і парниках використовують родючі, повітропроникні ґрунти з високою вбир-ною здатністю без збудників хвороб, шкідників і бур'янів. Оптимальними є ґрунти, що міс-тять не менше як 20 % органічної речовини, а тверда, рідка і газоподібна фази знаходяться у співвідношенні 1: 1: 1. Такі грунтосуміші здебільшого виготовляють з дернової землі, перег-ною, компостів, соломи, тирси, мінеральних добрив і повинні володіти:

- високим вмістом поживних речовин з концентрацією ґрунтового розчину, що не переви-щує оптимальні значення;

- доброю вологоємністю, тепло- і повітропроникністю;

- оптимальною реакцією середовища;

- тривалим терміном експлуатації.

Всі субстрати для закритого ґрунту умовно розділяють на:

- ґрунт: високородючі збагачені органічними та мінеральними добривами; їх використо-вують у простих спорудах захищеного ґрунту: плівкових парниках, тунелях і плівкових теп-лицях;

- ґрунтові суміші: в якості компонентів використовують органічні та мінеральні складові та інші матеріали в різних співвідношеннях. Їх використовують в сучасних теплицях з насип-ними ґрунтами або у простих спорудах на малородючих ґрунтах;

- замінники ґрунту рослинного, органічного походження: тирса, подрібнена кора, солома, верховий торф, відходи гідролізної промисловості та матеріали, які швидко розкладаються;

- штучні (гідропонні) субстрати представляють порівняно інертні тверді матеріали (гра-вій, щебінь, пісок, керамзит, вермикуліт, мінеральна вата…), а елементи живлення рослини отримують з поживних розчинів, якими періодично їх зволожують. Гідропонна культура на-йбільш перспективна там, де відсутні ґрунти і їх замінники та не дозволені санітарні умови роботи з органічними добривами (в межах міста);

- штучні ґрунти: хімічні іонообмінні смоли, насичені поживними елементами; викорис-товують в порівняно невеликих об’ємах.

Встановлено, що найкращі властивості в теплицях мають суміші, які складаються з 50-60 % тор­фу за об'ємом, 7-10 % - якісного суглинкового ґрунту, 15-20 % - гною, 20-25 % тирси.

Торф: види та використання. Низинний торф характеризуються темним кольором (май-же чорним), високим ступенем розкладу (більше 35 %), відсутністю волокон, низькою воло-гоутримуючою здатністю (не більше 400 %), слабокислою або близькою до нейтральної ре-акцією (pH 5, 0-7, 0). За структурою він подібний до звичайного грунту, об’ємна вага якого від 350 до 1000 кг/м³. Його застосовують у чистому виді і в складі різних грунтосумішей.

Верховий торф володіє кислою реакцією середовища (pH 2, 6-3, 2), низьким ступенем розкладу і низьким вмістом мінеральних елементів; і є основою тепличного ґрунту.

Кращим вважається низинний і перехідний торф, з нейтральною реакцією, який має сту-пінь розкладу 30-40 % і зольність 13-15 %.

Ґрунтові субстрати це не лише торф, а складна композиція органічних і мінеральних мате-ріалів, які доповнюють один одного і в комплексі створюють оптимальні умови для розвитку рослини. Часто при створенні спеціальних субстратів в їх склад включають і інші компоненти: кокосове та торфове волокно, мелену хвойну кору, стебла вереску, різаний сфагнум, де-ревне вугілля, перліт, вермикуліт, цеоліт. Для регулювання кислотності, покращення грану-лометричного складу, збагачення макро- і мікроелементами додають вапнякові матеріали, мінеральні добавки, органічні та мінеральні добрива.

Під час росту рослина використовує з ґрунту поживні елементи. Щоб підтримувати її ріст і розвиток постійно поповнюють запас поживних елементів, внесенням добрив шляхом під-живлення та з поливною водою. Підживлення проводять рідкими або твердими водорозчин-ними комплексними безхлорними мінеральними та органічними добривами в міру необхід-ності

Перше підживлення проводять через 5-6 тижнів після пересадки. Склад і кількість добрив залежить від виду рослини та періоду її розвитку: більше азоту необхідно для нарощування зеленої маси, в період цвітіння - більше фосфору і калію, а в кінці вегетації кількість добрив зменшують. Для молодих та хворих рослин, надлишок азоту, особливо аміачного, шкідли-вий. Готуючи розчин добрив враховують допустиму загальну концентрацію солей, яка, з врахуванням наявних в поливній воді солей, не повинна перевищувати допустимих значень. Не можна поливати пересушений субстрат розчинами добривами. Органічні добрива вико-ристовують лише стерильними.