Головні компоненти лісопарку. Класифікація лісопаркових ландшафтів.

Лісопарк являє собою комплекс взаємопов'язаних в архітектурно-планувальному і об'ємно-просторовому відношенні компонентів. Головним з яких є деревно-чагарникові насадження і відкриті лугові простори; рельєф території і водні поверхні; елементи благоустрою, обслуговуючі та інженерні споруди.

Лісопарки у більшості випадків створюються на основі існуючих насаджень. Основою їх композиції є крупні лісові масиви і великі відкриті простори – компоненти, які створюють пейзажі далеких, середніх та коротких перспектив.

Вибір певного прийому при створенні лісопаркових композицій залежить від необхідності збереження природного характеру лісопаркового ландшафту в цілому. Архітектурно-художня виразність лісопарку залежить від декоративних якостей і вмілого розміщення деревно-чагарникових насаджень, а також від продуманої організації його пейзажів.

Дендрологічний склад насаджень лісопарку бідніший ніж у парку і залежить від умов зростання, що ускладнює вирішення у лісопаркових композиціях колірних та інших завдань.

Велике значення в композиції лісопарку має рельєф. Він наче розчленовує лісопарк на ряд ділянок.

Класифікація лісопаркових ландшафтів

Ландшафт у широкому розумінні являє собою взаємопов'язаний комплекс різноманітних природних компонентів: рельєфу, ґрунту, рослинності та ін. Такий ландшафт прийнято називати географічним. Лісопарковий ландшафт істотно відрізняється від географічного і входить до категорії культурних ландшафтів, бо в його формуванні значну роль відіграє господарська діяльність людини. Він являє собою взаємопов'язане в архітектурно-художньому і цільовому відношенні сполучення рослинності, абіотичних факторів, елементів благоустрою, інженерних та обслуговуючих споруд.

Для лісопаркового ландшафту характерним є розкриття і підсилення позитивних якостей з метою створення сприятливих умов для певного виду відпочинку.

Поняття „ландшафт" - узагальнююче, збірне. Своє конкретне визначення воно одержує у різноманітному комплексі пейзажів або природних картин, що його складають. В лісопарковому, як і в садово-парковому будівництві, під пейзажем прийнято розуміти спеціально сформовані, розкриті з певних точок перспективи, які найбільш повно характеризують властивий для даної території лісопарковий ландшафт.

Однотипні за своєю структурою та естетичним впливом пейзажі, які мають однакове цільове призначення і пов'язані у єдиний об'ємно-планувальний комплекс, являють собою ландшафт певної категорії, або ландшафтний район.

На основі багатьох досліджень, проведених у лісопарках, І.Д.Родічкін (1969) рекомендує для лісопарків України три основні категорії ландшафтів:

I - ландшафт закритих просторів (закритий);

II - ландшафт напіввідкритих просторів (напіввідкритий);

III - ландшафт відкритих просторів (відкритий).

Існують більш детальні класифікації, наприклад, з поділом ланд­шафтів на дрібніші елементи. Так, ландшафти закритого простору поділяють на: Іа - деревостани горизонтальної, Іб - вертикальної зімкнутості, Ів - загущені молодняки.

Іа - одноярусні деревостани з горизонтальною зімкнутістю пологу 0, 6 і вище, чисті та мішані, переважно одновікові з рівномірним розмі­щенням дерев на площі. Проглядуваність (прозірність) у закритих ландшафтах не перевищує 20 м. Проглядуваність - це відстань, з якої фахівець може по окоренковій частині стовбура дерева визначити де­ревну породу. Ефект пейзажу у таких насадженнях починає сприймати­ся тільки з IV -V класів віку, а у більш молодому віці вони одноманітні й невиразні. _

1б - різновікові 2- і більше ярусні деревостани з врахуванням ярусу підросту та підліску висотою понад 1, 5 м, переважно мішані, іноді - чисті з кількох поколінь з груповим розміщенням дерев. Зімкнутість пологу по горизонталі - 0, 6 і вище.

Найбільш декоративні мішані високопродуктивні лісостани з куртинним розміщенням дерев. Саме групове розміщення дерев у поєд­нанні з окремими " вікнами" сприяє розчленованості лісового пологу та підвищеному освітленню периферійних дерев у групах, що забезпечує краще охвоєння або покриття листям їх крон, більшу протяжність крон по стовбуру до зрілого віку. Привабливість такого ландшафту підсилю­ється різним забарвленням листя, хвої різних порід та контраст між тем­ними групами дерев і світлими " вікнами", дрібними галявинами.

Ів - загущені молодняки до 20-річного віку.

Ландшафти напіввідкритого простору поділяють на 2а, 2б та 2в.

2а - одновікові деревостани з рівномірним розміщенням дерев при зімкнутості пологу 0, 3-0, 5 з рідким підростом та підліском висотою до 1, 5 м або без підліску та підросту (рис. 79).

2б - насадження з груповим або куртинним розміщенням дерев як чисті, так і мішані, з повнотою 0, 3-0, 5, а у групах 0, 6-0, 7 (рис. 80). Групи мають вільну конфігурацію крайок, розділені галявинами, які сполу­чаються між собою і розмір яких, у середньому, дорівнює одній-двом висотам деревостану. Розмір груп (куртин) становить 30-100 м². Пери­ферійні дерева у групах, як правило, мають низько опущені крони, а бі­ля них розміщується узлісся з кущів. На полянах, галявинах добре роз­винений надґрунтовий покрив.

2в - молодняки висотою понад 1, 5 м з зімкнутістю пологу 0, 5-0, 4, а в куртинах і групах - 0, 7-1, 0. Пейзаж відрізняється великою контрастніс­тю темних груп і світлих галявин, барвистістю листя та хвої крон, над­ґрунтового покриву і непоганою перспективою. Декоративні властивості виявляються з молодого віку дерев, утворюючи високий естетичний ефект.

Відкритого типу ландшафти поділяють на 3а, 3б і 3в.

3а - рідини та ділянки з одиничними деревами, наявністю рідкого поновлення дерев та кущів різної висоти. Рівномірно розміщені по площі дерева мають добре розвинені широкі крони. Найбільш декоративні старі дерева на фоні трав'яного покриву. Можлива наявність куртин молодого підросту дерев та кущів. Декоративні якості виявля­ються приблизно з III класу віку.

3б - ділянки з поновленням лісу висотою до 1, 5 м, незалежно від густоти. Декоративність лугу, полян, галявин і інших відкритих просторів з одиничними деревами і дрібними групами кущів визначається рельє­фом, конфігурацією та мальовничістю узлісь і трав'яного покриву. Якщо деревна рослинність представлена цінними декоративними породами, ландшафт може перейти до 2в, а його декоративність може проявляти­ся з II класу віку.

3в - ділянки без деревної рослинності.

Декоративність полян, сіножатей, лугів та інших відкритих просторів без деревної рослинності та кущів визначається аналогічно ландшафту 3б.

Відкритого простору ландшафти часто представлені водоймами –озерами, ставками, які часто використовують як центри лісопаркових композицій, формування пейзажів різних перспектив. Наявність водойм зумовлює і специфічний мікроклімат окремих частин лісопарку.

Взагалі, у відкритого простору ландшафтах, які утворилися типами лугів, галявин або полян, водних просторів, долин річок чи струмків мо­жна вичленити пейзажі коротких перспектив, коли глибина простору становить до 150 м, середніх перспектив з глибиною простору від 150 до 400 м та далеких перспектив з глибиною простору понад 400 м.

Типи лісопарків за функціональним призначенням можуть бути:

- історичними

- дитячими

- спортивними

- прогулянковими

- санітарно-оздоровчими і т.д.

Часто вони виконують одночасно декілька функцій, наприклад, спортивну і прогулянкову, а тому їх називають поліфункціональними.

В історичних лісопарках головними є місця пов'язані з певними подіями з історії краю, життям видатних людей. Такі лісопарки відновлюються в такому вигляді, якими вони були в часи подій, заради пам'яті яких вони виділені. Основну увагу тут потрібно звертати благоустрою прилеглих до історичних пам'ятників територій і вздовж маршрутів, що ведуть до них. На решті території формуються характерні тому часові ландшафти. До таких можна віднести лісопарк поблизу с, Івана-Франко коло Дрогобича із знаменитою стежкою Каменяра.

Дитячі лісопарки - створюють для відпочинку дітей. Вони звичайно розміщуються поблизу оздоровчих закладів: дитячих садків, санаторіїв. На території дитячих лісопарків бажано мати декілька ігрових і спортивних майданчиків, вигідні для купання водойми, пізнавальні і розважальні маршрути, вольєри з тваринами та інші. Природно-пізнавальні маршрути потрібно організовувати на території з найбільш різноманітною рослинністю, доповнюючи її годівницями для птахів, переселяючи сюди білок та інших тварин з одночасною організацією їх годівлі.

Санітарно-оздоровчі лісопарки і їх ландшафти формуються з врахуванням особливості лікувального закладу. В лісопарках цього типу створюються у мови, що сприяють швидкому відновленню здоров'я для відпочиваючих. Так, наприклад, розвивається Моршинський лісопарк на курорті Моршин.

Спортивні лісопарки призначені для розвитку в них спортивно-масової діяльності відпочиваючих: водного і лижного спорту, мотоспорту і т.д.