Особливості проведення реставраційних робіт пейзажних парків.

Здійснення реставрації і подальшої експлуатації пейзажних парків, безумовно, простіше. Пейзажні парки значно довговічніші регулярних. Вони не залежать такою мірою, як регулярні парки, від стрижки, хоча, в окремих випадках, стрижка зелені могла бути і в них. Пейзажний парк навіть і у стадії " вмирання" не втрачає своїх декоративних властивостей. Ширшим може бути і пристосування парків. Проте і в реставрації пейзажних парків є свої складнощі. Реставратор пейзажних парків повинен знати теоретичні роботи в області паркобудівництва другої половини ХVIII – початку XIX століть, володіти не меншою досвідченістю, а ніж садівники тих часів, і глибоко входити в їх індивідуальні задуми.

Труднощі для реставратора виникають і у зв'язку з необхідністю володіти широкими пізнаннями і здібностями в різних напрямах знань і мистецтва, він повинен володіти компетентними знаннями топографії, механіки, гідравліки, агрономії, ботаніки, архітектури і багатьох інших наук.

При виборі часу, який слід відтворити при реставрації парку, має значення його сьогоднішній стан. Якщо парк знаходиться в задовільному стані (немає великого випаду рослинності, порушень в структурі рельєфу і водоймищ), то його реставрація в основному може бути направлена на проведення заходів, що продовжують термін служби парку. Проводиться часткова посадка рослинності там, де вона втратила естетичні якості і є випадки небезпечних захворювань, відновлюються деформовані ділянки рельєфу, здійснюється чищення водоймищ, зміцнення берегів і водопідпірних пристроїв.

В тому випадку, якщо парк сильно заріс і запущений, є великі втрати інших його елементів, час, на який слід вести реставрацію визначають по інших вищезазначених чинниках, оскільки питання про життя парку стоїть гостріше.

Великий вплив на об’єми реставраційних робіт має тип парка. Так, вищезазначені способи і методи реставрації підходять для палацових, садибних парків. Для меморіальних парків методика реставраційних робіт має свою специфіку. У таких парках доводиться зважати на те, що його елементи є свого роду документами, що свідчать про життя історичної особи. Достовірність таких документів не може ставитись під сумнів якимись підробками.

Проводячи реставрацію в таких парках, необхідно так організувати роботи, щоб меморіал не припиняв своєї діяльності і не створювалося враження заміни його визначних пам'яток.

Проводячи реставраційні роботи в історичних парках комплексно, в цілому, не слід забувати і про можливу часткову реставрацію їх елементів. Якщо стає очевидною часткова реставрація, то в першу чергу слід виконувати реставрацію рельєфу як елементу, що формує решту всіх елементів парка.

Реставрацію рослинності парку потрібно проводити з урахуванням послідовності, на основі вікової карти, а також з урахуванням змінності порід і біологічного стану насаджень. Особливе значення слід приділяти при реставрації формуванню крон у насаджень. Це в рівній мірі відноситься як до реставрації регулярних, так і живописних ділянок парка. Найбільш складним представляється завдання реставрації об'ємних форм насаджень в регулярних садах, де раніше застосовувалася стрижка. Дерева, що збереглися, в цих садах давно переступили вік, коли стрижка допустима і може дати художній ефект. При реставрації рослинності живописного парку необхідний інший підхід. Тут основну увагу потрібно звертати на збереження існуючих дерев тим більше, якщо вони є елементами загальної композиції. Розчищення зарослих полян, відновлення колишніх відкритих просторів повинна проводитися в таких парках з урахуванням тих, що склалися до моменту реставрації екологічних зв'язків. При відновленні суцільних масивів необхідно строго дотримуватись планувального контуру масиву і приділяти особливу увагу рослинності, що оформляє цей контур, що називався свого часу " закрайкою" і що засаджувався частіше кращими деревами. При реставрації рядових посадок в парках проводять спочатку видалення залишків загиблих дерев. Потім роблять посадку дерев тієї ж породи, якими були загиблі дерева. Найбільшу складність представляє реставрація окремих дерев або невеликих груп,.При створенні таких груп або посадці одиночних дерев особливо враховувалися їх декоративні якості, пов’язані з породою. Доводиться задовольнятися посадкою саджанця, по можливості крупномірного, поряд із загиблим деревом, зберігаючи при цьому його залишки. При реставрації малих архітектурних форм необхідно перш за все керуватись принципом, що добре підібрана і правильно застосована аналогія вірніше відображає характер епохи, ніж найталановитіша, але довільна стилізація. Зруйновані або напівзруйновані малі архітектурні форми слід реставрувати на підставі синтезу всіх достовірних даних, що збереглися про них. Будь-яка реставрація малої архітектурної форми, яка має фундамент, повинна супроводжуватися його посиленням. При цьому можуть застосовуватися і сучасні матеріали, Для реставрації ж надземних частин споруди можливе застосування тільки тих матеріалів, з яких воно було свого часу створене. Всі малоцінні нашарування на малу архітектурну форму: перебудови, надбудови, додавання - повинні бути видалені. Виключення можуть складати лише ті з них, які самі являють історичну, пізнавальну або культурну цінність і не суперечать ідеї реставрації.