Класифікація декоративних рослин: основні підходи та особливості їх використання.

Декоративне рослинництво

Декоративні рослини(від лат. decoro - прикрашаю) - багаточисельна група культурних і дикорослих рослин, в яку входять представники різних ботанічних родин. Їх вирощують для озеленення міст і населених пунктів, оформлення садів, парків, громадських будівель і житлових приміщень. Вони відрізняються формою і забарвленням квіток, листя і плодів. По біологічних властивостях і вимогах до агротехніки декоративні рослини поділяють на: дерева і чагарники, багатолітники, дволітники, літники, злаки, цибулинні і інші.

Деревними декоративними рослинами називають багаторічні рослини із дерев'янистими стеблами та кореневими системами. За характером розвитку стебла їх поділяють на: дерева, кущі, кущики, напівкущі, ліани, рослини-подушки. Ці групи об'єднують рослини, подібні за розмірами й морфологічними ознаками, проте кожна з них має свої відмінні декоративні якості та виконує в садово-парковому будівництві різну роль.

Дерева мають значну висоту, чітко виражений стовбур і крону підняту над поверхнею ґрунту. За розмірами дерева поділяють на чотири групи: дерева першої величини - висота понад 25 м, другої - 20-25, третьої - 15-20, четвертої -10-15 м. Дерева, які досягають висоти понад 40 м, іноді називають особливо високими. У садово-паркових насадженнях дерева використовують як основний матеріал для створення об'ємних композицій.

Кущі - деревні рослини із головним стовбуром, вираженим лише в молодому віці. Потім головний стовбур втрачається, оскільки зі сплячих бруньок, розміщених біля кореневої шийки, виростає багато міцних стебел, які мають одну спільну крону, що часто розпочинається біля самої поверхні ґрунту. Тривалість життя скелетних гілок у кущів менша, ніж стовбурів у дерев, і коливається від 2-3 до 40 років. Висота кущів становить від 0, 5 до 5 м. За цією ознакою їх поділяють на високі (2, 5-5, 0 м), середні (1, 0-2, 5 м), низькі (0, 5-1, 0 м). Кущі є найчастіше допоміжними в композиціях. Лише на малих об'єктах озеле­нення кущі можна використовувати як основний матеріал.

Кущики - це кущі висотою до 50-60 см. Через свою малу висоту вони часто займають місце серед трав'яного покриву в природних рослинних угрупованнях, а тому мало помітні з першого погляду. Кущики, як і інші деревні росли­ни, бувають вічнозеленими (брусниця, багно) і листопадними (чорниця, лохина). Листки у них шпилько або лускоподібні.

Напівкущі - напівдерев'янисті рослини, в яких частина подовжених пагонів залишається нездерев'янілою і щороку частково відмирає (чебрець). Напівкущі - проміжна життєва форма між дерев'янистими й тра­в'янистими рослинами.

Ліани - рослини із гнучкими, виткими стеблами. Вони можуть бути деревоподібними (виноград, актинідія,) і досягати довжини 30м та діаметра 10 см і більше, кущоподібними або меншими за дерева (лимонник, виноградовник, ломиніс), кущикоподібними (плющ звичайний), напівкущикоподібіними (паслін солодко-гіркий). За допомогою спеціальних пристосувань (вусиків, присосок…) ліани прикріплюються до опор (стін, стовбурів). Тому їх часто використовують для вертикального озеленення різних об'єктів.

Рослини-подушки - життєва форма деревних рослин, яка виникла в жорстких умовах існування в результаті дуже малого приросту пагонів і великої редукції листя. Висота рослин-подушок 0, 1-1 м (рута, молочай, вовча ягода).

Для практичних цілей садово-паркового господарства важливою властивістю деревних рослин є швидкість їх росту у висоту, ріст крони у ширину по діаметру та ріст стовбу­ра у товщину. За цими ознаками декоративні рослини поділяють на такі, що ростуть:

Дуже швидко (приріст 1 м і більше), різні види тополі, мод­рини, берези, верби, гледичія триколючкова, робінія псевдоакація, клен цукристий, клен ясенелистий, бузина, чубушники, форзиція, багато видів жимолостей і таволги.

Швидким ростом (приріст 0, 5-1, 0 м), відзначаються горіхи чорний і грецький, платани, тюльпанне дерево, дуб червоний, в'яз дрібнолистий, ліщина звичайна, калина звичайна, смородина золотиста.

Помірно (приріст 0, 3-0, 5 м), ростуть дуби черешчатий і скельний, клен гостролистий, липа дрібно- і великолиста, туя західна, ялина колюча, ялиця біла, бузок звичайний, айва японська.

Повільно (приріст 0, 15-0, 3 м) ростуть груша звичайна, яблуня лісова, глід, ірга, кизил, бирючина, обліпиха, магонія, ялівець звичайний та козацький.

Дуже повільно(приріст до 0, 15 м) ростуть самшит вічнозелений, тис ягідний, карли­кові форми хвойних та листяних видів.

До декоративних дерев і чагарників відносяться листяні і хвойні, вічнозелені і листопадні рослини, які використовують для створення парків, скверів, бульварів, озеленення вулиць. У одиночних посадках застосовуються породи з розкидистою (дуб, ясен, платан) або зонтиковидною формою крони (шовковиста акація). Рослини з плакучою формою крони (верба вавілонська, береза плакуча) є прикрасою водойм. У альпінаріях, на схилах, скелястих горах особливо гарні рослини, що стелються (кизильник горизонтальний, сосна гірська, ялівець). При озелененні вулиць і для створення алей висаджують дерева з пірамідальною (ки-парис, тополя), кулевидною (, липа) або конічною (ялиця, ялина) формою крони. Багатьом деревним рослинам (самшит, туя, лавр, тис, граб глід, в'яз, бірючина) шляхом обрізки надають будь-яку форму. В'юнкі рослини (плющ, ломиніс, виноград) висаджують для вертикального озеленення (стін, альтанок, терас), створення декоративних архітектурних споруд (пергол, трельяжів, колон). Окрім місцевих видів, зазвичай використовують і екзотичні рослини (завезені з інших регіонів).

Декоративні багаторічники - трав'янисті рослини, що живуть більше 2 вегетаційних періодів. Це найбільш багата видами група квітучих, орнаментально-листяних рослин і рослин із декоративними плодами, широко використовуваних в садах, парках, скверах. В умовах помірного клімату багаторічники поділяють на рослини, зимуючі у відкритому ґрунті і викопуються на зиму. Останні зберігаються у вигляді маточних екземплярів, бульб, кореневищ в сухому приміщенні при 5°С. Багаторічники відновлюються навесні з коріння, кореневищ, бульб, цибулин за допомогою бруньок відновлення.

По декоративних якостях багаторічники поділяють на: гарноквіютучі (відрізняються рясним цвітінням, гарним забарвленням, формою, махровістью і ароматом квітки або масою дрібних колоритних квіток, зібраних у суцвіття; орнаментальне листя - різнолистяні, ряболисті, яркоокрашені і вічнозелені; яскравого забарвлення, які при розростанні формують дернинуподушку; ліани - такі, що вються, лазять. З багаторічників формуються декоративні групи в квітниках, партерах, на газонах, галявинах парків, узліссях; висаджують багаторічники солітерами (одинично), використовуючи для цього лише великі високодекоративні рослини; багаторічники застосовують для барвистих килимових квітників, бордюрів; в'юнкі - для фігурних споруд: альтанок, тунелів, арок, зелених завіс; формування букетів. Багаторічники добре ростуть на одному місці 3-5 років і більше. Розмножуються діленням, черенками або насінням.

Декоративні дворічники - квітково-декоративні рослини, які в перший рік життя розвивають розетку листя, а на другий - стебла з квітками і плодами і після дозрівання відмирають. До цієї групи відносять і деякі багаторічники, що культивуються як дворічні рослини. До дворічників відносяться: незабудка альпійська, дзвіночок середній (для оформлення квітників і у відкритому ґрунті); місячник (для сухих букетів); наперстянка пурпурна (для групових посадок і зрізу); мальва, або шток-троянда рожева (для зрізу і групових посадок). Із трав'я-нистих багаторічників, що культивуються переважно як дворічники, найбільш відомі: братки і гвоздика бородата (або турецька), вирощувані у відкритому грунті; гесперіс, або нічна фіалка (для групових посадок, вигонки і зрізу); маргаритка використовується для посадки на рабатках, клумбах, а також для зимового вирощування в горщиках. Дворічники розмножують посівом насіння в парники або відкритий грунт, а деякі - черенкуванням.

Декоративні річники - збірна назва декоративних рослин, що розмножуються посівом насіння, на один вегетаційний період. Більшість річників є однорічними рослинами; до їх відносяться і деякі дворічники та багаторічники, що зацвітають в 1-й рік, але не зимують у відкритому грунті (геліотроп, левовий зів, фуксія, лобелія). Однорічні утворюють групи гарноквітуючих рослини з декоративним листям (амарант, декоративні форми капусти і рицини), сухоцвітів (безсмертники), килимових, в'юнких, ампельних, букетних рослин. У помірному кліматі більшість річників для продовження вегетаційного періоду або для ранішого зацвітання висівають в березні - квітні в парники або оранжереї і потім пересаджують у відкритий грунт на постійне місце вирощування. Багато річників висівають прямо в грунт. До річників відносяться деякі айстри, волошки, бальзаміни, левкої, настурції, петунії, чорнобривці, іпомеї, запашний горошок, запашна резеда. Вирощують в квітниках, міксбордерах, бордюрах, рабатах, скельних горах.

Декоративні злаки - рослини родини злакових, які використовуються в декоративному садівництві для створення бордюрів, групових посадок, при складанні букетів із живих квітів і сухоквітів. Для одиночних і групових посадок на газоні застосовують високорослі злаки (арундо очеретяний, еріантус червоніючий, дикий цукровий очерет, пампасова трава), для створення бордюрів і групових посадок - низькорослі злаки (канаркова трава, вівсяниця, зайцехвіст, райграс високий), газонів - тонконоги, вівсяниці, райграси, мітлицю.

Цибулинні декоративні рослини - рослини родини лілейних і амарилісових, що використовуються в декоративному садівництві: проліски, тюльпани, нарциси, гіацинти, лілії. Гіацинти, тюльпани, нарциси і деякі інші цибулинні добре піддаються вигонці, тобто вирощуються і квітнуть в теплицях і кімнатах. У відкритому грунті цибулинні (проліски, нарциси) використовують головним чином для прикраси багаторічних клумб, рабаток.

Розмножують цибулинні головним чином дітками, що з'являються в основі старої цибулини, окремими лусочками цибулини, зовнішніми повітряними цибулинами. Нерідко до цибулинних декоративних рослин відносять бульбоцибулинні рослини, схожі з ними по при-йомах культури і за зовнішнім виглядом підземних органів, так званих бульбоцибулин (гладіолус, шафран, безвременник).