Основні задачі, принципи та послідовність визначення теплової потужності системи опалення для приміщень та будинку

Опалення

Методичні вказівки

до виконання розділу «Теплова потужність систем опалення»

курсового та дипломного проектування для студентів спеціалізації «Теплогазопостачання і вентиляція» спеціальності «Будівництво та цивільна інженерія»

Київ 2016

УДК 697.1: 699.86

ББК 38.762.1

О-85

Укладачі: О.П. Любарець, канд. техн. наук, доцент

М.П. Сенчук, канд. техн. наук, доцент

В.О. Любарець, асист.

Рецензент В.О. Мілейковський, канд. техн. наук, доцент

Відповідальний за випуск В. Б. Довгалюк, канд. техн. наук, професор

Затверджено на засіданні кафедри теплогазопостачання і вентиляції, протокол № від 16 березня 2016 року.

Видається в авторській редакції.

опалення. Методичні вказівки до виконання розділу «Теплова потужність

систем опалення» курсового та дипломного проектування для студентів спеціалізації «Теплогазопостачання і вентиляція» спеціальності «Будівництво та цивільна інженерія»./ Уклад.: О.П.Любарець, М.П.Сенчук, В.О.Любарець. – К.: КНУБА, 2016. – 34с.

Наведено сучасну (відповідно до ДСТУ Б ЕN 12831) методику визначення теплового навантаження систем опалення будівель.

Призначено для студентів усіх форм навчання та фахівців спеціальності «Будівництво та цивільна інженерія» спеціалізації «Теплогазопостачання і вентиляція».

Загальні положення

Капітальні та експлуатаційні витрати на опалення будівель безпосередньо залежать від ступеня утеплення зовнішніх огороджень та достовірного (максимально наближеного до дійсного) визначення теплової потужності встановлених опалювальних приладів та системи опалення в цілому.

Правильне визначення теплових потоків у системі опалення будівлі є основою подальших розрахунків мережі трубопроводів, підбору опалювального обладнання та гарантією ефективної роботи сучасних систем опалення.

У даних методичних вказівках розглянуті методики розрахунку теплової потужності системи опалення для приміщення та будівлі в цілому при виконанні курсових, дипломних та реальних проектів систем опалення, відповідно до вимог ДБН В.2.5-67: 2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування» та ДСТУ Б ЕN 12831: 2008 «Системи опалення будівель. Метод визначення проектного теплового навантаження».

Наведена методика не застосовується для приміщень заввишки більше 5 метрів, та приміщень із значною різницею температур внутрішнього повітря і середньою радіаційною температурою приміщення. У перелічених випадках слід застосовувати рекомендації, що наведені в додатку В ДСТУ Б ЕN 12831: 2008.

Основні задачі, принципи та послідовність ВИЗНАЧЕННЯ ТЕПЛОВОЇ ПОТУЖНОСТІ системИ опалення для приміщень та будинку

З набуттям чинності ДБН В.2.5-67: 2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування» в Україні вводяться нові методики для визначення теплового навантаження системи опалення приміщення та визначення проектної (розрахункової) потужності системи опалення будівлі, які регламентуються гармонізованим до європейських норм ДСТУ Б ЕN 12831 «Системи опалення будівель. Метод визначення проектного теплового навантаження».

При визначені проектних теплових навантажень системи опалення для приміщення та будівлі в цілому, згідно з нормативними вимогами [2], слід враховувати наступні складові, що можуть мати місце при певних архітектурно-планувальних рішеннях приміщень та будівель:

1. Трансмісійні тепловтрати опалюваними приміщеннями через зовнішні огороджувальні будівельні конструкції, що контактують із зовнішнім повітрям.

2. Трансмісійні тепловтрати опалювальними приміщеннями через неопалювані приміщення.

3. Трансмісійні тепловтрати опалюваними приміщеннями через конструкцію підлоги та ґрунт.

4. Трансмісійні тепловтрати опалюваними приміщеннями до приміщень із більш низькою розрахунковою температурою.

5. Вентиляційні тепловтрати на нагрівання інфільтраційного повітря в опалюваних приміщеннях будівлі, за винятком теплоти, що передана з повітрям у середині будівлі.

6. Компенсаційну теплову потужність в опалюваних приміщеннях будівлі при періодичному режимі роботи системи опалення.

Методика розрахунку для основних випадків базується на наступних гіпотезах:

- розподіл температури (температура повітря та розрахункова температура) вважається однорідним;

- тепловтрати розраховуються в умовах стабільного стану при постійних властивостях, таких як значення температури, характеристики конструктивних елементів і т.д.

Наведена методика може бути використана для базових випадків більшості споруд:

- з висотою стелі, що не перевищує 5 м;

- опалюваних або передбачених до опалювання при заданій температурі, що підтримується в часі;

- там, де температура повітря та температура в робочій зоні мають однакове значення.

У недостатньо ізольованих будівлях і/або протягом періоду нагрівання системами випромінювання з переважаючою часткою радіаційного випромінювання, такі як підлогові чи стельові системи нагрівання, можливі значні відмінності розподілу внутрішньої температурою у просторі приміщення з суттєвим відхиленням від норми. Дані випадки можуть бути розглянуті як спеціальні випадки (див. додаток В) [2].