Аналіз структури оборотних коштів підприємства

У загальній сумі засобів, які розміщені на підприємство, як правило, велику питому вагу займають оборотні кошти. Від раціональності їх розміщення й ефективності використання у великій мірі залежить успішний результат господарської діяльності підприємства. Для того, щоб зробити висновок про зміну оборотних активів, що впливають на фінансовий стан підприємства, а також з'ясувати причини цих змін, потрібно скористатися таблицею 1.3

Структура оборотних активів з високою часткою заборгованості і низькою часткою коштів може свідчити про проблеми, зв'язані з маркетинговою політикою підприємства, а також про переважно не грошовий характер розрахунків. І навпаки, структура з низкою часткою заборгованості і високою часткою коштів може свідчити про благополучний стан розрахунків підприємства з покупцями й іншими дебіторами.

Що стосується аналізу рівня дебіторської заборгованості, то тут потрібно відзначити наступне. Якщо підприємство розширює свою діяльність, то росте і число покупців, а відповідно і дебіторська заборгованість. З іншого боку, підприємство може припинити відвантаження продукції, тоді рахунки дебіторів зменшаться. Отже, ріст дебіторської заборгованості не завжди оцінюється негативно. У цьому зв'язку необхідно розрізняти нормальну і прострочену заборгованості. Наявність простроченої заборгованості створює утруднення, тому що підприємство буде почувати недолік фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати й ін. Крім того, заморожування засобів приводить до уповільнення оборотності капіталу. Великий вплив на фінансовий стан підприємства робить стан виробничих запасів. З метою нормального ходу виробництва і збуту продукції запаси повинні бути оптимальними. Нагромадження великих запасів свідчить про спад активності підприємства, уповільнення оборотності оборотного капіталу. У той же час, недолік запасів також негативно впливає на фінансовий стан підприємства, тому що скорочується виробництво продукції і зменшується сума прибутку. Іншими словами, будь-який ріст вартості запасів повиннен супроводжуватися таким же (чи більшим) ростом оборотності оборотного капіталу.

Таблиця 2.2 - Аналіз структури оборотних коштів підприємства

Аналіз структури пасиву балансу

Дані пасиву балансу дозволяють визначити які зміни відбулися у структурі власного і позичкового капіталу та скільки залучено у оборот підприємства довгострокових і короткострокових коштів. Тобто пасив показує звідки взялись кошти, спрямовані на формування майна підприємства.

Необхідність у власному капіталі (1рП) обумовлена вимогами самофінансування підприємства. Статутний капітал є основою самостійності і незалежності підприємства. Проте фінансування підприємства тільки за рахунок власних коштів не завжди вигідне. Треба мати на увазі, що якщо ціни на фінансові ресурси невисокі, а підприємство може забезпечити більш високий рівень віддачі на вкладений капітал, ніж сплачує за кредитні ресурси, то, залучаючи позикові кошти, воно може підвищити рентабельність власного капіталу.

В той же час, якщо кошти підприємства в основному створені за рахунок короткострокових зобов’язань, то його фінансове положення буде нестійким, оскільки з капіталами короткострокового використання необхідна постійна оперативна робота, спрямована на залучення у оборот на нетривалий час інших капіталів і на контроль за своєчасним їх поверненням.

Фінансове положення підприємства багато у чому залежить від оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу.

При виконанні аналізу джерел формування майна підприємства повинні бути розглянуті абсолютні та відносні відхилення у власних та залучених коштах підприємства. При цьому у першу чергу необхідно відповісти на питання:

- які кошти (власні чи залучені) є основними джерелами формування активів підприємства?

- яким є напрям зміни частини власного капіталу (фактичного, за вирахуванням збитків і заборгованості засновників) у структурі пасивів за період, що аналізується?

Відмітимо, що оцінка змін, що відбулися у структурі капіталу, може бути різною з позицій інвестора і підприємства.

Для банків та інших інвесторів більш надійним є, якщо доля власного капіталу у підприємства є більш високою. Це виключає фінансовий ризик. Підприємства ж, як правило, зацікавлені у залученні позикових коштів. Адже, отримавши позикові кошти під менший відсоток, ніж економічна рентабельність підприємства, можна розширити виробництво і підвищити дохідність власного капіталу підприємства.