Методи отримання і обробки експертної інформації при підготовціі ухваленні рішень

Отримання об'єктивної інформації в організаційних системах управління — найважливіша умова при підготовці і ухваленні рішень. Оскільки основним джерелом інформації в організаційних системах є люди, отримання експертних висновків, думок і оцінок складає головну задачу в дослідженні операцій. Ця задача зводиться до витягання об'єктивної думки з сукупності індивідуальних думок експертів.

Повноцінний експертний висновок з конкретного питання неможливий без залучення вододіючих науковими методами фахівців, які знають, як створювати експертні групи, як організувати їх роботу і як із зібраних думок отримати остаточний результат.

В даний час розроблені науково обґрунтовані методи збору і обробки висновків експертів при рішенні задач планування і прогнозування в системах організаційного управління.

Загальна ідея залучення експертів для отримання обґрунтованої інформації в операційних задачах полягає в наступному.

Експерту пред'являють деяку гіпотезу Н, і він бере участь у виборі характеризуючи її ознак Е. На підставі цих ознак знаходять апостеріорну вірогідність Р (Н/Е) даної гіпотези, тобто оцінку вірогідності реалізації гіпотези за наявності ознак, які характеризують цю подію. Р (Н/Е) у такому разі приймають за міру правдоподібності гіпотези Н на основі прийнятої істинності ознак Е.

Зокрема, в найпростішому випадку ознаки Е задаються у вигляді статистичної вибірки, для якої т об'єктів з п розглянутих володіють деякою властивістю До. Гіпотеза Н присмоктує ця ж властивість К ще нерозглянутого объекту. Тут визначають лише інтервал, в якому може знаходитися Р(Н/Е), а за апостеріорну вірогідність гіпотези приймають персональну оцінку вірогідності експерта..

Отже, процес експертизи можна представити так. Експерту видають гіпотезу, істинність якої необхідно оцінити, і що відноситься до цієї гіпотези інформацію, яка в сукупності з передбачуваними знаннями експерта є ознаками Е, що характеризують гіпотезу. Потім експерт дає свою персональну оцінку вірогідності.

Вимоги до персональної оцінки вірогідності експерта:

♦ відносна стабільність в часі при незмінності ознак Е;

♦ нові ознаки повинні впливати на її зміну в правильному напрямі;

♦ узагальнення серії Персональних оцінок вірогідності при залученні декількох експертів (групи).

Для узагальнення серії персональних оцінок вірогідності використовують наступні можливості:

- вибір експерта-фаворита і облік тільки його оцінки;

- обчислення медіани або середнього оцінок окремих експертів;

- дія експертів в єдиній групі, коли оцінку вибирають в результаті дискусії.

Розглянемо один з відомих методів отримання і обробки експертних висновків.

Метод Дельфі був розроблений в США для складання прогнозу термінів настання найважливіших науково-технічних відкриттів, починаючи з 1975 і кінчаючи 2000 роком. Прогнозування було засновано на інформації, отриманої в результаті багатократної процедури збору і подальшої обробки думок експертів.

Цей метод включає такі процедури, як постановка серії питань за допомогою анкет; проведення декількох турів опиту, в процесі яких питання все більш конкретизуються; ознайомлення всіх опитуваних експертів з підсумками після кожного туру опиту; перехід до наступного туру і т.д.

Для виконання даної роботи створюють спеціальну групу.

Вся робота ділиться на наступні етапи:

1.Формування постійної групи, відповідальної за збір і узагальнення експертних висновків.

2.Визначення кількості і складу групи експертів.

3.Визначення показника думки групи (частіше всього — медіана оцінок) і показника узгодженості думок (діапазон кварти лей — ділянка числової осі в інтервалі аргументу функції розподілу випадкових величин, куди потрапляють значення, вірогідність яких більше 0, 25 і менше 0, 75).

4.Формулювання основного питання так, щоб експерт не міг його інтерпретувати двояко і міг дати відповідь в кількісній формі.

5.Складання анкети, в якій указують умови проведення експерименту, формулювання основного питання і додаткові питання, відповіді на які повинні пояснити відповідь на основне питання.

6.Проведення першого туру опиту.

7.Аналіз відповідей на узгодженість думок, виявлення додаткових чинників, які необхідно врахувати експертам. Виявлення експертів, чиї відповіді не потрапили в діапазон квартилей.

8.Складання і видача кожному експерту додаткової інформації і постановка у зв'язку з цим нових додаткових питань. Прохання до експертів, чиї думки розходяться з думками більшості, обґрунтувати свої висновки.

9.Проведення другого туру опиту.

10.Аналіз відповідей і визначення необхідної кількості турів опиту. При аналізі відповідей після кожного наступного туру опиту кількість турів може збільшитися.

11.Коректування відповідей.

12.Узагальнення остаточних експертних висновків і видача рекомендацій по досліджуваній проблемі.

Метод Дельфі був застосований корпорацією РЕНД для дослідження можливостей довгострокового прогнозування стану миру на 10, 20 і 50 років вперед. Як експерти брали участь 82 люди різних спеціальностей. Всі експерти були розбиті на шість груп відповідно областям, для яких складалися прогнози: наукові відкриття, контроль над зростанням населення, автоматизація виробництва, досягнення в дослідженні космосу, вірогідність запобігання війни, розвиток систем зброї.

Результати цього експерименту підтвердили можливість застосування методу Депьфі для складання довгострокових прогнозів і в той же час розкрили ряд його недоліків. Зокрема, принциповий недолік методу полягає в тому, що крайні оцінки, що виходять за зону квартилей, відкидаються. Проте саме в них може знаходитися цінна інформація щодо ходу розвитку прогнозованого процесу. Тому необхідно обережно відноситися до таких оцінок і з'ясовувати першопричини і обґрунтованість крайніх думок.