Маса 1 м3 і обсяг 1 ц різних добрив

Який гній краще використовувати під картоплю? Вико­ристовують різний, але враховуючи, що залежно від худоби він відрізняється не лише вмістом вологи і поживних речовин, ай вмістом насіння бур'янів, яке потім здатне прорости, та інтенсивністю розкладу.

Гній великої рогатої худоби вважається холодним, він повільніше розкладається 8 порівнянні з іншими ви­дами. У холодні весни це може призвести до деякої нестачі поживних речовин для картоплі у перший період ве­гетації. При внесенні, особливо в підвищеній дозі, овечого гною смак бульб погіршується і войи часто уражуються пар-шею, як і при внесенні свіжого свинячого гною.

На глинистих грунтах ефективний кінський гній, який сприяє зменшенню щільності грунту. •..--"

Який гній кращий — свіжий чи перепрілий? Свіжий гній незалежно від виду худоби вносити весною безпосередньо під картоплю не рекомендується, бо це, як правило, призводить, до значного ураження бульб паршею. Якщо в ньому багато соломи, то протягом першої половини вегетації він буде по­вільно розкладатись і рослинам недоставатиме азоту. Крім того, свіжий гній містить велику кількість схожого насіння бур'янів. Після внесення його виникає потреба в додаткових заходах проти бур'янів., При внесенні перегною чи напівперепрілого гною, які швидко розкладаються в грунті, картопля повніше забезпе­чується основними елементами живлення.

Я* готувати компости? Компост — це органічне добриво, яке одержують внаслідок розкладу органічних решток під впливом мікроорганізмів. Головне завдання компостування полягає в тому, щоб створити умови для такого розкладу різ­них решток, коли поживні речовини стають доступними для засвоєння рослинами. *

. " - Виготовлення компостів для городів дає можливість пере­творити в органічне добриво практично всі рештки городини,, інших покидьок із садиби. Насамперед, крім гною, якщо він є, використовують рослинні рештки, сухе листя, ' різне сміття, тирсу, стружки, ганчірки, папір, попіл, сажу, фекалії тощо. Не слід закладати в компости картоплиння та стебла помі­дорів, якщо вони були уражені фітофторозом.

На одному з кутків городу або біля хліва, на підвищеному місці розчищають ділянку шириною 2—3 м необхідної дов­жини. Іноді компости закладають у неглибокі траншеї. Ком­поненти компосту кладуть шарами. Замість гною можна ви-. користовувати дернину.

Для нейтралізації кислотності в компости додають вапно, білу глину — 2—3 % від усієї маси або попіл — 4—8 %._т

І.

Для збагачення на фосфор посипають фосфоритним борош­ном — 2—4 %.

Висоту компостної купи доводять до 1, 5 м, зверху та з боків обкладають її торфомхЧи землею, щоб зменшити пере­сихання.

Компост має бути весь час вологим, тоді швидше розкла­даються органічні рештки. Щоб затримати дощову воду на купі уздовж неї по верху роблять рівчак, в який можна також виливати помиї, заливати воду, -якщо немає дощу.

Компост можна закладати в будь-яку пору року з розра­хунком, щоб компостування тривало не менше 6—7 міс. А щоб прискорити дозрівання компосту і щоб процес відбу­вався рівномірно, його один-два рази перелопачують.

В яких дозах 1 коли застосовують компости? За удобрю­ваною здатністю компост, якщо він правильно виготовлений, наближається до гною.

Доза внесення під картоплю на городах становить 6—8 ц на 100 м², Краще.розкидати їх восени, але можна і весною. При цьому рекомендується застосовувати і мінеральні доб­рива,

Чи варто вносити під картоплю фекалії? Фекалії придатні для удобрення всіх сільськогосподарських культур, в тому числі й картоплі. Але застосування їх може істотно знизити столові якості бульб. Зокрема, при цьому зростає їх водя^ нистість, зменшується вміст крохмалю і збільшується вміст нітратів. Погіршуються смакові якості, при кулінарній об­робці м'якоть може активно темніти. Тому застосовувати під картоплю самі фекалії недоцільно.

У фекаліях, крім підвищеного вмісту азоту, є й інші еле­менти, потрібні для живлення рослин, але в них можуть бути і яйця гельмінтів. Тому фекалії рекомендується компостувати разом із соломою, торфом чи іншими рослинними рештками. Внаслідок нагрівання маси До 65—70° під час компостування вона частково стерилізується, що особливо важливо при об­меженому чергуванні культур, а також там, де вирощуються салати і зеленні культури.

Чи корисно вносити під картоплю гноївку? Гноївка, яку можна збирати від власної худоби, є швидкодіючим азотно-калійним добривом. В ній міститься до 98—99 % води. За­лежно від умов нагромадження та зберігання частка азоту може становити від 0, 02 до 0, 8 -%, калію — від 0, 05 до 1 %. Вносити гноївку під картоплю на городі можна лише перед садінням у невеликих дозах, щоб не погіршити якості бульб від надмірного живлення азотом.

Середня доза гноївки при рівномірному розливанні по площі може становити до 100л на 100 м². Якщо нею піджив-

|шють, то попередньо її розводять водою у 4—5 разів.^ч і • Однак у будь-яких умовах гноївку краще використати для |»иготовлення компостів.

л- Чи доцільно вносити чистий торф під картоплю? Через ^довільний розклад торфу він істотно не впливає на підвищен-Ійя врожаю. Тому затрати на його транспортування та внесен­ня не скуповуються вартістю приросту врожаю. Однак при ^освоєнні нових, особливо піщаних низькородючих земель під ^зророди, в тому числі і під картоплю, торф можна вносити з розрахунку 8—10 ц на 100 м². Це буде сприяти поліпшенню? Зк> дно-повітряного режиму грунту. Зростає здатність його Л»вше утримувати вологу, менше пересихати і перегріватись, їшт високих температурах в жаркі літні місяці, вбирати по-Ш|ивні речовини з внесених мінеральних добрив, ЩО в кінце-НЙму рахунку позитивно вплине на ріст та розвиток картоплі, Шйкщо торф свіжий, тобто недавно заготовлений, то краще ||»]взкидати його на городі восени чи взимку, а приорати вес-||іою, тоді отруйні речовини, які в ньому можуть бути, окис-Іряться і втратять негативну дію. Провітрений торф можна-ріносити в будь-яку пору року, але краще восени, щоб. при-||»рати чи прикопати його. До торфу потрібно додавати мі-ріеральні добрива в рекомендованих дозах (див: с. 108, 109). |£ Як зберігати гній? Якщо на садибі утримують корову, р& виней, птидю, виникає потреба у зберіганні гною протягом ірМьінньо-зимового періоду. В такому разі найбільш раціональ-ШЙ9 його використовувати для компосту. МбЖна гній зберігати -||ІЙфЄМо, складаючи його в бурт. Ширина бурту може бути В& £ —2, м, довжина — за потребою, висота— І— Ці м. Укла-Шіають гній щільно, щоб він повільніше розкладався. Зверху ||! ' з боків укривають солом'яною різкою або землею, щоб іртіій не пересихав. Однак тривале зберігання понад 6—7 міс ІЕне завжди доцільне тому, що він втрачає більше своєї маси/ ІгС, Яка користь картоплі від удобрення пташиним послідом? & -_і'Пташиний послід як висококонцентроване цінне органічне ^'Добриво містить усі основні поживні речовини, потрібні для їГ'фослин. На.відміну від гною великої рогатої худоби і свиней,?; віи являє собою швидко- і сильнодіюче добриво,.бо поживні ї» речовини в ньому знаходяться в легкодоступній для рослин & $»Р**і..

*: • ^ Близько 75 % сухої маси добрива становлять органічні к рештки. Крім макроелементів, до його складу входить чи-|У|кало мікроелементів. В 100 г сухого пташиного посліду міс-|р! *яться близько 15—40 мг марганцю, 12—40 цинку, 40—20 ко-]|У*іальту, 25 мг міді тощо.

Ш.^г Кількість та співвідношення поживних речовин у ньому ^■ Зііачною мірою залежать від умов утримання птиці та її го-

Т

дівлі. Помітна різниця між послідом окремих видів птиці за вмістом основних елементів живлення, % на сиру масу:

Воша Азот Фосфор Калій Кальцій Магній Сірка

Кури 86 1, 6 1, 5 0, 8 2, 4 0, 7 0, 4

Качки 70 0, 7 0, 9 0, 6 1, 1 0, 2 0, 3

Гуси 76 0, 5 0, 5 0, 9 0, 8 0, 2 1, 1

Під час зберігання пташиний послід втрачає значну чар­ку азоту, тому його доцільно додавати у компости.

Чистий пташиний послід вносити на город слід у рекомен­дованих дозах, бо мадмірна кількість його посилює наростан­ня вегетативної маси, але врожай бульб не збільшується. При 'цьому також погіршуються їх показники якості. Доза вне­сення під картоплю сушеного посліду становить 5—8 кг на 100 м^а, свіжого—15—20 кг.

Які властивості рослинного попелу, як його зберігати І застосовувати? Попіл — цінне добриво для всіх сільсько­господарських культур, особливо для картоплі. В його складі, крім калію, фосфору та кальцію, містяться мікроелементи, але найбільше калію і кальцію, тому попіл використовують як калійне добриво та для зменшення кислотності грунту. До­свідчені городники стверджують, що попіл дає можливість виростити особливо смачні бульби.

Попіл одержують з соломи, дров, гілок, рослинних решток. Залежно від походження він має різний хімічний склад, %:

Калій Фосфор Кальцій

Стебла соняшнику Пшенична солома Житня солома; Березові дрова Соснові дрова Кизяки

Для визначення дози попелу під картоплю можна ко­ристуватися середніми показниками вмісту окремих елемен­тів, бо практично не буває попелу від спалювання одного виду дров чи соломи. Так, щоб забезпечити потребу картоплі в ка­лії, слід внести 15 кг попелу на 100 м².

Зберігати попіл потрібно у тарі чи в приміщенні з таким розрахунком, щоб туди не потрапила вода, сніг. Із залише­ного на.дощі вимивається майже весь калій.

Ефективність попелу виша, ніж мінеральних калійних добрив, крім того, він особливо ефективний на кислих грун­тах, які потребують вапнування.

Застосовувати попіл з камінного вугілля під культури не рекомендується, оскільки він не розчиняється у воді.

& ■»<!

Яка ефективність зеленого добрива? Зелена маса рос­лин, приорана чи прикопана для поповнення грунту орга­нічною речовиною, називається зеленим добривом. Воно до­цільне в тих випадках, коли не має чи не вистачає гною або компостів.

На зелене добриво можна висівати практично всі куль­тури, які при осінній сівбі здатні давати сходи і нарощувати вегетативну масу до настання морозів або весною до середини квітня. Найбільш придатні озиме жито, озимий ріпак, гірчиця, люпин, сумішка жита і ріпаку, інші однорічні чи багаторічні культури з дешевим насінням. Усі культури сіють досить густо, щоб нагромадити якомога більшу надземну масу. Нор­ма висіву на 100 м²: жита 2—3 кг, ріпаку, гірчиці 0, 2, люпину " 2—3 кг. Під сівбу їх грунт лише культивують чи мілко пере-^; копують і боронують.

Культури, висіяні на зелене добриво, на зв'язних грунтах краще приорювати восени, на легких — весною за тиждень-два до садіння бульб.

Зелене добриво містить азоту майже стільки ж, як гній, але дещо менше калію та фосфору. Заорана зелена маса зба­гачує грунт органічною речовиною, поліпшує його фізичні, і хімічні властивості. Як добриво використовується не лише зелена маса, а й коренева система, яка також розкладається в грунті. •

Особливо ефективні ці добрива при висіві культур на зе­лене добриво на ділянках, які вперше засаджуватимуть кар­топлею.

Під час заорювання зеленого добрива потрібно одночасно у відповідних дозах вносити і мінеральні добрива.

Чи доцільно використовувати як удобрення тирсу? Де-ревну тирсу краще використовувати для виготовлення ком-иостів. Проте допускається її внесення безпосередньо в грунт, але після обробки її азотними добривами. Для цього за мі­сяць до внесення тирсу добре зволожують розчином азотних добрив: в 10 л води розчиняють ЗО-—40 г аміачної селітри,, можна також використати сечу тварин чи гноївку, розведену водою (1: 8—10). На три відра тирси дають одне відро роз­чину. Тирсу треба вносити восени, не більше одного-двох ві­дер на 10 м².

Не оброблену азотними добривами тирсу застосовувати не варто, бо бактерії, які розкладають деревину, використо­вують доступний рослинам азот і таким чином збіднюють на нього грунт. Разом з тирсою під картоплю обов'язково слід «носити мінеральні добрива у відповідних дозах. ч Чи можна використати бур'яни, листя та бадилля горо­дяни для удобрений грунту? Восени після збирання врожаю

на городі нагромаджується чимало рослинних решток з ово­чів, картоплі та інших культур, бур'янів. Усі вони мають-ути­лізуватись і використовуватись для удобрення. Способів використання кілька. Найбільш ефективний — компосту­вання (дИв. с. 97). Фактично всі рослинні рештки з городу не повинні потрапляти за його межі. Але картоплиння і стебла помідора, уражені фітофторозом, для компостування непри­датні, щоб не поширювати хвороби. їх спалюють, а попіл ви­користовують як добриво.

Яка ефективність на городі мулу ставків чи озер? У прак­тиці мулом називають два види добрив. Одне з них сапропель, який утворився в результаті відкладання органічних і міне­ральних речовин на дні малопроточних водойм. Він скла­дається з мінеральних розчинів кремнію, часток глини, вуглекислих та сірчанокислих солей, решток відмерлих тва­рин і рослин, що населяють водойму. Сапропелі дуже від­мінні між собою залежно від умов утворення. Середній вміст у них азоту становить 2, 1 %, фосфору — 0, 62 і калію — 0, 03—0, 04 %. Якщо сапропель містить понад 75 % мінераль­них речовин, вносити його в трунт невигідно, бо низька ефек­тивність.

Іншим добривом подібного типу € справжній мул. Він 'утворюється за короткий час існування штучного водоймища, 'переважно за рахунок знесення дощами і талими водами з навколишніх угідь тонкодисперсних мінеральних, і орга­нічних часток, а також рослинних і тваринних решток самого водоймища. Вміст у ньому загального азоту досягає 0, 5 %, фосфору і калію — по 0, 3 %. Сапропель і мул багаті на каль­цій.

Сапропель і мул як добрива вигідні, якщо добувають, їх близько від місця внесення. Вони мають взимку промерзнути, а ще краще протягом року вивітритись, після чого його вно­сять. Доза внесення 1, 5—2, 0 т на 100 м². На малопридатних для сільськогосподарського, виробництва площах, відведених під городи, для їх окультурення можна вносити сапропель і мул по 2—3 т на 100 м². За будь-яких умов під картоплю ра­зом з мулом і сапропелем слід додатково вносити у відповід­них дозах мінеральні добрива.

Як підживлювати картоплю рідкими місцевими добри­вами? Таке підживлення доцільне тоді, коли було недостатньо внесено добрив перед садінням. Добрива розводять у воді або вносять їх при зрошенні.

Підживлювати треба відразу після дощу, коли грунт про­мок на глибину до 40—45 см.

Для приготування розчину добрив залежно від їх по­ходження розводять водою у такій пропорції:

Гноївка • Сеча Курячий послід Коров'як. Попіл

1: 4—5 1: 8—10,

Спочатку намочують у рівновеликому об'ємі во­ди, через півдоби розводять.у 6—10 разів Один стакан на відро води

- На 100 м² вносять 120—150 л розчину. Чи можна обійтись без органічних добрив? Якщо ділянку, відведену під картоплю, раніше не використовували для ви­рощування городніх культур або ж на ній грунт має низьку родючість, тоді внесення органічних добрив під картоплю, як і під інші просапні культури, обов'язкове, інакше не одержати доброго врожаю як за масою, так і за якістю.

На ділянці, давно використовуваній під городні культури -та систематично удобрюваній, картоплю не обов'язково ви-ід\ЯВг саджувати відразу після внесення органічних добрив. Го­ловне, щоб їх застосовували один раз у три роки.

На систематично удобрюваних городах без внесення без­посередньо під картоплю органічних добрив можна збирати досить високі її врожаї з належними якостями бульб.

Які добрива називають мінеральними? Це сполуки, ви­роблювані в основному промисловими підприємствами, до складу яких входять хімічні елементи, необхідні для живлен­ня рослин.

Мінеральні добрива класифікують за способом вироб­ництва та за походженням, характером дії на грунт і рослішу, Хімічним складом та фізичними властивостями. ™ц_^ За хімічним складом їх відносять до двох груп: & ЧмК.- прості добрива, що містять лише один елемент. Вони скла­дають сучасну основу мінеральних добрив, бувають тверді та рідкі;,: ■ *

комплексні добрива з вмістом у різному співвідношенні ^ч, Та поєднанні 2—3 і більше поживних елементів, серед яких ^оже бути азот, фосфор, калій, магній, мікроелементи. За­лежно від способу виробництва бувають складні, змішані, • скяадно-змішані. Комплексні добрива виробляються тве£ ді і рідкі. Рідкі на городах, як правило, не використовуються че-/р£ з складність їх внесення в грунт.

Азотні добрива містять у своєму складі зв'язаний азот

\ у вигляді аміаку, нітратів та амінів. Буває змішана форма.

'^Залежно від цього азот По-різному утримується в грунті та

засвоюється рослинами. Добрива виробляються у твердому

•_І рідкому стані. Для використання на городах практичне

. значення мають лише тверді форми.

Серед них поширені аміачна селітра, натрієва селітра,

- кальцієва селітра, сульфат амонія, хлорид амоній тощо.

Аміачна селітра містить 34 % азоту. Це слабокисле до-

бриво, гранульоване, білого або залежно від домішок жов­туватого чи червонуватого Кольору. Половина азоту містить­ся в. нітратній формі, а половина в аміачній. Аміачний азот зв'язується грунтом і тому майже не вимивається. Нітратний вбирається і залишається у ґрунтовому розчині, характери­зується значною рухомістю, здатний легко вимиватися. В сухому приміщенні зберігає добру сипкість, тому нормаль­но розсівається.

Добриво універсальне, швидкодіюче; серед азотних форм найбільш ефективне. Щоб азот не вимивався, особливо на легких грунтах, його слід застосовувати весною. Внесене під картоплю в рекомендованих дозах не знижує якісних по­казників бульб.

Натрієва селітра містить 15—16 % азоту. Являє собою дрібнокристалічну, малогігроскопїчну речовину, безбарвну або сіруватого кольору. В сухому стані добре розсівається, але при Неправильному зберіганні здатна злежуватись. Азот міститься в нітратній формі, на легких грунтах при значних опадах може вимиватись.

На важкх грунтах, а також у районах недостатнього зво­ложення азот не вимивається.

. Натрієву селітру як фізіологічно лужне добриво широко використовують на грунтах з кислою реакцією, якщо вони не вапновані. Високоефективна при внесенні під картоплю.

Кальцієва селітра містить 14—14, 5 % азоту £ нітратній і 1 —1.5 % в аміачній формі. Виготовляють добриво в гра­нульованій формі Лужне добриво, а тому найбільш ефектив­не на кислих грунтах. Застосовуючи його, можна збагатити грунт не лише на азот, але й на кальцій, завдяки чому зни­жується його кислотність. Внесення 1ц кальцієвої селітри рівноцінне внесенню 0, 2 ц вапна. Добриво ефективне під картоплю.

Сульфат амонію містить 20, 8—21_% азоту в аміачній формі. Кристалізований порошок білого, сіруватого, синього чи фіолетового кольору. Добриво фізіологічно кисле і тому підкислює грунт. При систематичному внесенні потрібне вап­нування грунту. На чорноземах за ефективністю сульфат амонію переважає аміачну селітру. Азот, як правило, не ви­мивається, але в теплу погоду з аміачної форми може перехо­дити в нітратну, яка вимивається дощами, при зрошенні. Сульфат амонію — одне з кращих добрив під картоплю.

Хлористий амоній містить 24—25 % азоту і 66, 5 % хло­ру. Кристалічна сіль білого або жовтуватого кольору, м> айже не злежується, малогігроскопічна, задовільно розсівається. Добриво фізіологічно кисле, тому на кислих грунтах без вап­нування вносити не рекомендуємо. Через великий вміст хлору, який погіршує якісні показники бульб, вносити під кар­топлю не варто.

Сечовина, або карбамід, містить 45—46 % азоту в амідній формі. При зберіганні майже не злежується, малогігроско­пічна, добре розчиняється у воді, розсівається задовільно. В грунті швидко перетворюється на аміак, який у свою чергу переходить в нітратну форму азоту. Втрати останнього (до 10 %) можуть відбуватись при поверхневому внесенні, низь­кій вологості грунту і підвищеній температурі. Це одне з кра­щих добрив під картоплю. Є твердження, що картопля, удобрена сечовиною, дає смачніші" бульби, ніж удобрена іншими азотними добривами.

Фосфорні добрива являють собою- продукти переробки природних мінералів — апатитів та фосфоритів. Для ви­роблення цих добрив використовують також деякі відходи металургійної промисловості.

При переробці сировини одержують добрива з різними особливостями щодо впливу на рослини та нагромадження р грунті. Важлива також ступінь їх розчинності, за яким добрива поділяють на три групи: водорозчинні в лужному цнтратному розчині та важкорозчинні. Добрива перших двох груп засвоюються рослинами на всіх грунтах, а важко­розчинні — лише на кислих. • На врожайність сільськогосподарських культур фосфорні добрива впливають протягром кількох років. У перший рік " після внесення рослини використовують з них лише 15—20 % фосфору.

Поширені фосфоритне борошно, суперфосфат простий порошкоподібний і гранульований, суперфосфат подвійний гранульований, фосфатшлак мартенівський та термофос­фати.

, " Фосфоритне борошно — порошок сірого кольору, який одержують розмелюванням різних фосфоритів. Не гігроско­пічне, добре розсівається. За якістю ділиться на сорти: ви­щий з вмістом фосфору (Р2О5) ЗО %, перший — 25, дру­гий — 22 і третій —19 %.

Добриво не розчинне у воді. Краще його вносити на кис­лих грунтах восени. На цих грунтах мало поступається при внесенні під картоплю суперфосфату. Але слабше діє на пі­щаних грунтах, ніж на глинистих. На вапнованих ділянках т|і там, де внесли органічні добрива у високих дозах, фос--форнтне борошно застосовувати не варто. На лужних грун­тах картопля не засвоює фосфору з цього Добрива.

Суперфосфат звичайний випускають у вигляді порошку і гранул. Порошок або гранули сірого кольору. Вміст фосфору залежно від апатиту, з якого добриво виробляють у порошко-

подібному вигляді — 19—20, гранульованому — не менше 19, 5 %. Добриво кисле, розчиняється у воді. Суперфосфат звичайний порошкоподібний дещо в'язкий, слабогігроско-пічний, трохи злежується, а гранульований не злежується, добре розсівається.

Суперфосфат придатний для застосування на всіх грун­тах і під будь-які культури. На городах більш зручна гра­нульована форма.

Суперфосфат подвійний — концентроване добриво, яке містить 43—49 % Р2О5. Це гранульований концентрат, який за впливом на врожайність культур, в тому числі і картоплю, не відрізняється від суперфосфату звичайного.

Фосфатшлак мартенівський являє собою побічний про­дукт металургійних заводів. Вміст фосфору 13, 8—15, 8 %. Важкий, темно-сірий, дрібнорозмелений порошок, малороз­чинний у воді, має лужну реакцію. На дерново-підзолистих і опідзоленйх грунтах за впливом на врожай не поступається перед суперфосфатом. Вносять восени під оранку чи пере­копування грунту, насамперед на грунтах з підвищеною кислотністю.

Калійні добрива залежно від способу одержання си­ровини, з якої їх виробляють, та за вмістом калію, розпо­діляють на такі групи: концентровані, сирі калійні солі та змішані добрива. Для удобрення культур використовують хлористий калій, сульфат калію, калійну сіль змішану, каїніт, калімаг, цементний калійний пил тощо.

Хлористий калій — концентроване добриво" з вмістом ка­лію (КгО) 53, 6—62, 5 %. Це крупнозерниста або гранульо­вана речовина білого, сіруватого чи рожевого з червону­ватим відтінком кольору, який обумовлений вихідною сиро­виною. При зберіганні у вологих умовах злежується, що ускладнює його застосування. Добре розчиняється у воді. На 1 кг КгО в середньому містить близько 0, 2 кг натрію і 0, 9 кг хлору. Порівняно невеликі домішки інших елементів дають можливість використовувати добриво під усі культури, в тому числі під картоплю. Добре поглинається ґрунтовим комплексом. Проте через наявність хлору при внесенні під картоплю може негативно впливати на якість бульб. Тому його краще вносити восейи, щоб хлор вимився атмосфер­ними опадами.

Сульфат калію містить 48—50 % калію. Безхлорне кон­центроване калійне добриво. Одночасно може служити і сір­чаним добривом, бо на 1 кг калію припадає 1, 03 кг сірки. Доб­риво негігроскопічне, не злежується, добре розсівається. Це безколірна, дрібнокристалічна сіль, розчинна у воді.* Цінне добриво для культур, які не виносять хлору, тому вва-

жається одним з кращих для картоплі. Вносити його можна на будь-яких грунтах, незалежно від часу і способу.

Калійну сіль Одержують розмелюванням природних ка­лійних солей. Містить 30—40 % КгО, 15—20 Иа_гО та 39— 52 % хлору. Речовина сірувата з рожевими вкрапленнями, у сухому стані добре розсівається, однак прй тривалому збе­ріганні частково злежується. Можна вносити на всіх грунтах, проте вміст супутніх елементів, зокрема хлору, робить її менш придатним під картоплю, ніж хлористого калію. Якщо інших калійних добрив немає, калійну. сіЛь вносять у неве-. ликих дозах, обов'язково восени, щоб хлор частково вимили атмосферні опади. Краще вносити її на завчасно вапнова­них ділянках.

Калімаг містить 19 % калію, 8—9 магнію і до 8 % хлору. Добриво негігроскопічне, не злежується і добре розсівається, сірого кольору. Одне з кращих для картоплі, особливо на лєтких за механічним складом грунтах. Сприятливо впливає на кількісні і якісні показники врожаю бульб. Вносити можна восени або перед садінням картоплі.

Каїніт під картоплю вносити не рекомендується, бо він негативно діє на якісні показники бульб.

Цементний калійний пил — відходи виробництва цемент­ної промисловості. Крім калію, до його складу входить окис кальцію та домішки мікроелементів, зокрема магній, залізо, натрій, сірка тощо. Має лужну реакцію, тому більш при­датний для кислих грунтів. Дещо ускладнене внесення через його значну пилуватість, тому перед розсіванням бажано його змішати з торфом, землею, перегноєм. Картопля, удобрена цементним калійним пилом, дає помітний приріст урожаю бульб.

Маса склянки (200 см³) мінеральних добрив, г:

-. Складні добрива містять два або три поживних елементи, до них можуть також входити мікроелементи. Це найбільш ефективні і зручні добрива, бо одночасно вносимо кілька основних елементів живлення.

Якщо є можливість, треба вибирати добрива із співвід­ношенням N: Р: К, близьким до 1: 0, 8: 1, 2, придатним для картоплі.

До складних добрив належать фосфати амонію, нітро-

амофоска, нітрофоски, нітрофоси тощо.

Фосфати амонію — поширені добрива, які містять азот і фосфор у водорозчинній формі. Відзначаються сприятливими фізичними властивостями: слабогігроскопічні, здатні довго зберігатися. Гранульовані, тому добре змішуються з іншими азотними і фосфорно-калійними добривами.

* Це такі добрива, як амофос, що містить 12 % азоту і 52 % фосфору в розчинній формі, діамофос з вмістом 18 % азоту і 48 % розчинного фосфору.

Високоефективні добрива, їх можна використовувати на будь-яких грунтах восени, весною і літом у підживлення. ГІри внесенні під картоплю для потрібного співвідношення елементів живлення слід додавати ще азотне і калійне доб­рива.

Нітроамофоска містить по 17 % азоту, фосфору і калію. Добре розчиняється у воді і засвоюється рослинами. Має за­довільні фізичні властивості, не злежується, слабогігроско-пічне, нормально розсівається. Можна застосовувати* на всіх грунтах. Досить ефективне під картоплю.

Нітрофоска — потрійне комбіноване добриво, до складу якого входить азот, фосфор і калій. Залежно від технології. виробництва розрізняють нітрофоску: виморожену, сірчано­кислотну, або сульфатну, і карбонатну. Основні елементи живлення містяться в цих добривах в різному співвідношен­ні. Найбільше використовувана сульфатна із співвідношен­ням N: Р: К як 11: 10: 11. Закуповуючи нітрофоски, звер­тайте увагу на етикетку, де зазначено вміст основних по­живних речовин.

Добриво має відмінні фізичні властивості, не злежується, нормально розсівається, легко розчиняється у воді і добре засвоюється рослинами. Можна вносити під картоплю на будь-яких грунтах.

Нітрофоси — складні азотно-фосфорні добрива, які міс­тять 23, 5—24 % азоту і 17—14 % фосфору. Фізичні та агрохімічні властивості аналогічні таким у нітроамофосок. Високоефективні під картоплю.

Скільки і як вносити азотні добрива? На городах неза­лежно від внесення органічних добрив під картоплю потрібно давати азотних добрив з розрахунку 0, 6—0, 9 кг азоту на 100 м². Якщо грунт піщаний, бідний на поживні речовини, або не вистачає гною чи вносять слаборозкладений торфо­компост, торф, дозу азоту збільшують до 1, 0—1, 2 кг.

Вносять азотні мінеральні добрива весною під час під­готовки грунту для садіння картоплі або одночасно із садін­ням. Дозу добрив розраховують у кг на 100 м² залежно від їх форми та вмісту поживних речовин:

Аміачна селітра ''«ЙІ: * Сульфат амонію Р-ГСечовина (карбамід)

::

І' Скільки і як вносити фосфорні добрива? їх доцільно за-

! %*осовувати восени під оранку чи перекопування грунту. На

|-фльшості типів грунтів, крім чорноземів, картопля менше

реагує на фосфор, ніж на азот. Однак на всіх грунтах фосфор

Ійозитивно діє на столові якості бульб. Доза внесення фосфору

іе становити 0, 6—0, 9 кг на 100 м².

За впливом на врожай, бульб помітноГ різниці між окре-

Шймн видами добрив немає. Дозу добрив розраховують в

на 100 м²:

рат звичайний гранульо-

ратшлак мартенівський роритне борошно

Доза поживно? речовини Р«0₅

0, 6—0, 9 0, 6—0, 9 0, 6—0, 9