Трансформація волонтерського руху в період військового конфлікту в Україні

Активізація волонтерського руху в Україні у 2014-2015 роках зумовлена напруженою політичною ситуацією на сході країни та піднесенням патріотичного духу усього населення загалом. Виникнення волонтерського руху на даному етапі в сучасних історичних умовах було зумовлено такими проблемами, як: відсутність в армії необхідних ресурсів (починаючи від одягу і закінчуючи медикаментами та засобами особистого захисту); відсутність необхідної сучасної техніки (від безпілотників та тепловізерів до бронетранспортерів); слабка виробнича база і відсутність державного замовлення на військову техніку вітчизняним заводам. Також виникла проблема розміщення біженців з території Донецької та Луганської областей та окупованого Криму[36].

Основними завданнями у час військового конфлікту є: - допомога українським військовим на Сході. На сьогоднішній день волонтери забезпечують українську армію майже всім необхідним: медикаментами, продуктами харчування, одягом, боєприпасами, технікою, засобами особистої гігієни, юридичною, психологічною, матеріальною допомогою. - допомога пораненим бійцям, що знаходяться у госпіталях і тут потребується кваліфікаційна допомога не лише хірургів, терапевтів, а більшою мірою психологів. - допомога родичам учасників АТО: матеріальна, гуманітарна та психологічна. - технічна допомога, яка так необхідна нашим бійцям. Адже неймовірно важко воювати на рівних із ворогом у якого є нове обладнання, нові машини, танки, розвідувальна техніка. Але не може бути все так легко і просто. Волонтерські рухи стикаються у процесі роботи із деякими негативними факторами. По-перше, це виникнення великої кількості шахраїв, які так і хочуть захапати гроші довірливих громадян. Є псевдо волонтери та псевдо волонтерські організації, які збирають гроші, але не віддають їх на допомогу. Це підриває довіру до справжніх волонтерів, це зменшує кількість пожертв. Що є негативним явищем. По-друге, це небезпечна робота волонтерів. Особливо це стосується тих, хто передає багаж прямо у зону АТО, було зафіксовано кілька смертей.

За результатами загальнонаціонального дослідження стану волонтерства в Україні, що було проведено наприкінці 2014 року, Організацією Об’єднанних Націй України спільно з Урядом України та волонтерськими організаціями, 23% українців коли-небудь у житті займались волонтерством, серед яких 9% почали займатись волонтерством протягом останнього року. При чому у 2014 році сума пожертв була більшою, аніж в інші роки, а найбільш охоче українці жертвували гроші на допомогу українській армії, пораненим та хворим дітям Важко точно назвати дату утворення волонтерського руху з допомоги армії, але приблизним періодом створення можна вважати травень-червень 2014 року [9].

З того часу волонтерський рух зіштовхнувся з рядом завдань та проблем. До основних завдань волонтерського руху у зоні військового конфлікту можна віднести: допомогу українській армії (збір харчів, теплих речей та амуніції, ліків, коштів), допомогу пораненим, а також військовим госпіталям та лікарням, допомогу сім'ям тимчасових переселенців з території АТО та учасникам АТО. Більшість українців вважає, що волонтерський рух допомагає зміцненню миру, найбільше таких серед жителів західного регіону (87%). До викликів доби військового конфлікту для волонтерства можна віднести недостатню об‘єднаність волонтерського руху та відсутність досвіду розбудови волонтерської системи, випадки шахрайства, небезпеку для життя волонтерів, які безпосередньо перебувають у зоні конфлікту та недостатню підтримку з боку держави. По-перше, деяка стихійність і розрізненість волонтерських груп спочатку була проблемою, що не дозволяла посилити ефективність допомоги та створити вплив на державний апарат [13].

Від початку листопада 2014 року в Україні діє громадська організація «Асоціація народних волонтерів», до якої увійшли волонтерські організації, які регулярно надають допомогу військовим і цивільним особам у зоні АТО, а також ветеранам АТО та їх сім'ям. По-друге, збільшення кількості випадків шахрайства свідчить про ще більшу необхідність створення централізованої системи, що звітувала б про використані кошти і ресурси. На сьогодні єдиним способом убезпечити себе від шахраїв це ознайомитися зі списками волонтерських організацій та їх діяльністю в зоні АТО. По-третє, безпосередня небезпека для життя волонтерів є великою проблемою, що значно зменшує кількість добровольців, адже при доставці вантажів у зону бойових дій були випадки, коли автомобілі з допомогою перехоплювали терористи, а станом на 23 грудня 2014 року відомо про двох загиблих волонтерів. І останнім найбільшим викликом для українських волонтерів є нестача підтримки з боку українського уряду, що зумовлено повною відсутністю правогого аспекту та прецидентів щодо таких масштабів волонтерства. Наразі ситуація поліпшується, у системі Міністерства оборони створена Рада волонтерів. Представники волонтерських організацій залучені до речового, харчового та медичного забезпечення, а Міністерство фінансів України затвердило «Порядок формування та ведення Реєстру волонтерів АТО»[13].

За деякими підрахунками, волонтери відправляють до зони антитерористичної операції (АТО) близько 120 000 кілограм гуманітарної допомоги щомісяця. Левову частку гуманітарної допомоги, яку надають українці своїм захисникам, складають продукти харчування та медикаменти. Разом з ними, на фронт АТО поступає і певна військова техніка, амуніція та спецзасоби. Багатьом бійцям, що повернулися із зони військових дій, 320 представниками волонтерських організацій країн ЄС, США та Канади надається психологічна підтримка та медична допомога [38].

Важливою складовою після подій під Іловайськом є пошук зниклих чи загиблих солдат. Цю функцію виконують як окремі волонтери так і власне організації, наприклад «Союз Народна Пам`ять», «Чорний тюльпан». Станом на сьогодні проявом визнання важливості волонтерського руху є залучення активістів до роботи Міністерства оборони та можливість отримання волонтерами, що безпосередьо їздять у зону АТО, статуса учасника бойових дій. Вже відомі факти про смерть волонтерів у зоні бойових дій [18].

Під час військового конфлікту волонтерські рухи відіграють одну із ключових ролей. Вони змогли підняти український патріотичний дух на високий рівень, вони допомогли та продовжують допомагати сотням тисяч людей. Без волонтерських рухів, не було б такої координованої та ефективної допомоги.

Волонтерство в Україні бере свій початок з 90-их років ХХ століття і з тих пір поступово поширюється та знаходить нові шляхи та інструменти ведення діяльності. Соціальні мережі стали ключовим фактором в роботі волонтерських організацій, полегшивши комунікацію та донесення інформації. Зараз можна за хвилину створити благодійний онлайн-аукціон чи сповістити велику кількість людей про збір коштів/речей для дитячого будинку. Це призвело до певних соціальних змін у суспільстві, які полягають в усвідомленні актуальності та доступності волонтерської діяльності, значної її популяризації [20].

Особливо детально варто розглянути два нових напрямки онлайн-волонтерства: краудсорсинг та краудфандинг.

Краудсорсинг походить від англійського “crowdsourcing”: crowd – “натовп” та soursing – “пошук, залучення ресурсів”. Під цим терміном може розумітися модель бізнесу, що заснована на залученні “натовпу”, тобто волонтерів, до виробництва й поширення товарів і послуг, а також до пропозиції своїх ідей або вирішення певних проблем [43].

Проте є більш широке значення. Під “краудсорсингом” розуміється організація роботи групи людей над яким-небудь завданням заради досягнення загальних благ. Це практика одержання необхідних послуг, ідей або контента шляхом прохання прохання або сприяння, звернення до великих груп людей, передача певних виробничих функцій невизначеному колу осіб, що не передбачає укладення трудового договору [48].

Згідно з ще одним визначенням, краудсорсинг –це мобілізація ресурсів людей за допомогою інформаційних технологій з метою вирішення завдань, що виникають перед бізнесом, державою й суспільством у цілому. Виходячи з цього визначення, краурсорсинг може бути поділений за сферами застосування на краудсорсинг у бізнесі, соціальний (або суспільний) та політичний (або державний) [50].

Автор терміну та в деякому сенсі ідеолог краудсорсингу Дж. Хауи вказує на вирішальну роль не тільки Інтернету, як технічного засобу, скільки соціальних мереж, як результату певної діяльності людей, яка в іншому вигляді існувала ще до появи Інтернету: “ якщо краудсорсинг і пов'язаний з Інтернетом, то головна його суть полягає не у використанні сучасної технології. Технологія сама по собі – це пучок проводів, чипів і незрозумілих інструкцій для експлуатації. … Куди більш важливі й цікаві вчинки людей, які проявляються завдяки цій самій технології, зокрема здатності Інтернету об’єднати масу людей в один організм із нескінченними можливостями. Саме розвиток Мережі дозволяє нам скористатися кращою властивістю людської праці, відомою за довго до появи Інтернету: здатність робити непосильне завдання – наприклад, складання енциклопедії – на досить дрібні частини тим самим зробити роботу не тільки практично здійсненною, але ще й захоплюючою ” [46, с.18].

Серед прикладів соціального або суспільного краудсорсингу в Україні можна назвати такі проекти, як “Зробимо Україну чистою” (громадська акція з прибирання своїх міст, яка відбувається кожного року навесні: усі бажаючі регіструються на сайті та обирають або створюють свої точки для прибирання) [19] або “Таблеточки” (сьогодні це фонд допомоги онкохворим дітям, але проект починався в 2011 році як краудсорсинговий – волонтери привозили необхідні ліки із-за кордону, що продавалися там без рецепту, інформація розповсюджувалася засновником проекту Олею Кудиненко через мережу Фейсбук) [1].

Особливої актуальності краудсорсинг набув на тлі зростання активності волонтерського руху та різноманітних акцій зі збору гуманітарної допомоги в Україні в зв’язку зі збройним конфліктом на сході країни. Саме Інтернет та соціальні мережі стали основним інструментом пошуку ресурсів та допомоги армії, біженцям, постраждалим у бойових діях [43].

Краудфандинг – це залучення фінансових ресурсів від великої кількості людей (від англ. “crowdfunding” crowd – “натовп” та “funding” - фінансування) з метою реалізації продукту або послуги, допомоги тим, хто її потребує, проведення заходів, підтримки як фізичних, так і юридичних осіб [49].

Вважається, що термін “крауфандинг” з’явився одночасно з поняття “краудсорсинг” завдяки тому ж Дж. Хауи. Однак, як і в першому випадку, сам феномен краудфандингу не новим. Так зване “народне фінансування” зявилось за довго до появи зазначеного терміну, у якості коштів на підтримку армії під час Першої Світової війни в Німеччині (у кожному місті Німеччини встановлювали деревяну статую, будь-хто міг купити іменний цвях, який у неї вбивали) [2].

В Україні перший краудфандинговий проект (у його сучасному розумінні) був реалізований наприкінці 2006 року [27], проте, успішний з точки зору залучення громадськості та збору коштів, мав вельми негативні наслідки: “Лікарня майбутнього” так і не була збудована, а довіра населення до подібних заходів втрачена.

Серед успішних прикладів соціального крауфандингу в Україні є проект “Таблеточки”. Прикладом краудфандингу є і збір коштів на армію шляхом відправки СМС-повідомлень. “Громадське ТБ” та “Громадське радіо” позиціонують себе як незалежні ЗМІ, що існують на громадські кошти [25], [31].

Варто зазначити, що здебільшого волонтери працюють на первинному рівні і тому їх розуміння специфіки нинішнього військового конфлікту та потреб різних категорій громадян, які постраждали внаслідок нього, чи виявились задіяними у ньому, максимально сприяє знаходженню оптимальних шляхів надання допомоги. Крім безпосередньої допомоги зазначеним категоріям, багато організацій займається інформуванням громадськості про потреби вимушених внутрішніх переселенців і військових та інформуванням про свою діяльність, діяльність інших волонтерів [33]. Характерною особливістю такого інформування є наявність на сайтах організацій детальних звітів про фінансові надходження і витрачені кошти та реалізовані проекти, що сприяє зміцненню довіри у суспільстві до волонтерів. Умови доби військового конфлікту не лише ставлять перед волонтерами нові завдання, а й провокують для них нові виклики. Так, співпраця з державою для волонтерського руху є не лише необхідністю та перспективним напрямом діяльності, але й у певному сенсі викликом. Березень 2015 року відзначився для волонтерів підписанням Закону України № 246-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо волонтерської діяльності». Згідно з документом допомога військовим визнана напрямом волонтерської діяльності, а також у випадку смерті волонтера або отримання ним інвалідності, він чи його родина отримають компенсацію. Однак самі волонтери побоюються, що даний закон ускладнить їх роботу у зоні АТО, посилить не раціональний контроль з боку держави, нав‘яже страхування, що ліквідує право волонтерів на соціальні виплати. Суттєвим викликом залишається і особиста безпека волонтерів, які можуть загинути у зоні АТО, втратити здоров‘я або потрапити у полон. Доречно нагадати, що у м. Одеса мали місце пошкодження майна волонтерських організацій шляхом підриву, що визнані терористичними актами. Кинули виклик волонтерському руху і шахраї. Незважаючи на значні зусилля волонтерів у протидії шахрайству, шахраї, маскуючись під волонтерів, продовжують збирати з довірливих громадян кошти, начебто на дорогому армії та людям зі східних областей Україні і Криму, які потім привласнюють.

Таким чином, волонтерський рух перетворився із «необов‘язкової» діяльності на необхідне явище суспільства в надзвичайній ситуації, а кількість волонтерів значно збільшилась. Вони взяли на себе обов‘язки держави і особисту відповідальність за стан військових, що свідчить про високий рівень усвідомленості та патріотизму. Інтернет-технології стали основним інструментом для збору коштів та спричинили появу нових волонтерських прктик: краудсорсорсингу та краудфандингу. Саме соціальні мережі, всупереч очікуванням, породили нові форми співпраці та взаємодопомоги. особливої актуальності краудсорсинг та краудфандинг набули на тлі зростання активності волонтерського руху та різноманітних акцій зі збору гуманітарної допомоги в Україні в зв’язку зі збройним конфліктом на сході країни. Інтернет та соціальні мережі стали основним інструментом пошуку ресурсів та допомоги армії, біженцям, постраждалим у бойових діях.