Безпечний зазор та надводний борт

1. Безпечний зазор має принаймні дорівнювати сумі:

(a) додаткового бокового занурення, яке, вимірюване по зовнішній обшивці, зумовлене допустимим кутом нахилу відповідно до пункту (е) частини 3 статті 15.03; та

(b) залишкового безпечного зазору відповідно до пункту (g) частини 3 статті 15.03.

Для суден без палуби перегородок безпечний зазор має становити щонайменше 500 мм.

2. Надводний борт має принаймні дорівнювати сумі:

(a) додаткового бокового занурення, яке, вимірюване по зовнішній обшивці, зумовлене допустимим кутом нахилу відповідно до пункту (е) частини 3 статті 15.03; та

(b) залишковим надводним бортом відповідно до пункту (f) частини 3 статті 15.03.

Разом з тим, надводний борт має складати щонайменше 300 мм.

3. Площина максимальної посадки має бути встановлена таким чином, щоб забезпечувалося дотримання безпечного зазору відповідно до частини 1 та надводного борту відповідно до частини 2 і статей 15.02 та 15.03.

4. З міркувань безпеки орган з проведення оглядів може встановити більший безпечний зазор чи більший надводний борт.

Стаття 15.05

Максимальна дозволена кількість пасажирів

1. Орган з проведення оглядів встановлює максимальну дозволену кількість пасажирів та зазначає цю цифру у сертифікаті Співтовариства.

2. Максимальна дозволена кількість пасажирів не має перевищувати жодного з таких значень:

(a) кількість пасажирів, для яких підтверджена наявність зони евакуації відповідно до частини 8 статті 15.06;

(b) кількість пасажирів, прийнята для розрахунків остійності відповідно до статті 15.03;

(c) кількість наявних спальних місць для пасажирів на суднах з каютами, що використовуються для плавань, які включають нічні стоянки.

3. Для суден з каютами, які також використовуються як судна для поїздок тривалістю не більше доби, кількість пасажирів має бути обчислена для використання в якості як судна для поїздок тривалістю не більше доби, так і судна з каютами, і зазначена у сертифікаті Співтовариства.

4. Максимальна дозволена кількість пасажирів має бути відображена розбірливими символами на стаціонарних табличках на судні.

Стаття 15.06

Приміщення для пасажирів

1. Приміщення для пасажирів мають бути:

(a) на всіх палубах розташовані за рівнем таранної перегородки та, якщо вони знаходяться нижче палуби перегородок, перед рівнем кормової пікової перегородки;

(b) герметично відокремлені від машинних відділень та котелень;

(c) влаштовані таким чином, щоб лінії оглядовості відповідно до статті 7.02 не проходили через них.

2. Шафи та приміщення, зазначені у статті 11.13 та призначені для зберігання займистих рідин, мають знаходитися поза приміщеннями для пасажирів.

3. Кількість та ширина виходів у пасажирських приміщеннях мають відповідати таким вимогам:

(a) приміщення або групи приміщень, що призначені або розраховані на 30 чи більше пасажирів або включають спальні місця для 12 чи більше пасажирів, повинні мати щонайменше два виходи. На суднах для поїздок тривалістю не більше доби ці два виходи можуть бути замінені двома запасними виходами;

(b) якщо приміщення знаходяться нижче палуби перегородок, один з виходів може являти собою водонепроникні двері перегородки, відповідно до частини 10 статті 15.02, що ведуть до сусіднього відсіку, з якого можна вийти безпосередньо на верхню палубу. Інший вихід має вести безпосередньо або, якщо дозволяється відповідно до пункту (а), як запасний вихід на відкрите повітря чи на палубу перегородок. Ця вимога не застосовується до індивідуальних кают;

(c) виходи відповідно до пунктів (а) та (b) мають бути належним чином влаштовані та повинні мати ширину у світлі щонайменше 0, 80 м та висоту у світлі щонайменше 2, 00 м. Для дверей пасажирських кают та інших невеликих приміщень ширина у світлі може бути зменшена до 0, 70 м;

(d) у випадку приміщень чи груп приміщень, розрахованих на більш ніж 80 пасажирів, сумарна ширина усіх виходів, призначених для пасажирів, якими вони користуватимуться при аварії, має становити щонайменше 0, 01 м на пасажира;

(e) якщо сумарна ширина виходів визначається кількістю пасажирів, ширина кожного виходу має становити щонайменше 0, 005 м на пасажира;

(f) для запасних виходів коротша сторона має бути щонайменше 0, 60 м завдовжки, або діаметр має становити щонайменше 0, 70 м. Вони мають відкриватися у напрямку виходу з приміщення та бути позначені з обох сторін;

(g) виходи приміщень, призначених для осіб зі зниженою рухливістю повинні мати ширину у світлі щонайменше 0, 90 м. Виходи, що зазвичай використовуються для посадки на судно та висадки на берег осіб зі зниженою рухливістю, повинні мати ширину у світлі щонайменше 1, 50 м.

4. Двері приміщень для пасажирів мають відповідати таким вимогам:

(a) за винятком дверей, що ведуть до сполучних коридорів, вони мають відкриватися назовні або бути спроектовані як розсувні двері;

(b) двері кают мають бути спроектовані таким чином, щоб їх можна було також відкривати ззовні у будь-який час;

(c) привідні двері мають легко відкриватися у разі порушення живлення їх механізму;

(d) для дверей, призначених для осіб зі зниженою рухливістю, з напрямку, з якого двері відкриваються, має бути зазор щонайменше 0, 60 м між внутрішньою кромкою дверної коробки та прилягаючою перпендикулярною стіною.

5. Сполучні коридори мають відповідати таким вимогам:

(a) вони повинні мати ширину у світлі щонайменше 0, 80 м або, якщо вони ведуть до приміщень, що використовуються більш ніж 80 пасажирами, щонайменше 0, 01 м на пасажира;

(b) їх висота у світлі має бути становити не менше 2, 00 м;

(c) сполучні коридори, призначені для осіб зі зниженою рухливістю, повинні мати ширину у світлі 1, 30 м. Сполучні коридори більш ніж 1, 50 м завширшки повинні мати поручні з обох боків;

(d) якщо частина судна або приміщення, призначеного для пасажирів, обслуговується єдиним сполучним коридором, ширина його дверей має становити щонайменше 1, 00 м;

(e) сполучні коридори не повинні мати сходинок;

(f) вони мають вести лише до відкритих палуб, приміщень чи сходів;

(g) тупикові закінчення сполучних коридорів мають бути не більше двох метрів завдовжки.

6. Окрім положень частини 5, шляхи евакуації мають також відповідати таким вимогам:

(a) сходи, виходи та запасні виходи мають бути розташовані таким чином, щоб у разі пожежі у будь-якому приміщенні можна було безпечно евакуювати людей з інших приміщень;

(b) шляхи евакуації мають вести найкоротшим шляхом до зон евакуації відповідно до частини 8;

(c) шляхи евакуації не мають проходити через машинні відділення чи камбузи;

(d) на шляхах евакувації у жодній точці не мають бути встановлені сходи, драбини чи подібне обладнання;

(e) двері до шляхів евакуації мають бути спроектовані таким чином, щоб не зменшувати мінімальну ширину шляху евакуації, зазначену у пункті (а) чи (b) частини 5;

(f) шляхи евакуації та запасні виходи мають бути чітко позначені символами. Такі символи мають освітлюватися системою аварійного освітлення.

7. Шляхи евакуації та запасні виходи повинні мати придатну систему безпечного ведення.

8. Для всіх осіб на судні мають бути наявні зони збору, що задовольняють такі вимоги:

(a) загальна площа зон збору, м², має відповідати принаймні значенню, отриманому за допомогою таких формул:

судна для поїздок тривалістю не більше доби: А_S = 0, 35 · F_max, м²,

судна з каютами: А_S = 0, 45 · F_max, м².

У цих формулах застосовується таке визначення:

F_max – максимальна дозволена кількість пасажирів на судні;

(b) площа кожної окремої зони збору або евакуації має бути більше 10 м²;

(c) у зонах збору не має бути меблів, як закріплених, так і пересувних;

(d) якщо у приміщенні, в якому визначені зони збору, знаходяться пересувні меблі, вони мають бути належним чином закріплені, щоб не зісковзувати;

(e) рятувальні засоби мають бути легко доступні із зон евакуації;

(f) має бути забезпечена можливість безпечної евакуації людей з цих зон евакуації з використанням обох бортів судна;

(g) зони збору мають знаходитися вище лінії граничного занурення;

(h) зони збору та евакуації мають бути позначені як такі на плані евакуації, а на судні мають бути наявні відповідні вказівні знаки;

(i) якщо у приміщенні, в якому визначені зони збору, знаходяться закріплені сидіння чи лави, відповідну кількість осіб не обов’язково враховувати при розрахунку загальної площі зон збору відповідно до пункту (а). Проте кількість осіб, для яких враховуються закріплені сидіння чи лави у певному приміщенні, не має перевищувати кількість осіб, для яких у цьому приміщенні наявні зони збору;

(j) положення пунктів (d) та (i) також застосовуються до вільних палуб, на яких визначені зони збору;

(k) якщо на судні є групові рятувальні засоби, що відповідають вимогам частини 5 статті 15.09, кількість осіб, для яких наявні такі засоби, можна не брати до уваги при розрахунку загальної площі поверхні зон збору, зазначених у пункті (а);

(l) проте в усіх випадках, коли застосовуються зменшення відповідно до пунктів (i)-(k), загальна площа відповідно до пункту (а) має бути достатньою для щонайменше 50% максимальної допустимої кількості пасажирів.

9. Сходи та сходові майданчики у пасажирській зоні мають відповідати таким вимогам:

(a) вони мають бути спроектовані відповідно до європейського стандарту EN 13056: 2000;

(b) вони повинні мати ширину у світлі щонайменше 0, 80 м, або, якщо вони ведуть до сполучних коридорів чи приміщень, що використовуються більш ніж 80 пасажирами, щонайменше 0, 01 м на пасажира;

(c) вони повинні мати ширину у світлі щонайменше 1, 00 м, якщо вони є єдиним засобом доступу до приміщення, призначеного для пасажирів;

(d) якщо на кожному боці судна у тому самому приміщенні наявні кілька сходів, вони мають знаходитися у безпечній зоні;

(e) окрім цього, сходи, призначені для осіб зі зниженою рухливістю, мають відповідати таким вимогам:

(aа) кут нахилу сходів не має перевищувати 38°;

(bb) сходи повинні мати ширину у світлі щонайменше 0, 90 м;

(cc) гвинтові сходи не дозволяються;

(dd) сходи не повинні йти у напрямку, поперечному відносно судна;

(ee) поручні сходів мають продовжуватися приблизно на 0, 30 м у верхній та нижній частинах сходів, не обмежуючи при цьому шляхи руху;

(ff) поручні, передні сторони принаймні першої та останньої сходинок, а також підлога біля закінчень сходів мають бути пофарбовані яскравою фарбою.

Ліфти, призначені для осіб зі зниженою рухливістю, та підйомне обладнання, як-от ескалатори чи підйомні платформи, мають бути спроектовані згідно з відповідним стандартом або нормою держави-члена.

10. Частини палуби, призначені для пасажирів, які не обгороджені, мають відповідати таким вимогам:

(a) вони мають бути оточені закріпленим фальшбортом або поручнем щонайменше 1, 00 м заввишки чи поруччям відповідно до європейського стандарту EN 711: 1995, тип конструкції PF, PG або PZ. Фальшборти та поруччя палуб, призначених для осіб зі зниженою рухливістю, мають бути щонайменше 1, 10 м заввишки;

(b) отвори та обладнання для посадки на судно чи висадки на берег, а також отвори для завантаження чи розвантаження мають бути такими, щоб їх можна було задраїти, та повинні мати ширину у світлі щонайменше 1, 00 м. Отвори, що зазвичай використовуються для посадки на судно або висадки на берег осіб зі зниженою рухливістю, повинні мати ширину у світлі щонайменше 1, 50 м;

(c) якщо за отворами та обладнанням для посадки на судно чи висадки на берег не можна спостерігати з кермової рубки, мають бути наявні відповідні оптичні чи електронні прилади;

(d) пасажири, які сидять, не мають становити перешкоду для оглядовості відповідно до статті 7.02.

11. Частини судна, не призначені для пасажирів, зокрема, підходи до кермової рубки, до лебідок та до машинних відділень, мають бути захищені від несанкціонованого доступу. У будь-якому такому підході на видному місці має бути наявний символ, що відповідає малюнку 1 з Доповнення І.

12. Містки мають бути спроектовані відповідно до європейського стандарту EN 14206: 2003. Як відступ від пункту (d) частини 2 статті 10.02, їх довжина може бути меншою за 4 м.

13. Зони руху, призначені для осіб зі зниженою рухливістю, повинні мати ширину у світлі 1, 30 м та не повинні мати порогів більше 0, 025 м заввишки. Стіни у зонах руху, призначених для осіб зі зниженою рухливістю, мають бути обладнані поручнями на висоті 0, 90 м над підлогою.

14. Скляні двері та стіни у зонах руху, а також віконні секції мають бути виготовлені із загартованого скла або ламінованого скла. Вони також можуть бути виготовлені з синтетичного матеріалу, за умови, що він дозволений для використання у контексті протипожежного захисту.

Прозорі двері та прозорі стіни, що сягають підлоги у зонах руху, мають бути належним чином позначені.

15. Надбудови чи їхнє покриття, що складається повністю з панорамних секцій, мають бути виготовлені виключно з матеріалів, які у разі аварії максимально знижують ризик завдання травми особам, що знаходяться на судні.

16. Системи питної води мають відповідати принаймні вимогам статті 12.05.

17. Мають бути наявні туалети для пасажирів. Принаймні один туалет має бути обладнаний для осіб зі зниженою рухливістю відповідно до належного стандарту або норми держави-члена та має бути доступним із зон, призначених для осіб зі зниженою рухливістю.

18. Каюти без ілюмінатора, що відкривається, мають бути під’єднані до системи вентиляції.

19. За аналогією, приміщення, в яких живуть члени команди або суднового персоналу, мають відповідати вимогам положень цієї статті.

Стаття 15.07

Рушійна система

Окрім основної рушійної системи, судна мають бути оснащені другою автономною рушійною системою, аби у разі поломки, що впливає на роботу основної рушійної системи, була забезпечена можливість руху судна за допомогою власної рушійної сили.

Друга автономна рушійна система має бути розміщена в окремому машинному відділенні. Якщо обидва машинних відділення мають спільні перегородки, вони мають бути споруджені відповідно до частини 2 статті 15.11.

Стаття 15.08

Захисні пристрої та обладнання

1. Усі пасажирські судна повинні мати пристрої внутрішнього зв’язку відповідно до статті 7.08. Такі пристрої також мають бути наявні у робочих приміщеннях та, якщо немає прямого зв’язку з кермовою рубкою, у зонах збору та евакуації пасажирів як зазначено у частині 8 статті 15.06.

2. Усі приміщення для пасажирів мають бути охоплюватися системою місцевого оповіщення. Ця система має бути спроектована таким чином, щоб забезпечити чітке розрізнення інформації, що передається, на фоні шуму. Пристрої місцевого оповіщення не є обов’язковими, якщо можливий прямий зв’язок між кермовою рубкою та приміщеннями для пасажирів.

3. Судно має бути оснащене системою аварійної сигналізації. Ця система має включати:

(a) систему аварійної сигналізації, що дає можливість пасажирам, членам команди та членам суднового персоналу сповістити про небезпеку капітана, його помічників та членів команди судна.

Такий сигнал тривоги має лунати лише у приміщеннях, призначених для капітана, його помічників та членів команди судна; можливість вимкнути його повинні мати лише капітан судна та його помічники. Має бути забезпечена можливість приведення в дію сигналу тривоги принаймні з таких місць:

(aa) кожна з кают;

(bb) коридори, ліфти та сходові шахти; при цьому відстань до найближчого пристрою приведення в дію не має перевищувати 10 м, і в кожному водонепроникному відсіку має бути принаймні один пристрій приведення в дію;

(cc) кімнати відпочинку, їдальні та подібні приміщення для відновлення сил;

(dd) туалети, призначені для осіб зі зниженою рухливістю;

(ee) машинні відділення, камбузи та подібні приміщення, де є ризик виникнення пожежі;

(ff) приміщення холодильного зберігання та інші комори.

Пристрої приведення в дію сигналу тривоги мають бути встановлені на висоті над підлогою від 0, 85 м до 1, 10 м;

(b) система аварійної сигналізації, що дає можливість капітану судна та його помічникам сповістити про небезпеку пасажирів.

Такий сигнал тривоги має бути добре чутним та безпомилково розпізнаваним в усіх приміщеннях, доступних для пасажирів. Має бути забезпечена можливість приведення його в дію з кермової рубки та з приміщення, де завжди є члени команди;

(c) система аварійної сигналізації, що дає можливість капітану судна та його помічникам сповістити про небезпеку членів команди та суднового персоналу.

Система аварійної сигналізації, зазначена у частині 1 статті 7.09, також має охоплювати приміщення для відновлення сил, призначені для членів суднового персоналу, приміщення холодильного зберігання та інші комори.

Пристрої приведення в дію сигналу тривоги мають бути захищені від випадкового контакту.

4. Кожен водонепроникний відсік має бути оснащений сигналізацією рівня води.

5. Мають бути наявні два трюмні насоси з електроприводом.

6. На судні має бути наявна стаціонарна водовідвідна система відповідно до частини 4 статті 8.08.

7. Двері приміщень холодильного зберігання, навіть коли зачинені, мають відкриватися зсередини.

8. Якщо у приміщеннях під палубою розміщені системи з СО₂ під тиском, такі приміщення мають бути оснащені системою автоматичної вентиляції, що вмикається автоматично при відкритті дверей чи люку приміщення. Вентиляційні канали мають йти на висоті не менше 0, 05 м від підлоги такого приміщення.

9. Окрім аптечки відповідно до пункту (f) частини 2 статті 10.02, мають бути наявні додаткові аптечки у достатній кількості. Такі аптечки та їх зберігання мають відповідати вимогам, встановленим у пункті (f) частини 2 статті 10.02.

Стаття 15.09

Рятувальні засоби

1. Окрім рятувальних кругів, зазначених у частині 1 статті 10.05, усі частини палуби, призначеної для пасажирів та не обгородженої, мають бути оснащені рятувальними кругами відповідно до європейського стандарту EN 14144: 2003 з обох боків судна, що знаходяться не більше ніж у 20 м один від одного.

Половина необхідних рятувальних кругів мають бути оснащені плавучим джгутом довжиною щонайменше 30 м та діаметром 8-11 мм. Решта необхідних рятувальних кругів мають бути оснащені самозапалювальним вогнем, що живиться від батареї, який не загасне у воді.

2. Окрім рятувальних кругів, зазначених у частині 1, має бути наявне та готове до користування таке обладнання:

(a) індивідуальне рятувальне обладнання відповідно до частини 2 статті 10.05 для членів суднового персоналу, які наділені обов’язками відповідно до порядку забезпечення безпеки;

(b) індивідуальне рятувальне обладнання відповідно до європейського стандарту EN 395: 1998 або EN 396: 1998 для інших членів суднового персоналу.

3. На пасажирських суднах мають бути наявні належні рятувальні засоби, аби осіб можна було безпечно переправити на мілководдя, на берег або на інший плавзасіб.

4. Окрім рятувальних засобів, зазначених у частинах 1 та 2, індивідуальні рятувальні засоби відповідно до європейського стандарту EN 395: 1998 або EN 396: 1998 мають бути наявні для 100% максимальної дозволеної кількості пасажирів.

Якщо індивідуальні рятувальні засоби, зазначені у першому абзаці, не придатні для дітей, індивідуальні рятувальні засоби відповідно до європейського стандарту EN 395: 1998 для дітей, що важать не більше 30 кг, мають бути наявні для 10% максимальної дозволеної кількості пасажирів.

5. Термін «групові рятувальні засоби» охоплює суднові шлюпки відповідно до статті 10.04 та рятувальні плоти.

Рятувальні плоти повинні:

(a) мати табличку із зазначенням їх призначення та кількості осіб, для якої вони затверджені;

(b) забезпечувати належний простір для сидіння для дозволеної кількості осіб;

(c) мати плавучість щонайменше 750 Н на особу у прісній воді;

(d) бути оснащені канатом, з’єднаним з пасажирським судном, для недопущення їх віднесення течією;

(e) бути зроблені з придатних матеріалів та бути стійкими до мастила, мастилопродуктів та до температур до 50°С;

(f) приймати та зберігати стабільне положення та, у цьому відношенні, бути оснащені належними пристроями, за які можуть вхопитися особи у зазначеній кількості;

(g) мати люмінесцентне помаранчеве офарблення або мати люмінесцентні поверхні, видимі з усіх сторін, площею щонайменше 100 см²;

(h) бути такими, щоб швидко й безпечно вивільнити їх з похідного положення та покласти їх за борт могла одна особа, або щоб вільно триматися на воді з похідного положення;

(i) бути забезпечені належними засобами евакуації із зон евакуації, зазначених у частині 8 статті 15.06, на рятувальні плоти, якщо відстань по вертикалі між палубою зон евакуації та площиною максимальної посадки перевищує 1 м.

6. Додатковими груповими рятувальними засобами є рятувальні засоби, що забезпечують плавучість кількох осіб на воді. Вони повинні:

(a) мати табличку із зазначенням їх призначення та кількості осіб, для якої вони затверджені;

(b) забезпечувати плавучість у щонайменше 100 Н на особу у прісній воді;

(c) бути виготовлені з придатних матеріалів та бути стійкими до мастила, мастилопродуктів та до температур до 50°С;

(d) приймати та зберігати стабільне положення та, у цьому відношенні, бути оснащені належними пристроями, за які можуть вхопитися особи у зазначеній кількості;

(e) мати люмінесцентне помаранчеве офарблення або мати люмінесцентні поверхні, видимі з усіх сторін, площею щонайменше 100 см²;

(f) бути такими, щоб швидко й безпечно вивільнити їх з похідного положення та покласти на воду могла одна особа, або щоб вільно триматися на воді з похідного положення.

7. Надувні групові рятувальні засоби, окрім цього, мають:

(a) складатися з принаймні двох окремих повітряних відсіків;

(b) надуватися автоматично або вручну при спусканні на воду;

(c) приймати та зберігати стабільне положення, незалежно від навантаження, що утримується, навіть якщо повітрям наповнена лише половина повітряних відсіків.

8. Рятувальні засоби мають бути складені на судні таким чином, щоб їх за необхідності можна було легко та безпечно дістатися. Приховані місця зберігання мають бути чітко позначені.

9. Рятувальні засоби слід перевіряти відповідно до інструкції виробника.

10. Суднова шлюпка має бути оснащена двигуном та прожектором.

11. Мають бути наявні придатні ноші.

Стаття 15.10