Шкали посадки

1. На суднах, посадка яких може перевищувати 1 м, має бути нанесена шкала посадок на кожному з бортів у напрямку корми; на них можуть бути нанесені додаткові шкали посадки.

2. Нульові точки на кожній шкалі посадки встановлюються у площині, що йде паралельно до площини максимальної посадки, через найнижчу точку корпусу або кіля, якщо такий існує. Відстань по вертикалі над нульовою точкою калібрується у дециметрах. Таке калібрування має бути нанесене на кожну шкалу, від ватерлінії в ненавантаженому стані до точки 100 мм вище лінії максимальної посадки, за допомогою позначок, пробитих чи вирізаних, та пофарбоване як добре видима смуга у двох кольорах, що перемежовуються. Таке калібрування ідентифікується цифрами на відстані кожні п’ять дециметрів, нанесеними біля шкали, а також вгорі шкали.

3. Дві кормові шкали обмірювання, нанесені відповідно до Конвенції, зазначеної у частині 6 статті 4.04, можуть замінювати шкали посадки, за умови, що вони включають калібрування, що відповідає зазначеним вимогам, та, за необхідності, цифри, що позначають посадку.

ГЛАВА 5

МАНЕВРЕНІСТЬ

Стаття 5.01

Загальні положення

Судна та каравани мають демонструвати належну судноплавність та маневреність.

Немоторні судна, призначені для буксирування іншими суднами, мають задовольняти конкретні вимоги, встановлені органом з проведення оглядів.

Моторні судна й каравани мають задовольняти вимоги, встановлені у статтях 5.02–5.10.

Стаття 5.02

Ходові випробування

1. Судноплавність та маневреність перевіряються за допомогою ходових випробувань. Зокрема, визначається ступінь відповідності вимогам статей 5.06–5.10.

2. Орган з проведення оглядів може не проводити усі чи частину випробувань, якщо відповідність вимогам з судноплавності та маневреності підтверджена в інший спосіб.

Стаття 5.03

Територія випробувань

1. Ходові випробування, зазначені у статті 5.02, проводяться на внутрішніх водних шляхах, визначених компетентними органами.

2. Територія випробувань являє собою відрізок внутрішнього водного шляху з проточною або непроточною водою, по можливості прямий, довжиною щонайменше 2 км та достатньо широкий, який оснащений добре видимими позначками для визначення положення судна.

3. Співробітники органу з проведення випробувань повинні мати можливість побудувати графіки залежності гідрологічних даних, як-от глибина води, ширина судноплавного каналу та середня швидкість течії у судноплавній зоні, від рівня води.

Стаття 5.04

Ступінь завантаження суден та караванів під час ходових випробувань

Під час ходових випробувань судна та каравани, призначені для перевезення вантажів, завантажуються на щонайменше 70% їх вантажомісткості, і навантаження розподіляється таким чином, аби забезпечити максимально горизонтальне положення судна. Якщо випробування проводяться з меншим завантаженням, затвердження щодо плавання вниз за течією обмежується цим навантаженням.

Стаття 5.05

Використання бортового обладнання при ходовому випробуванні

1. Під час ходового випробування може використовуватися усе обладнання, зазначене у пунктах 34-52 сертифікату Співтовариства, яке можна привести у дію з кермової рубки, за винятком якорів.

2. Проте під час випробування з поворотом у течію, зазначеного у статті 5.10, можуть використовувати носові якорі.

Стаття 5.06

Задана швидкість (переднього ходу)

1. Судна та каравани мають розвивати швидкість щонайменше 13 км/год відносно води. Ця умова не є обов’язковою у разі, якщо буксири-штовхачі працюють самостійно.

2. Орган з проведення оглядів може надавати вилучення суднам та караванам, що працюють виключно в устях та портах.

3. Орган з проведення оглядів перевіряє, чи здатне ненавантажене судно розвивати швидкість понад 40 км/год відносно води. Якщо це може бути підтверджено, до пункту 52 сертифікату Співтовариства включають такий запис:

«Судно здатне розвивати швидкість понад 40 км/год відносно води».

Стаття 5.07

Спроможність зупинитися

1. Судна та каравани мають бути спроможні завчасно зупинитися, рухаючись вниз за течією, зберігаючи при цьому належну маневреність.

2. Якщо довжина суден та караванів не перевищує 86 м, а ширина – 22, 90 м, зазначена вище спроможність зупинитися може бути замінена спроможністю зробити поворот.

3. Спроможність зупинитися підтверджується за допомогою маневрів із зупинення, що здійснюються в межах території випробувань, зазначеної у статті 5.03, а спроможність зробити поворот – за допомогою маневрів з повертання відповідно до статті 5.10.

Стаття 5.08

Спроможність йти заднім ходом

Якщо маневр з повертання, встановлений у статті 5.07, виконується у непроточній воді, за ним має йти ходове випробування з рухом заднім ходом.

Стаття 5.09

Спроможність здійснити маневр ухилення

Судна та каравани мають бути спроможні завчасно здійснити маневр ухилення. Така спроможність підтверджується за допомогою відповідних маневрів, здійснюваних в ході випробування, зазначеного у статті 5.03.

Стаття 5.10

Спроможність зробити поворот

Судна та каравани, довжина яких не перевищує 86 м, а ширина – 22, 90 м, мають бути спроможні завчасно зробити поворот.

Така спроможність зробити поворот може бути замінена спроможністю зупинитися, зазначеною у статті 5.07.

Спроможність зробити поворот підтверджується за допомогою відповідних маневрів у напрямку проти течії.

ГЛАВА 6

СИСТЕМА РУЛЬОВОГО УПРАВЛІННЯ

Стаття 6.01

Загальні вимоги

1. Судна оснащуються надійною системою рульового управління, що забезпечує принаймні маневреність, якої вимагає глава 5.

2. Системи рульового управління з електроприводом мають бути спроектовані таким чином, щоб руль напрямку не міг випадково змінити положення.

3. Система рульового управління в цілому має бути розрахована на постійні нахили до 15° та температуру навколишнього середовища від -20°С до +50°С.

4. Складові частини системи рульового управління мають бути достатньо міцними для того, щоб витримувати напруги, яким вони можуть піддаватися при нормальній експлуатації. Жодна зовнішня сила, прикладена до руля напрямку, не має знизити робочу спроможність рульового механізму та його привідного агрегату.

5. Система рульового управління включає привідний агрегат, якщо це зумовлено силами, необхідними для приведення руля напрямку в дію.

6. Рульовий механізм з привідним агрегатом має бути захищений від перевантажень системою, що обмежує обертальний момент, створюваний привідним агрегатом.

7. Отвори балерів руля мають бути спроектовані таким чином, щоб не допускати поширення мастил для змащення, що забруднюють воду.

Стаття 6.02

Привідний агрегат рульового механізму

1. Якщо рульовий механізм оснащений привідним агрегатом, має бути забезпечена можливість запуску другого, автономного привідного агрегату або ручного приводу протягом п’яти секунд, якщо привідний агрегат рульового механізму виходить з ладу або працює неналежним чином.

2. Якщо другий привідний агрегат або ручний привід не запускається автоматично, має бути забезпечена можливість зробити це негайно за допомогою однієї-єдиної операції рульового, що є як простою, так і швидкою.

3. Другий привідний агрегат або ручний привід також повинен забезпечувати маневреність, якої вимагає глава 5.

Стаття 6.03

Гідравлічний привідний агрегат рульового механізму

1. Жоден інший споживач енергії не може бути під’єднаний до гідравлічного привідного агрегату рульового механізму. Проте якщо є два незалежних привідних агрегати, таке під’єднання до одного з приводів є прийнятним, якщо споживачі під’єднані до зворотної лінії та можуть бути від’єднані від привідного агрегату за допомогою ізолюючого приладу.

2. Якщо є два гідравлічних привідних агрегати, для кожного з цих двох агрегатів потрібен окремий гідравлічний бак. Проте прийнятними є і два баки. Гідравлічні резервуари можуть бути оснащені системою оповіщення, що контролює будь-яке падіння рівня мастила нижче рівня найнижчого вмісту, необхідного для надійної роботи.

3. Управляючий клапан не обов’язково має бути продубльований, якщо його можна привести в дію вручну або у гідравлічний спосіб з ручним управлінням з кермової рубки.

4. Розміри, конструкція та влаштування труб мають по можливості виключати механічну шкоду та шкоду внаслідок пожежі.

5. Що стосується гідравлічних привідних агрегатів, для другого агрегату окрема система труб не потрібна, якщо забезпечується автономна робота двох приводів та якщо система труб здатна витримувати тиск, що становить принаймні 1, 5 максимального робочого тиску.

6. Гнучкі труби дозволяються лише тоді, коли їх використання є необхідним для гасіння вібрації або забезпечення свободи пересування компонентів. Вони мають бути розраховані на тиск, що принаймні дорівнює максимальному робочому.

Стаття 6.04