Концентрація і централізація коштів на ТОВ «Велика кишеня», їх рух

Підприємницька діяльність пов'язана з рухом коштів. Існують різні підходи до його визначення, аспекти його тлумачення. Щоб позначити такий перебіг подій, коли авансована вартість у процесі свого руху зростає і приносить більшу вартість, використовують поняття «кошти».

Кожен підприємець намагається досягти таких розмірів виробництва, які б забезпечили максимальний приріст авансованих коштів. Збільшення коштів та масштабів підприємства може здійснюватися через концентрацію та централізацію фінансових ресурсів.

В магазині «Велика кишеня» цей процес відбувався поступово починаючи з створення бренду в 2000 році

Під концентрацією коштів розуміють збільшення його розміру внаслідок капіталізації додаткової вартості. Це має місце тоді, коли частина додаткової вартості, створеної на підприємстві, використовується підприємцем для подальшого розширення й удосконалення виробництва, тобто нагромаджується

Збільшення ресурсів окремого підприємства або підприємця. Концентрація приводить до зростання всього суспільного капіталу. Наприклад, якщо кошти окремого підприємця становив 100 тис. гр. од. і був збільшений завдяки нагромадженню додаткової вартості до 120 тис. гр. од., то відбувалася його концентрація.

Від концентрації коштів підприємства необхідно відрізняти процес його централізації. Централізація ресурсів передбачає його збільшення через об'єднання кількох самостійних капіталів в один. Об'єднання може бути:

1) Примусовим, коли внаслідок конкурентної боротьби неефективні, слабкі підприємства поглинаються сильнішими, саме це і відбулося в магазинах в Рівному (2010 рік) та Ужгороді (2008 рік), нові магазини відкривалися на базі вже існуючих збанкрутілих магазинів в яких відбувся процес перебудови внутрішньої системи

2) Добровільним через створення акціонерних товариств. На відміну від концентрації капіталу централізація безпосередньо не приводить до збільшення всього суспільного капіталу, а сприяє його перерозподілу між окремими підприємствами. Що і відбулося з Молдавською мережею «Green Hills Market» (2007 рік)

Можливості збільшення фінансових потужностей за допомогою концентрації обмежені величиною додаткової вартості, що може бути використана в певний час на нагромадження. При цьому додаткова вартість повинна досягти більш або менш значної величини [4, с. 129].

Централізація коштів значно збільшує можливості зростання розміру підприємств, оскільки вона, на відміну від концентрації, не передбачає попереднього нагромадження певної маси додаткової вартості. Укрупнення фінансових ресурсів здійснюється внаслідок перерозподілу коштів між окремими підприємствами.

Процеси концентрації та централізації тісно пов'язані між собою. З одного боку, збільшення розмірів окремих коштів внаслідок централізації є передумовою створення великих підприємств, для яких можливі більші масштаби нагромадження. З іншого — збільшення розмірів капіталів функціонуючих підприємств завдяки капіталізації додаткової вартості сприяє підвищенню їх конкурентоспроможності та прискорює банкрутство неефективно працюючих підприємств. Концентрація та централізація капіталу значно прискорюються під час економічних криз, війн.

Концентрація та централізація коштів створюють умови для концентрації виробництва, яка виявляється у зосередженні на великих підприємствах все більшої частки засобів виробництва, робочої сили, продукції, що виробляють. Але концентрація виробництва має певні межі, які не залежать від концентрації та централізації коштів і відрізняються для підприємств різних галузей. Оптимальними розмірами виробництва є такі, що забезпечують, з технічного боку, максимальну продуктивність за певного рівня техніки та технології факторів виробництва, а з економічного — максимальний приріст авансованої вартості.

Рухом коштів є його кругообіг і обіг (кругооборот і оборот).

Магазин «Велика кишеня», зацікавлені у невпинному русі коштів, бо від цього залежить не тільки отримання ними прибутків та їх збільшення, а й процес суспільного відтворення загалом, його вдосконалення, прогресивний розвиток цієї сфери діяльності. При цьому різні частки коштів, що використовуються одночасно перебувають у всіх трьох формах і на трьох стадіях. Порушення руху коштів магазина «Велика кишеня» хоча б на одній із стадій означає виникнення певних ускладнень у процесі відтворення. Наприклад, коли в магазині з тих або інших причин не продається свій товар, він не тільки не отримує прибуток, а й не повертає своїх витрат. Це може призвести до скорочення виробництва, неплатоспроможності підприємств, їх банкрутства.

Кошти повинні постійно рухатися, це об'єктивно необхідна умова здійснення магазином своєї діяльності. Це не обмежується одним кругообігом. Кругообіг набуває вигляду нескінченної спіралі. Кругообіг коштів не як окремий та одноразовий акт, а як процес, що постійно повторюється, є його оборотом підприємства. [10, с. 203].

Кожен підприємець, авансуючи гроші в ту або іншу справу, намагається розрахувати той час, за який їх можна повернути, тобто його дуже цікавить час обороту — період від моменту авансування капіталу до моменту його повернення підприємцю в первісній грошовій формі. Оскільки авансований капітал перебуває і у сфері обігу, і в сфері виробництва, то час обороту включає час обігу та час виробництва, в «Великі кишені» цією справою займається цілий відділ.

Формою руху коштів на підприємстві є фонди. До виробничих фондів підприємства належать продуктивні фонди та фонди обігу. Різні частки продуктивних фондів мають неоднакову швидкість обороту і по-різному переносять свою вартість на продукт, що виробляється. Тому виокремлюють основний і оборотні кошти, основні та оборотні виробничі фонди.

Матеріальними носіями основних виробничих фондів є виробничі споруди, будівлі, машини, устаткування, транспортні засоби і т. ін. Вони використовуються у процесі виробництва тривалий час, самі матеріально не входять в новий продукт, довго не втрачають своєї натурально-речової форми, переносять свою вартість на новий продукт поступово, частинами, у формі амортизаційних відрахувань. Процес поступового перенесення вартості основного капіталу на продукт, що виготовляється, називають амортизацією. Вартість основного капіталу здійснює повний оборот і перетворюється на вихідну грошову форму за кілька кругообігів, за кілька років або десятиріч.

Строк застосування основних фондів визначається зношенням засобів праці, що дуже важливо враховувати при їх використанні.

Розглядають дві форми зношення капіталу: фізичну і моральну.

Фізичне зношення — втрата споживної вартості засобів праці та їх вартості в результаті їх застосування і під впливом сил природи.

Моральне зношення — втрата вартості засобів праці під впливом НТП. Це може відбуватися за двох випадків: по-перше, коли зменшується вартість тих машин, які вже використовуються у виробництві; по-друге, коли виробляються машини принципово нові, продуктивніші і дешевші в розрахунку на одиницю потужності.

Фізичне та моральне зношення засобів праці необхідно враховувати при визначенні норми амортизаційних відрахувань. Під нормою амортизації розуміють відношення амортизаційних відрахувань до застосованого основного капіталу, виражене у процентах. У кожній країні визначають строки та максимальні щорічні норми амортизації. Щорічні амортизаційні відрахування формують і поповнюють амортизаційний фонд, який може бути використаний на відшкодування основних фондів, їх ремонт, реновацію, а також здійснення нових інвестицій [16, с.302].

У багатьох розвинених країнах використовують принцип прискореної амортизації, що пов'язано насамперед з прискоренням НТП. Підприємці зацікавлені в цьому, оскільки амортизаційні відрахування, як правило, не обкладаються податками, є змога здійснювати нові інвестиції здебільшого за рахунок власних коштів, зменшується ризик витрат від морального старіння основного капіталу, прискорюється оборот капіталу.

Таким чином ми можемо зробити висновок, що концентрація (нагромадження) і централізація капіталу значно збільшують можливості зростання розміру підприємств. Покращення фінансових результатів діяльності здійснюється внаслідок перерозподілу капіталів між окремими підприємствами.

2.3. Кругообіг та оборот коштів на ТОВ «Велика кишеня»

Кругооборот коштів в діяльності підприємства - послідовний рух, протягом якого кошти проходить три стадії (обіг, виробництво, обіг), набуває трьох функціональних форм (грошової, виробничої і товарної) і виконує певні функції. Стадії кругообороту коштів що використовуються в промисловості відображає формула:

(2.3.1)

Г – грошова форма;

ЗВ – засоби виробництва;

РС – робоча сила;

В – виробництво.

Перша стадія. Рух ресурсів підприємства починається зі стадії обігу, на які й кошти виступає у грошовій формі (Г) і виконує функцію забезпечення виробництва засобами виробництва (ЗВ) та робочою силою (РС); тобто змістом цієї стадії є створення передумов виробництва додаткової вартості:

(2.3.2)

Саме на цій стадії магазин авансує в закупку товарів для подальшої реалізації. В всіх магазинах Групи «Рітейл груп» суми таких закупів за день складають мільйони гривень.

Друга стадія. Після того як уже створенні умови для початку виробництва, починається рух коштів безпосередньо на стадії виробництва (В). На цьому етапі ресурси виступають у виробничій (або продуктивній) формі і виконує функцію виробництва товарів і створення вартості, невід'ємною частиною якої повинна бути додаткова вартість:

(2.3.3)

В даному магазині ця стадія відсутня через специфіку своєї діяльності.

Третя стадія. Одержання підприємцем вартості та додаткової вартості неможливе, якщо кошти, тепер уже у новій функціональній формі - товарній, знову, як і на першій стадії, не пройде сфери обігу. Основною функцією цих ресурсів в товарній формі є реалізація виробленого товару (Т') й отримання певної суми грошей (Г').

Кругооборот відбувається нормально лише за умови, якщо його різні стадії без затримок переходять одна в одну. В іншому випадку це загрожує дестабілізацією економіки.

Рух оборотних коштів не припиняється із завершенням одного кругообороту, він постійно повторюється. У кожному кругообороті оборотніх коштів послідовно набуває трьох функціональних форм, кожна з яких здійснює власний кругообіг, які представленні формулами:

2) Кругооборот авансованих ресурсів:

(2.3.4)

(2.3.5)

(2.3.6)

1) Кругооборот коштів:

Кругооборот коштів, який розглядається не як окремий акт, а як постійно поновлюваний процес, називається оборотом капіталу. Він вимірюється часом і швидкістю.

Час обороту фінансових ресурсів - це період, протягом якого ресурси проходять сфери виробництва та обігу і повертаються до вихідної (грошової) форми, в магазині цей час залежить від багатьох факторів. Час обороту коштів складається з двох частин: 1) часу виробництва; 2) часу обігу. Час виробництва включає в себе робочий період, перерви у процесі праці, час у виробничих запасах, а час обороту - час продажу, придбання продукції та час придбання факторів виробництва.

Відповідно до способу перенесення вартості на створений продукт ресурси у виробничій формі поділяється на основні та оборотні.

До основних ресурсіввідносять будівлі, споруди, машини, обладнання та ін. Вони багато разів використовуються у виробничих циклах і переносять свою вартість на готовий продукт частинами, в міру їхнього зносу.

До оборотних ресурсіввідносять сировину, допоміжні матеріали, пальне, та ін.. Вони використовуються повністю за один виробничий цикл і протягом нього переносять свою вартість на готовий продукт. До оборотних ресурсів належать також вартість робочої сили, яка набирає форми фонду заробітної плати.

Оборотний капітал у сукупності з капіталом обігу утворюють оборотні засоби.

Процес переносу вартості основних ресурсів протягом їх служби на вартість виробленого товару називається амортизацією. Щорічні амортизаційні відрахування, які утворюють амортизаційний фонд, здійснюються за спеціальними нормами, які в кожній країні встановлюють державні органи.

Норма амортизації - встановлений законодавчо відсоток від балансової вартості основного капіталу, який списується щорічно на собівартість продукції. Її розрахунки здійснюються за формулою

Н_а=К_б/А_п - К_л/К_б · 100%, (2.3.7)

де К_б - балансова вартість основного капіталу; К_л - ліквідаційна вартість основного капіталу, А_п - нормативний строк функціонування основного капіталу (ОК).

Амортизаційний фонд частково використовується на капітальний ремонт елементів основного місця збуту товарів, проте основна його частина нагромаджується у грошовій формі для того, щоб у майбутньому придбати нові машини, обладнання та інше на заміну тих, що зносилися.

Зношування основних ресурсів підприємства відбувається під впливом двох факторів: 1) виробничого використання - в результаті нього засоби праці втрачають свою споживчу вартість, фізично зношуються; 2) технічного прогресу, розповсюдження досягнень якого зумовлює появу дешевих або досконаліших засобів праці, тобто спричинює моральний знос основного капіталу, що використовується. За сучасних умов саме моральний знос зумовлює необхідність швидкого поновлення елементів основного капіталу, що, в свою чергу, приводить до впровадження в практику господарювання ринкових країн нових систем амортизації. Згідно з цим в Україні, відповідно до Закону «Про оподаткування доходу підприємства» від 1.07.1991 р., використовують два методи відрахування амортизації: пропорційний і прискорений. При цьому основний капітал поділений на чотири групи, для кожної з яких розроблено свої норми амортизації, які були введені з 10.10.2004 р.

1-ша група - будівлі, споруди, передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини - 2%;

2-га група - автомобільний транспорт і вузли до нього, інформаційні системи, меблі, побутові електронні та електромеханічні прилади, інше конторське (офісне) обладнання - 10%;

3-тя група - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4 - 6%;

4-та група - електронно-обчислювані машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів) - 15%.[8 с. 144];

Мета прискореної амортизації - стимулювання капіталовкладень; створення резерву виробничих потужностей; забезпечення розширеного відтворення засобів праці інноваційного типу.

Наслідком самозростання вартості в процесі кругообороту і обороту капіталу є нагромадження капіталу.

Нагромадження ресурсів - процес зворотного перетворення додаткової вартості на капітал. Додаткова вартість, що виникає в процесі кругообороту і обороту капіталу, використовується його власником по-різному:

- одна частина додаткової вартості спрямовується на задоволення особистих (невиробничих) потреб, набуваючи форми доходу;

- друга частина - спрямовується на розширення елементів продуктивного капіталу, слугуючи джерелом нагромадження капіталу і розширення суспільного відтворення. Нагромадження здійснюється через капітальні вкладення, а ефективність використання останніх - темпами нарощування матеріально-технічної бази суспільства, впровадженням в народне господарство досягнень науково-технічного прогресу.

Існують різноманітні шляхи ефективності нагромадження.

- поліпшення технологічної структури капітальних вкладень;

- підвищення частки капітальних вкладень на технічне переоснащення і реконструкцію діючих підприємств при знижені частки нового будівництва (удосконалення відтворювальної структури капітальних вкладень);

- значне скорочення за рахунок концентрації ресурсів тривалості будівництва, виключення випадків перевищення нормативних строків спорудження об'єктів;

- здійснення необхідної реконструкції виробничої бази будівельного комплексу для нарощування обсягів будівництва об'єктів соціальної сфери. Вирішальним засобом підвищення ефективності нагромадження в умовах ринкових відносин є науково-технічний прогрес.

Отже, кругообіг оборотних коштів — це такий його рух, що охоплює послідовне проходження ним трьох стадій (перша і третя відбуваються в сфері обігу, а друга — в сфері виробництва) та набуття ним трьох форм (грошової, продуктивної і товарної) і повернення до початкової. Кругообіг капіталу можна подати у грошовій, продуктивній та товарній формі.