Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Роль, функції та види оборотних коштів






Успіх будь-якого суб’єкта господарювання, незалежно від форми власності та виду діяльності багато в чому залежить від правильного вибору джерел формування, напрямків розподілу й використання коштів, що знаходиться у розпорядженні підприємства. Отже, розуміння змісту і специфічних особливостей його аде­кват­ного відображення в методичних рекомендаціях і практичних рішеннях є дуже важливим. Ще Декарт підкреслював, що точне визначення значення слів може позбавити людство від половини його оман [10, 203].

Різні джерела дають неоднозначні визначення терміну « оборотні кошти », крім того вони не завжди повні, інколи обмежені, але усі вони доповнюють один одного. Одна група визначень фіксує чисто фінансову сторону, інша – натуральну. Залежно від мети використання фінансових ресурсів можна розглядати ці ресурси і як стосунки. Кожне трактування має право на існування, оскільки враховує певні особливості прояву цієї багатогранної економічної категорії та соціально-економічні умови, що склалися у суспільстві.

У тих випадках коли, кошти підприємства забезпечує здійснення господарської діяльності він набуває нового об’єктивного значення. На мою думку, оборотні кошти підприємства – це матеріальна основа фінансово-економічних та виробничо-господарських відносин, що виникають у наслідок здійснення підприємницької діяльності суб’єктами господарювання будь-якої форми власності.

У цьому розумінні економічної категорії оборотних коштів не втрачає своєї значущості як в практичному використанні, так і теоретичному його осмисленні, оскільки неможливо отримувати прибуток від підприємницької діяльності без первісного вкладення коштів. Види коштів за основними класифікаційними ознаками наведені в додатку А.

Достатній за обсягом та належним чином сформований оборо підприємства є важливою передумовою їх прибутковості, підтримки достатньої ліквідності та довіри з боку всіх учасників ринку. Зміцнення капіталу сприяє підвищенню можливостей підприємницьких структур, задоволенню поточних та інвестиційних потреб суб’єктів господарювання і домогосподарств у додаткових фінансових ресурсах. Разом з тим у сучасних умовах в Україні помітно загострились проблеми формування та використання фінансів підприємницьких структур.

Оборот підприємства виконує ряд функцій, основними з яких є:

- Функція заснування та введення в дію підприємства. Власні фінансові ресурси у частині статутного є фінансовою основою для запуску в дію нового суб’єкта господарювання.

- Функція відповідальності та гарантії. Як уже було зазначено, стартові кошти є свого роду кредитним забезпеченням для кредиторів підприємства. Власному обороті в пасиві балансу відповідають чисті активи в активній стороні балансу. Чим більший власний капітал підприємства, зокрема статутний капітал, тим більших збитків може зазнати підприємство без загрози інтересам кредиторів, отже, тим вищою є його кредитоспроможність.

- Захисна функція. У той час, як попередня функція характеризує значення власних та статутних коштів для кредиторів, захисна функція показує, яке значення має власні ресурси для власників. Чим більші ці ресурси, тим краще захищеним є підприємство від впливу загрозливих для його існування факторів, оскільки саме за рахунок власних коштів можуть покриватися збитки підприємства. Якщо в результаті збиткової діяльності відбувається перманентне зменшення власного та статутного капіталу, то підприємство може опинитися на межі банкрутства.

- Функція фінансування та забезпечення ліквідності. Внесками у власний капітал, разом зі спорудами, обладнанням, цінними паперами та іншими матеріальними цінностями, можуть бути грошові кошти. Вони можуть використовуватися для фінансування операційної та інвестиційної діяльності підприємства, а також для погашення заборгованості по позичках. Це, у свою чергу, підвищує ліквідність підприємства, з одного боку, та потенціал довгострокового фінансування, з іншого.

- База для нарахування дивідендів і розподілу майна. Одер­жаний протягом року прибуток або розподіляється та виплачується власникам корпоративних прав у вигляді дивідендів, або тезаврується Нарахування дивідендів, як правило, здійснюється за встановленою ставкою відповідно до частки акціонера (пайовика) в статутному капіталі. Аналогічним чином відбувається розподіл майна підприємства у разі його ліквідації чи реорганізації.

- Функція управління та контролю. Згідно із законодавством власники підприємства можуть брати участь в його управлінні. Найвищим органом АТ чи ТОВ є збори учасників товариства, які призначають керівні органи та ревізійну комісію. Фактичний контроль над підприємством здійснює власник контрольного пакета його корпоративних прав. Володіння контрольним пакетом дає можливість проводити власну стратегічну політику розвитку підприємства, формувати дивідендну політику, контролювати кадрові питання. Таким чином, стартові кошти забезпечує право на управління виробничими факторами та майном підприємства.

Отже, достатній за обсягом та належним чином сформовані оборотні кошти підприємства є важливою передумовою їх прибутковості, підтримки достатньої ліквідності та довіри з боку всіх учасників ринку.

 

1.2. Соціально-економічний зміст «оборотних коштів»

Поняття «оборотні кошти», «ціна», «прибуток» так само поширені в економічній теорії, як і поняття «гроші», «власність», «заробітна плата». Проте уже понад два століття між економістами триває полеміка щодо їх сутності. Різний зміст вкладають у ці поняття і люди в повсякденному житті.

Однак західні науковці не доповнюють матеріально-речову сторону категорії характеристикою його суспільно-економічної форми, не розглядають дію певного фактора в органічному взаємозв'язку з відносинами між людьми. Такий підхід певною мірою є поза історичним, що полягає у твердженні, ніби кошти існували у всіх суспільно-економічних формаціях. Даючи таке тлумачення сутності, західні науковці абстрагуються від поняття «наймана праця», від суперечності між власниками значної кількості засобів виробництва і безпосередніми виробниками, які здебільшого позбавлені таких засобів і для того, щоб утримувати себе і членів своєї сім'ї, продають власникам свою робочу силу. Її продаж та використання перетворюють робочу силу на змінний капітал, який з наукової точки зору адекватніше відображає дійсність, ніж термін «людський капітал». Такий підхід також означає ототожнення приватної власності, що базується на власній праці, з капіталістичною, заснованою на привласненні чужої праці.

Сутність коштів. Оборотних коштів, як і будь-яка економічна категорія, має свій речовий зміст і суспільну форму. В їх діалектичній єдності розкривається глибинна сутність цієї категорії.

Критерієм поділу оборотних коштів на постійні і змінні в першому разі є те, що у процесі виробництва постійні кошти незмінний — не змінює своєї вартості, а змінний — змінює її. У другому разі таким критерієм є розгляд засобів виробництва і робочої сили з погляду двоїстості капіталістичного виробництва.

Відношення додаткової вартості до змінного капіталу вимірюється нормою додаткової вартості:

m' = (V / m)*100, (1.1)

де: m' - норма додаткової вартості,

V – додаткова вартість,

m – додаткова вартість.

Цей показник характеризує зростання лише змінної частини капіталу. Ним вимірюється багатство суспільства.

Якщо постійний капітал розглядати лише з погляду матеріально-речового змісту, то він постає у формі основних фондів. Вважалося, що фонди, на противагу основному капіталу, є власністю самих трудящих, що для них не властиве відчуження безпосередніх виробників від засобів виробництва, що вони в руках власників засобів виробництва не є знаряддям експлуатації тощо, а це не відповідало дійсності.

У середині 90-х років у США налічувалося понад 11 тис. народних підприємств. На них переважно подолано відчуження працівників від засобів виробництва, а отже, експлуатацію тощо. Тому засоби виробництва на цих підприємствах перестали бути капіталом. Однак називати їх фондами теж недоцільно, оскільки це поняття за своїм семантичним значенням здебільшого означає речову характеристику засобів виробництва (тобто їх належність до продуктивних сил), а не їх суспільно-економічну форму, оскільки розрізняють основні, оборотні фонди, виробничі фонди тощо, які можна узагальнити у ширшому понятті «фонди виробництва» або просто «фонди». Адекватнішою категорією, яка б розкривала суспільно-економічну природу засобів виробництва на народних підприємствах, було б поняття «народні фонди». Воно відображає трудову (а не експлуататорську) природу відносин власності на засоби виробництва на народних підприємствах, відсутність відчуження безпосередніх виробників від процесу праці, від управління власністю, від економічної влади, від результатів праці тощо.

Отже, оборотні кошти — це економічна категорія, котра виражає не стільки техніко-організаційні, скільки соціально-економічні відносини. Найреальніше вони виявляються у трудових відносинах.

Економічна сутність оборотних коштів визначається їх роллю в забезпеченні безперервності процесу відтворення, в ході якого оборотні фонди і фонди обігу проходять як сферу виробництва, так і сферу обігу. Перебуваючи в постійному обороті, який відбивається в постійному відновленні процесу виробництва.

Рух оборотного капіталу може бути представлено в класичній формі

Перша стадія (Д - ПЗ) кругообігу починається з авансування певної суми грошових коштів у виробничу діяльність у вигляді придбання товарно-матеріальних цінностей. На цій стадії оборотний капітал з форми грошових коштів переходить у форму виробничих запасів.

Друга стадія кругообігу (ПЗ - НЗП - ДП) здійснюються у виробництві, де з'єднуються засоби і предмети праці з робочою силою і в результаті створюється нова вартість. На цій стадії кругообігу авансується вартість знову змінює свою форму. З товарної вона переходить в продуктивну форму, а потім знову у товарну. За речовинним складом оборотний капітал з виробничих запасів у процесі праці перетворюється у незавершене виробництво (НЗВ), а потім - у готову продукцію.

Третя стадія кругообігу полягає в реалізації виготовленої продукції й одержанні грошових коштів. Тут оборотний капітал надходить з виробництва в стадію обороту і в процесі реалізації приймає форму грошових коштів. За рахунок виручки, що надійшла від реалізації продукції що авансуються кошти відтворюються.

Різниця між Д Д складає грошові доходи і нагромадження, або фінансовий результат господарської діяльності організації. Грошова форма, яку приймає оборотні кошти на завершальній стадії кругообігу, - одночасно і початкова стадія наступного обороту коштів.

Повний цикл оборотних коштів - це час їх руху, залежне від тривалості процесу виробництва, і збуту продукції в кожній організації. Проте момент оплати готової продукції покупцями не збігається з моментом платежу постачальникам. Звідси для підтримки платоспроможності організації необхідно управляти оборотними активами, що перебувають на різних стадіях обороту.

Завершивши один кругообіг, оборотний капітал вступає в новий, тобто кругообіг відбувається безперервно, що забезпечує відтворювальний процес, і відбувається постійна зміна форм авансованої вартості. Разом з тим на кожен даний момент кругообігу оборотний капітал функціонує одночасно у всіх стадіях, забезпечуючи безперервність процесу виробництва і перебуваючи в різних функціональних формах - грошовій, продуктивній, товарній.

Повний цикл обороту оборотних коштів - це час їх руху з моменту закупівлі сировини та матеріалів у постачальників до моменту оплати готової продукції покупцями. Тривалість обороту залежить від складу, структури, розміщення оборотних коштів, тривалості процесу виробництва і збуту продукції в кожній конкретній організації. Проте момент оплати готової продукції покупцями не збігається з моментом її відвантаження постачальниками. Тому для підтримки платоспроможності та фінансової стійкості організації необхідно управляти її оборотними активами, одночасно перебувають на різних стадіях кругообігу. Цим викликаний поділ понять «виробничий цикл» і «фінансовий цикл».

Виробничий цикл організації характеризує період повного обороту оборотних коштів, що використовуються для обслуговування виробничого процесу, починаючи з моменту надходження сировини, матеріалів і напівфабрикатів в організацію і закінчуючи випуском готової продукції.

Тривалість виробничого циклу організації визначається за формулою:

ПЦ = ПО пз + по НПЗ + ПО гп; (1.2)

Де ПЦ - тривалість виробничого циклу організації, дн.;

ПО пз - період обороту виробничих запасів (сировина, матеріали та напівфабрикати), дн.;

По НПЗ - період обороту незавершеного виробництва, дн.;

ПО гп - період обороту запасів готової продукції, дн.

Виробничий цикл включає кілька етапів:

- зберігання виробничих запасів з моменту їх надходження на склад до моменту їх відпуску у виробництво;

- виробництво;

- зберігання готової продукції.

Фінансовий цикл (цикл грошового обороту) - проміжок часу між строком платежу за своїми зобов'язаннями перед постачальниками і отриманням грошей від покупців. Іншими словами, це період, протягом якого грошові кошти, вкладені в оборотні активи, здійснюють один повний оберт.

Тривалість фінансового циклу визначається за формулою:

ФЦ = ПЦ + ПО дз - ПО кз, (1.3)

Де ФЦ - тривалість фінансового циклу організації, дн.;

ПЦ - тривалість виробничого циклу організації, дн.;

ПО дз - середній період обороту дебіторської заборгованості, дн.;

ПО кз - середній період обороту кредиторської заборгованості, дн.

Виробничий і фінансовий цикли тісно взаємопов'язані







© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.