Принципи психокорекційної роботи

Основними принципами психокорекційної роботи є наступні:

1. Принцип єдності діагностики і корекції.

2. Принцип нормативності розвитку.

3. Принцип корекції " зверху вниз".

4. Принцип корекції " знизу вгору".

5. Принцип системності розвитку психічної діяльності.

6. Діяльнісний принцип корекції.

1. Принцип єдності діагностики і корекції відображає цілісність процесу надання психологічної допомоги як особливого виду практичної діяльності психолога. Названий принцип реалізується в двох аспектах.

По-перше, початку здійснення корекційної роботи обов'язково повинно передувати етап прицільного комплексного діагностичного обстеження, на його підставі складається первинний висновок і формулюються цілі та завдання корекційно-розвиваючої роботи.

По-друге, реалізація корекційно-розвиваючої діяльності психолога вимагає постійного контролю динаміки змін особистості, поведінки, діяльності, динаміки емоційних станів клієнта, його почуттів і переживань в процесі корекційної роботи.

2. Принцип нормативності розвитку.

Нормативність розвитку слід розуміти як послідовну зміну вікових стадій онтогенетичного розвитку.

Поняття " психологічний вік" було введено Л.С. Виготським. Це " той новий тип особистості, її діяльності, ті психічні та соціальні зміни, які в самому головному й основному визначають свідомість дитини, її ставлення до середовища, до внутрішнього і зовнішнього життя, весь хід розвитку в даний період

Таким чином, при оцінці відповідності рівня розвитку дитини віковій нормі і формулюванні цілей корекції необхідно враховувати наступні характеристики:

1) Особливості соціальної ситуації розвитку (наприклад, зміна типу освітнього чи виховного закладу, кола спілкування дитини, включаючи однолітків, дорослих, сімейне оточення і т.д.).

2) Рівень сформованості психологічних новоутворень на даному етапі вікового розвитку.

3) Рівень розвитку провідної діяльності дитини, її оптимізація.

3. Принцип корекції " зверху вниз". Даний принцип, висунутий Левом Семеновичем Виготським, розкриває спрямованість корекційної роботи. В центрі уваги психолога є завтрашній день розвитку, а основним змістом корекційної діяльності є створення " зони найближчого розвитку" для клієнта (у Л.С. Виготського такими клієнтами виступали діти). Корекція за принципом " зверху вниз" носить випереджаючий характер і будується як психологічна діяльність, націлена на своєчасне формування психологічних новоутворень.

4. Принцип корекції " знизу вгору". При реалізації цього принципу в якості основного змісту корекційної роботи розглядаються вправу і тренування вже наявних психологічних здібностей. Цей принцип реалізується в основному прихильниками поведінкового підходу. В їхньому розумінні корекція поведінки повинна будуватися як підкріплення (позитивне чи негативне) вже наявних шаблонів поведінки з метою закріплення соціально-бажаної поведінки і гальмування соціально-небажаної поведінки.

Таким чином, головним завданням корекції " знизу вгору" стає викликання будь-якими способами заданої моделі поведінки і її негайне підкріплення. В центрі корекції - наявний рівень психічного розвитку, що розуміється як процес ускладнення, модифікації поведінки, комбінації реакцій з уже наявного поведінкового репертуару.

5. Принцип системності розвитку психологічної діяльності. Цей принцип задає необхідність обліку в корекційній роботі профілактичних і розвиваючих завдань. Системність цих задач відбиває взаємозв'язок різних сторін особистості і гетерохронность (тобто нерівномірність) їхнього розвитку. В силу системності будови психіки, свідомості та діяльності особистості всі аспекти її розвитку взаємопов'язані і взаємообумовлені. При визначенні цілей і задач корекційно-розвиваючої діяльності не можна обмежуватися лише актуальними на сьогоднішній день проблемами, а необхідно виходити з найближчого прогнозу розвитку. Вчасно прийняті превентивні заходи дозволяють уникнути різного роду відхилень у розвитку, а тим самим необхідності розгортання в цілому системи спеціальних корекційних заходів.

6. Діяльнісний принцип корекції. Даний принцип визначає сам предмет програми корекційних зусиль, вибір засобів і способів досягнення мети, тактику проведення корекційної роботи, шляхи та способи реалізації поставлених цілей.

Суть його полягає в тому, що генеральним способом корекційно-розвивального впливу є організація активної діяльності клієнта, в ході реалізації якої створюються умови для орієнтування у важких, конфліктних ситуаціях, організовується необхідна основа для позитивних зрушень у розвитку особистості. Корекційна вплив завжди здійснюється в контексті тієї чи іншої діяльності, будучи засобом, що орієнтує активність.