Еластичність і її використання в оподаткуванні

Структура системи оподаткування визначається, по-перше, необхідною сумою податкових надходжень, і по-друге, величиною податкових ставок. Проте, перед тим, як вводити ті чи інші податки, треба мати чітке представлення про наступне: на які товари вводити податок; з кого брати податок – з виробника чи споживача; якою буде величина додаткових поступлень до бюджету; на кого ляже основний податковий тягар; якщо податки беруться, то чи є сенс збільшувати податкову ставку для покриття бюджету?

На перший погляд здається, що основний податковий тягар ляже на тих, з кого буде братися податок і що чим більшою буде податкова ставка, тим більше буде податкових надходжень до бюджету. Кількісний фінансовий аналіз показує, що величина податкового тягаря визначається не формальними платниками податків, а величиною еластичності попиту та пропозиції. Так, наприклад [21], у випадку нееластичного попиту тягар податку на додану вартість повністю лягає на споживача, а сам факт стягнення податку ніяк не впливає на діяльність підприємства. У даному випадку ПДВ є податком лише на споживання, оскільки його виплата повністю компенсується виробникові відповідним підвищенням оптових цін. Аналогічна нейтральність ПДВ на рівні підприємства може виникнути й при надмірному попиті та регульованих цінах. Однак, при вільних цінах і еластичному попиті положення міняються, і якщо попит обмежує можливості реалізації, то ПДВ перестає бути нейтральним, а підприємства змушені адаптовуватися до нових умов господарювання. Збут продукції за цінами, які забезпечують повну компенсацію сплати ПДВ, стає неможливим – підприємство змушене вибирати нові сценарії стратегії обсягу виробництва та ін. Аналогічно, збільшення ставки податку, еквівалентне збільшенню ціни оподатковуваного товару, може призвести як до збільшення податкових надходжень до бюджету, так і до їхнього зменшення. Знову ж таки, все залежить від еластичності.

Розглянемо модель оподаткування, що грунтується на концепції попиту та пропозиції [11]. Припустимо, що спочатку податок стягується з виробників. Для спрощення вважаємо податок з одиниці продукції r постійним і незалежним від величини випуску. В даному випадку введення податку призводить до паралельного зсуву кривої пропозиції (f) на величину податкової ставки r (f_r).

На рис. 3.19 бачимо, що при введенні податку ринкова ціна товару росте від P_c до P_t і відрізнятиметься від ціни виробника на величину податку r. Обсяг продажу при цьому спадає від q_c до q_r. Сумарна величина податкових надходжень до бюджету Q визначається як добуток податкової ставки r на обсяг продажу q_r:

. (3.82)

Одночасно цей вираз визначає й величину податкового тягару, частина якого

(3.83)

падає на плечі споживача, а друга частина

(3.84)

на виробника.

Рис. 3.19

Покажемо, що сума цих частин рівна величині податкових надходжень до бюджету:

, (3.85)

а співвідношення цих частин зворотно пропорційне до співвідношення еластичності попиту та пропозиції. Для доведення даного твердження скористаємось означенням еластичності, суть якого полягає в наступному: еластичність зміни змінної y при зміні змінної x показує відносну зміну залежного економічного показника під дією одиничної зміни економічного фактора, від якого він залежить, при незміні інших впливових на нього факторів.

Використаємо дане означення для знаходження еластичності попиту (Е_j) та пропозиції (Е_f):

(3.86)

Далі знайдемо співвідношення:

, (3.87)

оскільки

. (3.88)

Кількісний аналіз отриманого співвідношення показує, що більший податковий тягар лягає на економічні суб’єкти з меншою еластичністю, тобто на ті, що мають меншу можливість уникнути податковий тягар. Зокрема, якщо еластичність попиту рівна нулю, то весь податковий тягар ляже на плечі виробників, оскільки незалежно від величини податку (як наслідок, і від ціни) споживачі не змінять обсягу купівлі. Якщо ж попит на якийсь товар характеризується досконалою еластичністю, то в програші є вирбники, оскільки споживачі уникають податку, зменшуючи тим самим величину попиту і переходять до споживання товарів-замінників. У такому випадку весь податковий тягар лягає на плечі виробників (рис. 3.20). Більш широке висвітлення питання про вектор спрямованості реакції підприємств на варіацію ставок податків (зокрема ПДВ і податок на прибуток) з урахуванням еластичності можна знайти в роботі [21].

Рис. 3. 20

Аналогічно відбувається перерозподіл податкового тягаря у випадку формального стягнення податку з споживачів. Наприклад, купуючи товар, покупець платить державі за додатковим чеком певну суму чи відсоток від суми товару. В такому випадку введення податку призводить до зсуву кривої попиту вліво (рис. 3.21).

Рис. 3. 21

Порівнюючи рис. 3.21 і рис. 3.19, які представляють ситуацію стягнення податку з виробника, можна відзначити, що розподіл податкового тягару між споживачами та виробниками проходить так само, як і в попередньому випадку, тобто знову ж таки зворотно пропорційно до їх еластичності. Таким чином, формальні та фактичні платники податків не співпадають. Незалежно від того, хто є формальним платником податку, фактичним платником стає економічний суб’єкт з меншою еластичністю, особливо якщо еластичність попиту та пропозиції сильно різняться.

Розглядаючи питання впливу величини податкової ставки на величину податкових надходжень, бачимо що вони пов’язані між собою приблизно так, як і залежності обсягів поступлень від продажу та ціни товару, тобто підвищення податку на товар з еластичним попитом призведе до зменшення доходу від оподаткування.

Вивчимо ситуацію впливу величини податкової ставки на обсяг податкових надходжень і покажемо ступінь взаємозв’язку між ними. Ці величини пов’язані між собою приблизно так, як і залежні обсяги поступлень від продажу та ціни товару, тобто підвищення ставки податку на товар з еластичним попитом приведе до зменшення надходжень від оподаткування.

Покажемо кількісне вираження зв’язку еластичності з обсягом поступлень від продажу. Еластичність поступлень від продажу будь-якого продукту чи послуг тісно зв’язана з еластичністю попиту на нього. Нехай обсяг поступлень від продажу (R) знаходиться за формулою: , де P - ціна одиниці товару; q - попит на даний товар.

Далі використаємо формулу еластичності добутку двох функцій u (x) та v (x): .

У нашому випадку будемо мати:

(3.89)

оскільки еластичність попиту за ціною завжди від’ємна .

Аналізуючи формулу (3.89), бачимо що еластичність поступлень від продажу за ціною від’ємна для товарів, попит на котрі еластичний , і додатня для товарів з нееластичним попитом . Це значить, що при нееластичному попиті зміна ціни викликає зміну поступлень від продажу в тому ж напрямку. Отже, продавцям вигідно підвищувати ціну (адже це призводить до збільшення виручки). Для еластичного попиту зміна поступлень від продажу проходить в напрямку, протилежному до зміни ціни, і для збільшення поступлень продавцям вигідно зменшувати ціни. Аналогічно, підвищення податку на товар з еластичним попитом призведе до зменшення надходжень до бюджету.

Виконаємо аналогічні процедури для кількісної оцінки впливу ставки оподаткування на величину податкових надходжень. Обсяг податкових поступлень розраховується формулою (3.82). Далі скористаємося формулою еластичності добутку двох функцій

. (3.90)

і доведемо, що має місце така формула:

. (3.91)

За означенням еластичності маємо:

.

Треба довести, що .

Виконаємо наступні перетворення

Тоді

,

що й треба було довести.

Формула (3.91) дає нам можливість зробити висновок про те, що податкові надходження зростають при збільшенні податкової ставки тільки до того часу, поки частка ставки податку в ціні товару менша від суми обернених величин еластичностей попиту та пропозиції. Це дає можливість встановлювати високі ставки оподаткування (які суттєво перевищують ціну товару) на товари, попит на котрі є нееластичним (або нееластична пропозиція на них).

Таким чином, кількісна оцінка еластичності попиту має важливе значення при реалізації цінової та податкової політики виробничо-економічних структур як на мікро- так і на макроекономічному рівні.