Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Модель оптимізації ставки податку на прибуток підприємств






Розглянемо регіональну економічну систему, що об’єднує в собі підприємства, які спеціалізуються на певному виді діяльності. Позначимо через і – індекс виду діяльності, .

Припустимо, що на території регіону, де встановлюється податкова ставка хі на і –й вид діяльності, є Ni підприємств-виробників, які займаються цією діяльністю чи потенційно готові займатися нею. В залежності від рівня ставки податку хі на і -й вид діяльності (0< xi < 1), підприємство може на власний розсуд прийняти одне з двох рішень – або займатися і -им видом діяльності, або ні (зупинити діяльність, перепрофілюватися, зареєструватися в іншому регіоні). Звернемо початкову увагу на фіскальну функцію податку, тобто на формування стійких, по можливості найбільш високих, доходів до бюджету [30].

Якщо ставка податку на і -й вид діяльності буде нульовою (xi =0), то всі Ni підприємства почнуть працювати, але до бюджету нічого не поступить, а якщо ставка виявиться рівною 100% (xi =1), то жодне з Ni підприємств і -им видом діяльності не буде займатися, тобто бюджетні поступлення знову будуть нульовими. Отже, оптимальна ставка податку міститься в інтервалі (0; 1).

Розглянемо геометричну інтерпретацію визначення оптимального рівня ставки оподаткування (рис.3.2).

Точки А(0; Ni) та B(1; 0) відповідно відображають описані вище два можливих крайніх випадки.

З’єднавши точки А та В, отримаємо пряму AB, яка буде моделювати залежність кількості підприємств, що беруть участь у виробничому процесі, від рівня ставки оподаткування. Запишемо рівняння прямої, яка проходить через задані точки А та В:

. (3.4)

B (1; 0)
A (0; Ni)
Ni
0 1 хі
 
 

 


Рис. 3.2. Лінійна залежність кількості підприємств n(xi), що беруть

участь в і -му виробничому процесі, від рівня ставки оподаткування хі (1) та відповідна їй крива надходжень до бюджету (2)

 

Отже, (3.4) є залежністю кількості підприємств n(xi), які приймають участь в і -му виробничому процесі від рівня ставки податку хі. Причому має місце нерівність: . Тоді при такій ставці податку та середнім при цьому доходом підприємства Qi від і -го виду діяльності, загальні поступлення до бюджету від усіх працюючих підприємств регіону становитимуть:

, (3.5)

де - вектор ставок податків.

Для знаходження оптимального значення ставки податку необхідно розв’язати систему рівнянь

. (3.6)

Тобто,

. (3.7)

Звідси, оптимальне значення ставки буде:

. (3.8)

При цьому максимальне надходження до бюджету складе:

. (3.9)

З’єднання крайніх точок прямої (рис.3.2) було зроблене без достатньо строгого обгрунтування. Реальна крива n(xi) залежна від рентабельності даного типу виробництва (або виду наданих послуг), а також від психології характеру підприємця чи колективу, який приймає конкретне рішення стосовно роботи підприємства, може мати більш складний характер. У монотонності цієї кривої немає жодних сумнівів. Якщо виробництво чи запропонований вид послуг прогнозує великі доходи і, крім цього, підприємці, що бажають зайнятися даним видом діяльності, твердо впевнені у своєму успіху, то на встановлення невеликої або навіть середньої податкової ставки вони відреагують слабо (в розумінні відмови від своєї діяльності), і лише при дуже високому рівні оподаткування кількість виробників n(xi) буде різко скорочуватися.

Таку залежність можна назвати оптимістичною та описати з допомогою функції

, (3.10)

де 0< a< 1 (рис. 3.3, крива 1 та 2).

У такому випадку, функція, що моделює обсяг поступлення до бюджету від і -го виду діяльності, буде мати вид:

(рис. 3.4, крива 1 та 2), (3.11)

. (3.12)

Для знаходження максимального обсягу надходжень до бюджету від і -го виду діяльності необхідно знайти розв’язок системи рівнянь:

, (3.13)

(3.14)

Отже,
.

N   A 2 1 a=0.2 a =0.5 a=1   a = 2 B   І 0 0.5 1 x
(3.11)

F/Q 0.5  
   
 
0 0.5 1 x

 

 


Рис. 3.3. Криві залежності числа підприємств, які приймають участь у виробництві, від рівня ставки податку: “оптимістичні”(a = 0.5, крива 1; a=0.2, крива 2) та “песимістичні” (a=2, крива 3)   Рис. 3.4. Криві залежності поступлень до бюджету відповідно для “оптимістичного” (криві 1, 2) та “песимістичного” (крива 3) варіантів

 

У точці функція (3.11) досягає максимуму, який рівний:

. (3.15)

Вирази (11) та (12) моделюють оптимальну стратегію оподаткування для “оптимістичного” варіанту, зокрема, для видів підприємницької діяльності, в яких досить високий рівень рентабельності. Проте, враховуючи існуючу конкуренцію, для більшості видів виробничої діяльності та послуг немає гарантії

F/Q 0.5 _
0 x iоп x i2 1 х
  b = 3
b = 1
b = 2


 

Рис. 3.5. Криві поступлення до бюджету, що описуються

функцією F (x, a, b)

досягнення високого рівня рентабельності. Крім цього, в ринкових умовах багато підприємців відчувають невпевненість у своїх силах, і встановлення навіть відносно невисоких ставок податків на прибуток можуть зменшити їх зацікавленість у тому чи іншому виді діяльності. Високі ставки взагалі відштовхують від справи абсолютну більшість підприємців, в принципі готових організувати певний виробничий процес. Такий песимістичний підхід може бути описаний тими ж функціями та , врахувавши, що a > 0 (рис. 3.3 - крива 3 та рис. 3.4 – крива 3). Враховуючи (3.14), оптимальний рівень оподаткування, при якому досягається максимальне поступлення до бюджету, в даному випадку буде міститися лівіше від значення .

Найбільш імовірно, що оптимістичний або песимістичний погляд на дану ситуацію в одних і тих же підприємствах може залежати від рівня ставки оподаткування. При малих і помірних ставках більшість з них будуть вести себе як оптимісти, тобто продовжувати працювати, а при великих як песимісти – зупиняти виробництво.

Описати таку поведінку підприємця можна, наприклад, вважаючи що a не є постійною величиною, а є функцією a (хі), яка змінює свої значення від 0 < a 1< 1 при хі = 0 до a2 > 1, при хі = 1, тобто .

Проте, якщо припустити, що перевищення певного рівня податків приводить до невигідності для більшості підприємств випускати даний вид продукції, і всі вони в подальшому призупинять роботу, то можна записати функцію n(xi) у виді:

. (3.16)

Відповідні криві поступлення до бюджету (рис.3.5) будуть описані з допомогою функцій

, (3.17)

. (3.18)

Знайдемо оптимальні значення відповідних параметрів:

.

Отже, максимальне надходження до бюджету досягається у точці :

, (3.19)

а нульовим стане при .

Отже, b-1 вказує на ту границю ставок оподаткування, наближення до якої, а тим більше перевищення її приводить до різкого скорочення виробництва. Параметр (1+ a) показує, на скільки необхідно відійти від цієї границі (вліво), щоб отримати максимальні поступлення до бюджету.

Відзначимо, що отримання максимальних поступлень до бюджету не завжди повинно бути метою податкової політики. Прямування до максимуму виправдане лише в тому випадку, коли, по-перше, є тверда впевненість, що всі очікувані бюджетні видатки абсолютно необхідні і не можуть бути скорочені, і, по-друге, якщо розвиток сфери виробництва, з якої справляються податки за ставками, що забезпечують максимальне поступлення, повністю достатні і темпи її подальшого розвитку можуть без особливих втрат бути зменшеними, а в крайньому випадку спрямованими до нуля. Таким чином, знайдену величину , яка забезпечує максимальне надходження до бюджету, необхідно розглядати як границю або верхню межу, прямування до якої необхідно здійснювати лише з урахуванням вище згаданих умов.

Монотонне зростання кривих F(xi) (рис.3.5) до точки і різке їх спадання після досягнення функцією максимуму, свідчать про те, що підходи до максимуму необхідно здійснювати із сторони менших податкових ставок. Податкові пільги, особливо на нові види діяльності, сприяють прискореному розвитку даної сфери і закладають тим самим міцну фінансову базу під майбутній бюджет. Підвищення податкових ставок повинно поєднуватися з фінансовим аналізом динаміки числа підприємств регіону та їхнім рівнем рентабельності.

У кінцевому результаті ефективний вибір рівня ставки податку якраз і повинен полягати в знаходженні компромісного варіанту між вимогами відносно фінансування бюджету та умовами швидкого і стійкого розвитку економіки регіону.

 

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.