Методологія кримінологічної віктимології

Термін «метод», у його буквальному значенні, перекладається з грецької як «шлях» до будь-чого або виступає синонімом слів «за-сіб», «спосіб», «прийом» тощо.

Поняття методу кримінологічної віктимології є узагальнюючим і містить у собі:

1) методологію - основоположні принципи науки;

2) методику - сукупність конкретних методів (інструментарій дослідження), що застосовуються при вивченні конкретних проб-лем, пов'язаних із жертвою злочину;

3) методи - конкретні прийоми й способи дослідження.

Методологічною основою кримінологічної віктимології є поло-ження теорії пізнання і загальної теорії кримінології та віктимології. Методологічні принципи дозволяють розглядати жертву злочину, її віктимогенні детермінанти як явища соціально-психологічні у постійній взаємодії та розвитку. Саме такий методологічний під-хід має вирішальне значення в реалізації віктимологічних засад профілактики злочинів загалом та запобігання окремим видам зло-чинів зокрема.

Принцип діалектичного розвитку - як один з найважливіших принципів пізнання жертви - дає можливість дослідити причини та умови, що призводять до зростання рівня віктимізації як соціаль-ного явища та зміни соціально-економічного розвитку, які впли-вають на такі процеси.

Не менш важливу роль у кримінологічній віктимології відігра-ють інші філософські закони та категорії. Зокрема, грунтуючись на філософському законі загального взаємозв'язку й взаємозалежнос-ті явищ природи та суспільства, можна стверджувати, що жертву не можна вивчати ізольовано, поза її зв'язком з іншими соціаль-ними процесами.

У кримінологічній віктимології активно застосовується метод системного підходу. Він дає можливість дослідити об'єкт в єднос-ті значної кількості взаємодіючих елементів, а якість об'єкта ви-значити не стільки набором складових його елементів, скільки ха-рактером взаємодії між ними. Тому неможливо дати адекватну кримінологічну оцінку злочину доти, доки не будуть детально до-сліджені всі внутрішні зв'язки та обставини, які у своїй сукупності створили умови його вчинення, тим чи іншим чином вплинули на

злочинну поведінку, сформували мотиваційну готовність злочинця до протиправних дій.

Загальнонауковий метод структурно-функціонального аналізу дає можливість дослідити обмеження криміногенних проявів шляхом ефективного застосування заходів віктимологічної про­філактики, які у взаємодії з іншими елементами становлять ціліс­ну систему заходів запобігання окремим злочинам і злочинності загалом.

Серед конкретних методів для проведення досліджень жертв злочинів використовують статистичні й соціологічні методи.

Статистичні методи застосовують для:

1) характеристики кількісно-якісних показників жертв рівня віктимності та ступеня віктимізації;

2) установлення взаємозв'язків між злочинцями та їх жертвами;

3) розроблення прогнозу на майбутнє;

4) оцінки ефективності діяльності правоохоронних органів;

5) установлення рівня суспільної небезпеки злочинних наслід-ків тощо.

Серед соціологічних методів значного поширення у віктимо-логії набули такі методи, як опитування, тестування, експертної оцінки, соціометрії, аналізу тощо.

Анкетний метод являє собою спосіб дослідження жертви зло-чину шляхом опитування репрезентативного числа осіб або уза-гальнення відомостей, наприклад, у кримінальних справах, за спе-ціально розробленою письмовою анкетою з подальшим узагаль-нюючим аналізом й оцінкою зібраних даних. Анкетне опитування може проводитися серед потерпілих працівників правоохоронних органів, представників громадських організацій, окремих груп на-селення тощо.

Перевага анкетного методу в тому, що він дозволяє одержувати дані за такими показниками, які неможливо виявити у статистич-них матеріалах, і, що особливо важливо, дає можливість проводи-ти кількаразову перевірку отриманої інформації. Недолік зазначе-ного методу - в неминучій суб'єктивності інформації, отриманої методом анкетного опитування. Тому іноді з метою перевірки та-кої інформації використовують метод анонімного анкетного опи-тування, який за рубежем дістав назву seft-report. Як правило, він застосовується при вивченні латентної злочинності та криміноло-гічних якостей особистості.

Розрізняють анкети: закриті, в яких відповіді підготовлені за­здалегідь, і респонденту пропонується найбільш точну, на його думку; і відкриті, в яких відповідь надається опитуваним особис­то або записується на основі даних матеріалів справи. Можуть бути змішані анкети, в яких частина відповідей уже запропоно­вана, а інша записується під час безпосереднього анкетування. Відкриті й закриті відповіді можуть бути навіть у рамках одного

питання.

Метод анкетування дає позитивні результати тільки в поєднанні з іншими методами, забезпечуючи таким чином повноту, об'єкти-ність і вірогідність усього дослідження та його результатів.

Інтерв'ю - опитування у формі бесіди, один з учасників якої ставить запитання, а інший на них відповідає.

Інтерв'ювання багато в чому схоже з анкетуванням, але на від-міну від нього відповіді опитування даються в усній формі. У цьому виявляються позитивні й негативні сторони зазначеного методу. Перевагами інтерв'ю є те, що воно дозволяє за певних обставин отримати необхідну, досить ґрунтовну інформацію в стислий від-тинок часу. Однак, з огляду на специфіку дослідження і його зав-дань, можливі й серйозні ускладнення в досягненні позитивних результатів. Для уникнення цих ускладнень потрібна спеціальна організаційно-психологічна підготовка до проведення усного опи-тування й відповідна професіоналізація осіб, які використовують такий метод. Зазвичай інтерв'ювання застосовується для поглиб-леного вивчення особистості, потерпілих і суспільної думки. Виді-ляють такі різновиди інтерв'ю:

вільне (неформальне), коли допускається довільна зміна кілько-сті й змісту питань залежно від ходу бесіди;

стандартизоване (формальне), за умови чіткого обмеження й формулювання конкретних питань.

Усне опитування може бути індивідуальним і груповим, в останньому варіанті інтерв'юер спілкується відразу з декількома особами, думка яких ураховується за ступенем значущості.

Тестування (від англ. test - досвід, проба) - метод психологіч-ної діагностики, що використовує стандартизовані питання й зав-дання (тести), які мають певну шкалу значень. Застосовується для стандартизованого виміру індивідуальних розходжень. Процес те-стування може бути поділений на три етапи: 1) вибір тесту, що визначається метою тестування, завданнями дослідження загалом,

а також ступенем вірогідності й надійності тесту; 2) його прове­дення, що обумовлено інструкцією до тесту; 3) інтерпретація ре­зультатів, що пов'язано із системою теоретичних допущень щодо предмета тестування й теоретичних установок. Тестування завжди повинен проводити кваліфікований психолог.

Тестування дає можливість кількісно оцінити психологічні яко-сті, які складно піддаються розрахункам, а також виявити ті якості особистості, які важко або неможливо виявити під час клінічних бесід або вивчення письмових матеріалів. У кримінологічній вік-тимології тестування зазвичай застосовується для дослідження жертви злочину, мотивації віктимної поведінки, емоційних, вольо-вих, інтелектуальних й інших особливостей потерпілих, їх устано-вок й орієнтації, характеру й змісту відносин з іншими людьми, ставлення до самого себе тощо.

Соціометрія (лат. socius - товариш, співучасник, лат. зосіеіаз - суспільство і грец. metrum - вимір) - це вимір емоційно-психо-логічних зв'язків між людьми; система організаційно-технічних засобів і процедур для кількісного та якісного аналізів. Соціально-емоційні зв'язки конкретного індивіда з тією групою осіб, у якій він живе та працює.

За допомогою цього методу можна простежити віктимологічні особливості взаємин у групі, дати їм оцінку, виявити характер психологічних взаємовідносин, наявність конфліктних ситуацій

тощо.

Соціометрічне дослідження пропонує використання переважно методів письмового й усного опитувань (анкетування, інтерв'ю). Отримані дані обробляють та підводять підсумки в соціоматрицях

(схемах)¹.

Документальний метод передбачає вивчення документів, що містять інформацію про жертву злочину.

Найважливішим джерелом документальної інформації є уза-гальнення судово-слідчої практики".

Вивчення кримінальних справ, як правило, доповнюється: опи-туванням жертв, їх родичів, товаришів по службі; аналізом доку-ментів, що не ввійшли до кримінальної справи (особистих листів,

¹ Див.: Волков И. П. Социометрические методьі социально-психологичес-
ких нсследований.-Л., 1970.

² Див.: Кримінологія: Підручник для студентів вищих навчальних закла­
дів / За заг. ред. О. М. Джужі- К.: Юрінком Інтер, 2002.- С. 11.

офіційних свідоцтв тощо); проведенням психологічних тестів, складанням соціограм тощо.

Крім кримінальних справ, зазначений метод використовується для аналізу найрізноманітної іншої документації: офіційної і не-офіційної (нормативні акти, особисті документи, правова, еконо-мічна та інша статистика тощо).

Спостереження являє собою процес візуального сприйняття обстановки (ситуації), що має віктимологічне значення.

Відомі такі види спостереження, як: безпосереднє, за якого до-слідник обмежує свою роль пасивним спостереженням конкретної ситуації. Інший вид - включене спостереження, під час здійснення якого дослідник стає активним учасником досліджуваного процесу (діяльності) в колективі (групі), у якому про його ролі найчастіше нікому не відомо, втім, цей аспект залежить від форми, мети і ха-рактеру спостереження.

Експеримент - науково поставлений досвід, завданням якого є отримання віктимологічної інформації шляхом формування конт-рольованих умов функціонування об'єкта дослідження. У вузь-кому розумінні застосовується досить обмежено, оскільки через його віктимологічну суть нерідко виникають проблеми етичного характеру. Так, некоректно методом експерименту відтворювати дослідним шляхом систему причин та умов конкретного злочину. Водночас зазначений метод може бути успішно застосований для перевірки дії соціально позитивних факторів, ефективності про-філактичної роботи тощо. Інакше кажучи, соціальний експери-мент корисний при вивченні штучно створюваних змін умов і форм суспільного життя в рамках, наприклад, економічних або соціально-правових перетворень (формування системи органів

ювенальної юстиції).

Експертна оцінка необхідна при прогнозуванні тих або інших явищ. При застосуванні цього методу в основі результату оцінки заданих суб'єктивних й об'єктивних факторів, що впливають на рівень віктимності та віктимізації злочинності, лежить думка фахів-ців, відповіді яких узагальнюються, аналізуються з метою визна-чення їх опосередкованого значення.

Зазначений перелік методів не є вичерпним. Крім названих, з метою більш повного, ґрунтовного та всебічного дослідження елементів предмета кримінологічної віктимології можуть викорис-товуватися й інші, як загальнонаукові (аналізу і синтезу), так і

окремо наукові (психолого-педагогічні) методи (прийоми), що становлять основу наукового інструментарію пізнання. Кожен із названих методів передбачає певну процедуру (техніку) дослід-ження, вибір якої залежить від програми, мети і завдань такого ви-вчення.