Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






І основи функціонування




Фінанси в узагальненому вигляді виражають єдині розподільчо-перерозподільні відносини в суспільстві. Проте вони мають різноманітні форми прояву в залежності від основних суб’єктів фінансових відносин, а отже і свою специфіку, що реалізується через формування і використання фондів грошових коштів.

При єдиній сутності фінансових відносин існують особливості в створенні і використанні фінансових ресурсів, які знаходяться у розпорядженні держави, підприємницьких структур, фінансових інститутів для фінансового забезпечення їх діяльності. Уся множинність фінансових відносин загалом відображає сукупність взаємопов’язаних елементів (систему), кожен з яких, з одного боку, є носієм властивих йому фінансових відносин і певним чином впливає на процес відтворення, з іншого – перебуває в певному зв’язку з іншими елементами системи.

Фінансова система притаманна кожній державі незалежно від рівня економічного розвитку і є відображенням форм і методів конкретного використання фінансових важелів в економіці.

За типами економічних систем розрізняють такі фінансові системи:

- ринкова фінансова система;

- фінансова система країн, що розвиваються;

- фінансова система країн з перехідною економікою;

- фінансова система країн з адміністративно-командною економікою.

За територіальною ознакою розрізняють такі фінансові системи:

- національна ( у межах певної країни);

- регіональна ( у межах регіону, чи груп країн);

- світова (система міжнародних фінансових відносин).

За існуючим визначенням національна фінансова система – це сукупність відособлених, але взаємозв'язаних сфер і ланок фінансових відносин, а також фінансових органів і інститутів, які здійснюють управління грошовими потоками в країні.

Тому, фінансова система розглядається з двох сторін: 1) по внутрішньому устрою і 2) по організаційній структурі.

1). По внутрішньому устрою фінансова система – це сукупність відносно відособлених взаємозв’язаних фінансових відносин, що відображають специфічні форми і методи розподілу і перерозподілу ВВП.

2). По організаційній структурі фінансова система – це сукупність фінансових органів і інститутів, що здійснюють управління грошовими потоками в країні.

Виділення складових елементів внутрішнього устрою фінансової системи здійснюється за ознакою каналів руху грошових потоків і місця концентрації фінансових ресурсів. Концентрація фінансових ресурсів здійснюється у відповідних грошових фондах, які можуть бути ознакою виділення окремих ланок фінансової системи.

Внутрішня структура фінансової системи відображає об’єктивну сукупність фінансових відносин. Вона складається зі сфер і ланок.



Сфера характеризує узагальнену за певною ознакою сукупність фінансових відносин.

Якщо за основу структуризації фінансів узяти суб’єктів фінансових відносин – державу, юридичних і фізичних осіб, то у фінансовій системі можна виділити такі складові: державні фінанси, фінанси суб’єктів господарювання і фінанси домогосподарств (сімейні фінанси). Проте така структура фінансової системи є не повною оскільки не включає міжнародні фінанси, що в умовах глобалізації економіки неприпустимо. Якщо за основу структуризації узяти фонди грошових коштів, то відразу випадає певна частина фінансових відносин, що має канальний, а не фондовий характер (наприклад, фінанси підприємств, де процес формування грошових фондів не є обов’язковим).

Найдоцільніше в основу структуризації фінансів покласти рівень економічної системи,виділивши відповідні сфери фінансів:

на рівні світового господарства – сфера міжнародних фінансів;

на рівні макроекономіки – сфера державних фінансів;

на рівні мікроекономіки – сфера фінансів суб’єктів господарювання ;

на субмікрорівні – сфера фінансів домогосподарств;

на узагальнюючому рівні - забезпечувальна сфера – фінансовий ринок

( рис. 2.1. ).

 

 


Фінанси домогосподарств

 

Субмікрорівень

 

 

Рис. 2.1. Сфери фінансових відносин

 

Окрема ланка фінансової системи відображає відособлену частину фінансових відносин. Виділення ланок здійснюється за ознакою наявності або відособленого фонду фінансових ресурсів, або специфічних форм і методів фінансових відносин. Внутрішня структура фінансової системи відображена на рисунку 2.2.



Сфера фінансів суб’єктів господарювання відображає рух грошових потоків підприємств. Вони мають загальні принципи організації і методи здійснення фінансової діяльності, тому ця сфера не ділиться на окремі ланки.

Сфера державних фінансів характеризує фінансову діяльність держави і ділиться на наступні ланки: державний і місцеві бюджети, державний кредит, державні цільові фонди, фінанси державних підприємств.

Сфера міжнародних фінансів відображає фінансові відносини і централізацію ресурсів на світовому рівні. Міжнародні фінансові відносини опосередковуються через міжнародні розрахунки, здійснювані на базі встановлення валютного курсу і функціонування валютного ринку, який формує специфічну ланку міжнародних фінансів. Міжнародні фінанси включають три ланки – валютний ринок, фінанси міжнародних організацій і міжнародні фінансові інститути.

 

 


Державний кредит
лЛЛанки

               
   
   
 
 
Фінанси державного сектору
     
 
 

 

 


Рис.2.2. Внутрішній устрій національної фінансової системи

 

У соціально орієнтованій ринковій економіці, шляхом розвитку якої йде Україна однією із важливих сфер фінансової системи держави є фінанси домогосподарств, що відображають рівень життя та фінансового забезпечення населення. Стан розвитку та організації фінансів домогосподарств вказує на ефективність функціонування фінансової системи в цілому.

Сфера фінансового ринку включає дві ланки: ринок грошей і ринок капіталів.

Організаційна структура фінансової системи– це сукупність фінансових органів і інститутів, яка характеризує систему управління фінансами. У основі виділення органів управління фінансовою системою лежить її внутрішня структура.

Загальне керівництво фінансовою діяльністю в будь-якій країні здійснюють органи державної влади і управління.

Організаційна структура фінансової системи України відображена на рисунку 2.3.

 

Органи управління Фінансові інститути
  - Міністерство фінансів України; - Державна податкова служба; - Контрольно - ревізійна служба; - Державне казначейство; - Рахункова палата - Аудиторська палата; - Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку; - Пенсійний фонд; - Фонди державного соціального страхування; - Українська державна інноваційна компанія; - Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України; - інші.   - Національний банк України; - Комерційні банки; - Страхові компанії; - Небанківські кредитні установи (ломбарди, кредитні союзи); - Міжбанківська валютна біржа; - Фондові біржі; - Фінансові посередники на ринку цінних паперів.

 

Рис.2.3.Організаційна структура фінансової системи України

 

.

 


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2019 год. (0.008 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал