Виконання технологічної схеми й циклограми складання машини

Послідовність складання, в основному, визначається конструкцією виробу, компонуванням деталей, методами досягнення необхідної точності й може бути представлена у вигляді технологічної схеми складання – наочного зображення порядку складання машини й вхідних у неї деталей, складальних одиниць або комплектів. На таких схемах кожний елемент виробу позначають прямокутником, у якому указують найменування складеної частини, позицію на складальному кресленні виробу, кількість. Деталь або зібрана раніше складальна одиниця, з якої, приєднуючи до неї інші деталі й складальні одиниці, починають складання виробу, називається базовою деталлю або базовою складальною одиницею. Процес складання зображується на схемі горизонтальною (вертикальною) лінією, спрямованою від прямокутника із зображенням базової деталі до прямокутника, що зображує готовий виріб. Зверху й знизу від горизонтальної (праворуч і ліворуч від вертикальної) лінії показують прямокутники, що умовно позначають деталі й складальні одиниці відповідно до послідовності їх приєднання до базової деталі. На схемі складання також умовними значками (кружками, трикутниками з буквами) показують місця регулювання, пригону й інші операції.

На додаток до схем складання виконують типові технологічні інструкції із вказівками по виконанню спеціальних операцій. До схеми додають нормувальну відомість.

Технологічна схема складання розробляється технологом. Він повинен визначити складальні одиниці виробу, виділивши базові елементи й кількість рознімань, перевірити можливість забезпечення необхідної точності складання, установити шифр або індекс кожної складальної одиниці для розробки технологічної документації.

Однією з основних умов виділення складальної одиниці є можливість її складання незалежно від інших складальних одиниць. Крім складальних одиниць визначають деталі й складові частини виробу, які надходять у готовому виді. У результаті повинна бути складена схема складального зв'язку окремих деталей і складових частин даного виробу, яка визначає складальний склад виробу.

Приклади розробки схеми складання наведені в п. 2.2 даного посібника.

Усякий процес, у тому числі й складальний, протікає в просторі й часу. Організація процесу в просторі включає оптимальну організацію й розташування робочих місць на ділянці, їх технічну оснащеність. Організація процесу в часі включає нормування й визначення початку й кінця виконання операцій у поточному часі. У часі складальні процеси можуть бути організовані послідовно, паралельно або паралельно-послідовно.

Чітку організацію складального процесу в часі дозволяє здійснити циклограма складання.

Циклограма – ця графічне подання послідовності виконання операцій, переходів або прийомів складального процесу й витрат часу на їхнє виконання. При побудові циклограми у вертикальній колонці на кожному рядку записують усі операції, переходи й прийоми. Ступінь їх диференціації залежить від рівня циклограми. Наприклад, у випадку циклограми загального складання досить представити тільки операції. При побудові циклограми окремих операцій виникає необхідність представити в ній окремих переходів, прийомів і т. ін. На горизонтальній осі циклограми відкладається поточний час і його витрати на виконання кожного елемента складального процесу (рисунок 1.21).

Рисунок 1.21 – Циклограма складання

Аналіз циклограми дозволяє не тільки визначити загальний час циклу складання, але й намітити шляхи його скорочення, серед яких можна виділити два основні, що найбільш часто використовуються на практиці:

♦ скорочення витрат часу на виконання окремих операцій (переходів, прийомів) за рахунок зміни режимів роботи складального устаткування;

♦ сполучення в часі окремих операцій (переходів, прийомів).