Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Недоліки 5 страница




схематизація та спрощення сприйняття й оцінення іншої групи.



Соціальна психологія груп і міжгрупової взаємодії


Міжгрупове сприйняття є більш стереотипним, у ньо­му тісніше з'єднані когнітивні (пізнавальні) та емоційні компоненти, яскраво виражена оцінна спрямованість. Водночас воно пристрасніше, ніж міжособистісне. Очевид­но, це пов'язано з тим, що міжгрупові уявлення дуже чут­ливі до всього, що стосується їх істинності, точності, адек­ватності. Усі ці параметри міжгрупового сприймання кон­центровано виражені у міжгруповій дискримінації та внутрігруповому фаворитизмі.

Міжгрупове сприймання реалізується на різних рів­нях: сприймання групою належних до неї індивідів; сприймання групою представника іншої групи; сприй­мання групою себе; сприймання групою іншої групи як цілості. Сприймання групою іншої групи має відповідну специфіку:

— об'єкт сприймання не є пасивним, нейтральним що­до його суб'єкта. Він неминуче прагнутиме викликати по­зитивне уявлення про себе як учасника діяльності;

— сприймання супроводжується оцінюванням, інтер­претацією об'єкта;

— у сприйманні соціальних об'єктів важливими є пізнавальні, емоційні якості, рівень розвитку суб'єкта сприй­мання;

— поняття «розуміння» виражає здатність групи як
суб'єкта сприймання пізнати суттєве, істотне в об'єкті (ін­
шій групі, людині з іншої групи), розкрити його у зв'язках
і у відношеннях з іншими об'єктами.

Розуміння об'єкта сприймання залежить від досвіду спілкування і діяльності суб'єкта сприймання. Розуміння об'єкта сприймання зумовлюється завданнями діяльності, характеристиками учасників спілкування і діяльності (життєвим досвідом груп, соціальними стереотипами, со­ціальною дистанцією, самооцінкою, способом розуміння та ін.). Проникнення у внутрішній світ об'єкта сприй­мання є нелегким завданням, адже суб'єктові, як правило, легкодоступні лише зовнішні ознаки і характеристики об'єкта (поведінка, висловлювання, переживання, кому­нікативні можливості, вчинки тощо). Тому сприймання іншої групи полягає у сприйманні її зовнішніх ознак, співвіднесеності їх з власними характеристиками су­б'єкта сприймання та інтерпретації на цій основі її вчин­ків. Далі за допомогою зовнішніх ознак необхідно про­никнути у внутрішній світ групи. У реалізації цього складного психологічного завдання важливу роль відігра­ють стереотипи.




Стереотип відносно стійкий і спрощений образ соціального об'єкта, формування якого спричинене недостатністю інформації, надмірною прив'язаністю до власного досвіду, некритичним сприйняттям відомостей.

З одного боку, стереотипи допомагають швидко і від­носно надійно розпізнати групу (зарахувати її до якогось ширшого класу явищ). За таких умов стереотипи необхід­ні й корисні, адже відносно швидко дають певні схематич­ні знання. Якщо стереотипи наповнюються негативними характеристиками іншої групи, вони провокують і нагні­тають міжгрупову ворожнечу, оскільки неминучою є по­ляризація оцінних суджень, що особливо помітно в міжет­нічних відносинах. За таких обставин стереотипи викону­ють негативну роль, бо формують помилкові уявлення про іншу групу, деформують процес міжгрупового сприйман­ня та міжгрупової взаємодії. З'ясування їх істинності чи помилковості повинно базуватися на аналізі конкретних ситуацій міжгрупової діяльності.



Процес міжгрупового сприйняття зумовлений і емо­ційними регуляторами. Вони виявляються у формуванні відповідного ставлення однієї групи щодо іншої. На основі емоційних оцінок народжується широка гама почуттів — від несприйняття групи до симпатії. Пізнання їх відкриває можливості і для емоційного врегулювання міжгрупових відносин.

Запитання. Завдання

1. Якими якісними ознаками характеризується соціальна група?

2. За допомогою яких параметрів можна описати особливості певної соціальної групи?

3. Які процеси відносять до групової динаміки?

4 Охарактеризуйте структурні компоненти малої соціальної групи.

5. Прокоментуйте основні підходи та напрями до вивчення малої групи.

6. Чому поділ референтних груп на «позитивні» і «негативні» є умовним ?

7. Проаналізуйте основні механізми утворення малих груп.

8. охарактеризуйте структурні компоненти комунікативного потенціалу групи.

9. Прокоментуйте основні моделі розвитку малої групи.



10. Розкрийте зміст основних механізмів групової динаміки.

11. Проаналізуйте основні характеристики групової норми.

12. Наведі гь приклади прояву конформізму.

12. У чому полягають зовнішнє і внутрішнє підпорядкування індивіда групі?



Соціальна психологія груп і міжгруповоі взаємодії


14. Прокоментуйте концепцію «активної меншості» С. Московічі.

15. Проаналізуйте співвідношення понять «лідер» і «керівник».
Назвіть основні відмінності між ними.

16. З'ясуйте сутність основних теорій лідерства.

17. Прокоментуйте модель типології лідерства за Б. Паригіним.

18. У чому полягає сутність моделі управлінської сітки Р. Блейка і Дж. Моутон?

19. Як розуміти твердження про те, що сліпе копіювання і запози­чення культурних теоретичних і практичних надбань у галузі керівниц­тва (лідерства) може призвести до неправильних результатів, непоро­зумінь?

20. Як називається процес волевиявлення індивіда або групи лю­дей, спрямований на формування послідовності дій і вибір певної аль­тернативи?

21. Прокоментуйте переваги і недоліки групового прийняття рішення.

22. Охарактеризуйте феномен «зсування до ризику», який супро­воджує розв'язання групових проблем.

23. Що спільного і відмінного між груповою нормалізацією і гру­повою поляризацією?

24. Якими ознаками характеризується поведінка людей, мотиво­ваних на досягнення успіху, уникнення невдачі?

25. Яким принципам підпорядковуються групові форми прийнят­тя рішень?

 

26. Прокоментуйте співвідношення понять «згуртованість» і «сумісність».

27. Охарактеризуйте основні ознаки соціально-психологічного клімату групи.

28. Проаналізуйте основні джерела групових конфліктів.

29. Охарактеризуйте основні соціально-психологічні особливості вивчення соціальних класів.

30. У чому полягає специфіка психології етнічних груп?

31. Прокоментуйте співвідношення понять «національний харак­тер» і «менталітет».

32. Дайте соціально-психологічну оцінку масовим явищам.

33. Проаналізуйте загальні особливості натовпу.

34. У чому полягають особливості міжгрупових відносин?

35. Прокоментуйте специфіку міжгрупової взаємодії і міжгрупового сприймання.

36. Розкрийте зміст «гіпотези контакту» в контексті міжгрупової взаємодії.


5.

Особливості прикладної соціальної психології

Прикладний аспект соціальної психології полягає в застосуванні принципів, методології, теоретичних соці­ально-психологічних знань для розв'язання конкретних практичних завдань у політиці, економіці, сфері вихован­ня, навчання та ін. Завдяки цьому впорядкованішою, науко­во вивіреною стає соціальна практика, а соціально-психо­логічна наука збагачується різноманітними життєвими фактами, пізнає нові проблеми, аспекти буття соціуму, інтегруючи їх у загальну парадигму своїх досліджень. З пе­реходом цивілізації у постіндустріальну, інформаційну епоху наукові набутки, рекомендації, дослідницький інс­трументарій соціальної психології стають усе більш затребуваними в різних галузях соціальної практики.

5.1. Загальна характеристика прикладної соціальної психології

Соціальна психологія як самостійна галузь знання завжди намагалася задовольняти потреби суспільного життя. Найважливішою з них є інтенсифікація праці шляхом використання психологічних ефектів спільної діяльності.



Особливості прикладної соціальної психології


Сучасне бачення проблем соціальної психології перед­бачає нові конкретні дослідження, які мають прикладне значення і збагачують соціально-психологічну теорію.

Предмет і завдання прикладної соціальної психології

Можливості використання положень соціальної психо­логії на практиці були пізнані й розкриті на рубежі XIX— XX ст. Спершу соціально-психологічні знання застосо­вували у рекламній справі. Невдовзі прикладні соціально-психологічні дослідження стали на Заході системними. На вітчизняних теренах вони розпочалися пізніше (на почат­ку 60-х років XX ст.). На багатьох підприємствах було роз­горнуто дослідження соціально-психологічних чинників праці, а також впровадження рекомендацій психологів у практику. Стосувалися вони проблем адаптації новачків на підприємстві, ставлення персоналу до нововведень, вза­ємин у виробничих групах, групової ефективності, стилю керівництва майстрів, організаційних комунікацій та ін. Пізніше почали орієнтуватися і на розв'язання соціальних проблем. Практичні результати цих досліджень збагачува­ли і соціально-психологічну теорію.

Нині прикладні пошуки вітчизняної соціальної психо­логії зосереджені на різноманітних проблемах професіо­налізму спеціалістів, їх уміння працювати в команді. Від­повідно, певних переоцінок зазнали норми і принципи професійної діяльності, методи наукового дослідження. Активно вживаються у практику вивчення громадської думки, консультування політиків, підприємців, соціаль­но-психологічні тренінги, іміджмейкерство, психотехнології. Проте якість їх результатів ще низька, що є наслід­ком недостатньої компетентності, соціально-психологіч­ної підготовки багатьох спеціалістів.

Завдання прикладної соціальної психології виплива­ють із її структури, предмета і функцій. Загалом призна­чення прикладної соціальної психології полягає в оволо­дінні навичками соціально-психологічної діагностики, консультування і психотехнологій (йдеться про студентів), а також у спрямуванні роботи практичних соціальних пси­хологів. Отже, прикладна соціальна психологія реалізуєть­ся і як соціальна практика, і як теорія. При цьому соціаль­ну практику здійснюють практичні соціальні психологи (соціальні працівники) і академічні працівники (виклада­чі, наукові співробітники тощо). До практичного аспекту


Загальна характеристика прикладної соціальної психології



прикладної соціальної психології зараховують такі її нап­рями: соціально-психологічна діагностика; соціально-пси­хологічне консультування; соціально-психологічний вплив (застосування соціально-психологічних технологій), надан­ня соціально-психологічної допомоги. Отже, предмет прик­ладної соціальної психології охоплює закономірності пси­ходіагностики, консультування і застосування психотехно-логій у сфері соціально-психологічних явищ (А. Сухов). При цьому соціально-психологічна діагностика передбачає встановлення діагнозу (визначення конкретних характе­ристик соціально-психологічних явищ), соціально-психо­логічне консультування включає спілкування психолога-консультанта з індивідом, групою з метою встановлення діагнозу, надання психологічної допомоги, психотехніку впливу — соціальні зміни в організації, особистісне і про­фесійне зростання індивіда, розвиток групи.

Предмет прикладної соціальної психології закономірності діагностування, консультування і здійснення впливу на соціально-психологічні явища за допомогою психотехнологій у різних сфе­рах, умовах і на різних рівнях.

У роботі практичного соціального психолога всі скла­дові предмета прикладної соціальної психології реалізу­ються в єдності, оскільки він має справу із соціально-пси­хологічними явищами та реальністю, що виникають у процесі суб'єктивного відтворення людьми об'єктивно іс­нуючих соціальних відносин і соціальних спільностей на різних рівнях і в різних умовах. Йдеться про макрорівень (масові рухи, партії, соціальні інститути тощо), мезо-, тобто середній рівень (соціальні організації) та мікрорівень (малі групи), який охоплює і особистісний рівень, тобто соціально-психологічні характеристики суб'єкта. Умови, в яких виникають соціально-психологічні явища, прикладна соціальна психологія поділяє на нормальні, ускладнені, екстремальні. Вони можуть виявлятися в еко­номічній, політичній, соціальній та інших сферах.

З урахуванням сфер застосування прикладної соціаль­ної психології (соціальна практика, освіта населення, роз­питок теоретичних знань) визначають її функції. Наприк­лад, функції прикладної соціальної психології у сфері со­ціальної практики полягають у розв'язанні конкретних проблем і регламентуються нормативними актами (положенням про психологічну службу, лабораторію, функціо­нальними обов'язками практичних психологів). Відповід­но кпокремлюють функції: психологічної служби, її струк-



Особливості прикладної' соціальної' психології'


турного елемента (лабораторії), конкретного психолога. Функціональні обов'язки конкретного психолога різнома­нітні. А його практика (соціально-психологічна експертиза, консультування та ін.) має дотримуватися таких положень етичного кодексу, як захист інтересів клієнта, конфіденцій­ність у стосунках з клієнтами, повага до індивідуальних і групових відмінностей тощо.

В освітній сфері функції соціальної психології полягають у популяризації соціально-психологічних знань (видання спеціальної літератури) і професійній підготовці практич­них соціальних психологів на відповідних факультетах ви­щих навчальних закладів. Насамперед практичні соціальні психологи навчають населення, поширюють соціально-психологічні знання (лекції, виступи на семінарах та ін.).

Функцією соціально-психологічної теорії є розвиток актуальних теоретичних досліджень (з'ясування законо­мірностей функціонування і прогнозування розвитку осо­бистостей, груп, спільнот та їх взаємодії), наукове обслу­говування прикладної соціальної психології, діяльності соціальних психологів-практиків, яке полягає у забезпе­ченні їх діагностичними та іншими стандартизованими уніфікованими методиками. Не менш значущою функці­єю вважають розроблення і впровадження нетрадиційних методик (екологічна психологія, вивчення ментальних характеристик особистості, групова психотерапія та ін.).

Як навчальна дисципліна, прикладна соціальна психо­логія покликана готувати спеціалістів, збагачувати спеці­альними знаннями населення. Як теорія, вона повинна обслуговувати соціальну практику актуальними знання­ми, методично забезпечувати професійну діяльність прак­тичних соціальних психологів, чиї конкретні завдання регламентуються їх функціональними обов'язками.

Особливості прикладних досліджень у соціальній психології

Розвиток прикладних соціально-психологічних дослі­джень є одним із свідчень зростання суспільної ролі соціаль­ної психології. І якщо фундаментальні дослідження спрямо­вані на з'ясування, обґрунтування психологічних законів розвитку явищ, об'єктів соціальної дійсності, то приклад­ні — на виявлення способів практичного застосування теоре­тичних знань. Водночас у розвитку цієї науки простежу­ються як позитивні (різні галузі народного господарства і культури все частіше фінансують соціально-психологічні


Загальна характеристика прикладної соціально) психології



дослідження), так і негативні (соціальна психологія не зав­жди здатна адекватно відреагувати на потреби практики, за­безпечити належну якість досліджень) тенденції. Часто це зумовлено недостатнім загальним рівнем розвитку науки.

Як правило, практичні соціальні психологи працюють у психологічних службах державних органів (центри зай­нятості, служби сім'ї, центри соціального захисту та ін.), недержавних структурах (підприємства, спеціалізовані центри, що займаються вивченням громадської думки, проблем конфліктології тощо). Все це зумовлює особливос­ті функціональних обов'язків практичних соціальних пси­хологів, які класифікують на вертикальні («керівник — психолог»), договірні («замовник — психолог»), горизон­тальні (психологічна лабораторія, група та ін.). Сенсом їх діяльності є надання психологічної допомоги людям, соці­альним спільнотам, зміна конкретних параметрів особис­тості. З цим пов'язане зростання уваги до соціально-психо­логічних досліджень, соціально-психологічних техноло­гій, методик проведення тренінгів, розв'язання конфліктів та ін. Однак нерідко психологи-практики використовують сумнівні, науково не апробовані психотехнології. Даються взнаки і низький рівень їх компетентності, недостатня пра­вова регламентація їх діяльності, недотримання професій­ної етики та ін. Усе це свідчить про необхідність поліпшен­ня роботи вищих навчальних закладів, які готують прак­тичних соціальних психологів, соціальних працівників, соціальних педагогів, а також розвитку нормативної бази (прийняття Положення про експертні ради, покликані здійснювати контроль за роботою практичних соціальних психологів, ліцензуванням їх діяльності; розроблення По­ложення про відомчу психологічну службу та ін.).

Не менш актуальним завданням є розвиток теоретич­них засад прикладної соціальної психології. Прикладні со­ціально-психологічні дослідження характеризуються та­кими універсальними ознаками:

— наявність конкретного замовника. Це передбачає
відносини «замовник — виконавець», які регламентують­
ся відповідними правовими нормами, наділяючи замовни­
ка і виконавця певними правами і обов'язками;

— наявність специфічної мови і термінології. Прикладні
соціально-психологічні дослідження є сферою спілкування
професійної науки з непрофесійним середовищем, що породжує проблему мови. Тому результати соціально-психологічного дослідження мають бути викладені у формі, доступній замовнику і придатній для використання на практиці;



Особливості прикладної соціальної психології


— використання специфічних гіпотез. їх формулюють
здебільшого на основі практичних міркувань. А власне на­
укове дослідження повинно своїми узагальненнями під­
твердити або спростувати гіпотезу;

— деталізована система практичних рекомендацій, термінів, етапів їх впровадження у практику. Відсутність плану реалізації знижує рівень дослідження, підриває ав­торитет виконавця;

— використання власних критеріїв ефективності (роз­в'язання конкретного завдання, поставленого замовником);

— відмінність ролей «теоретика» і «практика». Якщо теоретик продукує і отримує знання про певний процес, то практик намагається реально його поліпшити.

На відміну від академічних працівників, котрі спеціа­лізуються на дослідженні однієї проблеми, вітчизняні практичні соціальні психологи працюють і як діагности, і як консультанти, і як психотехнологи, а іноді діють тільки в одному напрямі (вивчають громадську думку, формують імідж тощо), використовуючи надбання різних наукових шкіл. На Заході соціальні психологи чітко дотримуються функціональних обов'язків і наукової орієнтації.

Прикладні соціально-психологічні дослідження мо­жуть бути трьох видів:

1) описові прикладні соціально-психологічні досліджен­
ня. Це найпростіший і найдоступніший спосіб вивчення
соціально-психологічної реальності, метою якого є отримання емпіричної інформації про неї;

2) аналітичні прикладні соціально-психологічні дослідження. Полягають у побудові емпіричних моделей соціально-психологічного явища;

3) оцінні прикладні соціально-психологічні дослідження. Використовуючи різноманітні моделі та засоби, оціню­ють кінцеві результати цілеспрямованого втручання у соціальні процеси.

Така класифікація є умовною, оскільки у досліджен­нях використовують елементи кожного виду.

Соціально-психологічне дослідження пов'язане із втру­чанням дослідника у реальне життя індивідів, групи, у реаль­ні відносини і умови життєдіяльності. Психолог не пови­нен порушувати цей природний процес відносин і діяльності.

Джерелом інформації для соціального психолога є лю­дина. Уся стратегія прикладного польового дослідження (в реальних умовах) побудована на постійній взаємодії дос­лідника і людини чи групи людей, включених у реальний процес життєдіяльності. Якщо в лабораторних умовах во-


Основні сфери застосування прикладної соціальної психології



ни більш-менш відключені від своїх життєвих проблем, налаштовані на «хвилю» експерименту, то під час польо­вих досліджень поводяться, як завжди. Ця суттєва перева­га польових досліджень (пітатність ситуації) вимагає від дослідника пильної уваги навіть до малопомітних внут­рішніх і зовнішніх змін (підвищена емоційність, байду­жість, конфліктні відносини між членами групи, між ке­рівниками і персоналом тощо).

На ефективність соціально-психологічних досліджень впливає час їх проведення. Наприклад, опитування у робо­чий час може порушити виробничий процес. Організація його після роботи, навчання пов'язана з ризиком, що не всі візьмуть участь у ньому, а ті, які погодяться, можуть бути втомленими, що певною мірою деформує інформацію. У кожному випадку потрібна конкретна методика: суцільне опитування, опитування «добровольців» та ін. Соціальний психолог має дотримуватися етичних норм під час дослі­джень, усвідомлювати моральну і соціальну відповідаль­ність за їх результати й ефективність.

Ефективність соціально-психологічних досліджень засвідчують конкретні результати від упроваджень рекомен­дацій соціальних психологів, однак при цьому не варто обмежуватися їх підрахунком. Не менш важливим є соці­альний розвиток групи, індивідів. Відомо, що здоровий со­ціально-психологічний клімат у групі сприяє підвищенню продуктивності праці, зміцненню дисципліни, є запору­кою доброго настрою індивідів. Тому соціальний психолог повинен фіксувати і ці аспекти.

Проблема ефективності соціально-психологічних до­сліджень стосується не лише прикладної соціальної пси­хології. Сучасному суспільству важливо, наскільки глибо­ко, всебічно, компетентно психологічна наука висвітлить його головні тенденції і найболючіші проблеми, сприяти­ме оптимізації відносин між людьми, умов для розвитку їх комунікативних здібностей і можливостей.

5.2. Основні сфери застосування прикладної соціальної психології

Пізнавальні й практичні можливості прикладної соці­альної психології використовуються у різних сферах сус­пільного буття. А загальні тенденції розвитку людства свідчать, що потреби в них зростатимуть.



Особливості прикладної соціальної психології


Прикладна соціальна психологія у сфері економіки і виробництва

Сфера економіки і виробництва є одним із головних замовників на прикладні соціально-психологічні досліджен­ня. Такі дослідження розгортаються на макроекономічному (соціально-психологічний супровід нововведень в еко­номічній системі, вивчення і формування громадської думки), мезоекономічному (розвиток організацій, марке­тингової діяльності), особистісному (формування виробни­чих колективів, консультування і навчання підприємців, персоналу) рівнях.

Взаємодія макроекономіки і прикладної соціальної пси­хології має враховувати те, що будь-які соціальні заходи (вивчення особливостей сприймання суспільством еконо­мічних впроваджень, побудова соціальних прогнозів та ін.) є успішними за їх відповідності системі національних норм і цінностей. Як відомо, світова економічна практика охоплює два базисних типи суспільно-економічних відно­син: західний і східний. У «західному» суспільстві ідеалом вважають образ успішного індивідуаліста, у «східному» — передусім поціновується колективність. Такими є амери­канська (індивідуалістська) і японська (колективістська) економічні моделі. Оскільки успіх економічних нововве­день залежить від їх відповідності національній психології, соціально-психологічна експертиза економічних реформ у нашій країні має спиратися на українську ментальність.

Діяльність соціальної психології на мезоекономічному (середньому) рівні пов'язана з розвитком організацій, їх здатністю орієнтуватися на ринку, із нововведеннями в їх роботі. На внутрішні зміни відважується не кожна органі­зація. Нерідко для цього потрібні попередні підготовчі впливи, психологічна підготовка, консультування, навчан­ня персоналу. Поширеною є участь прикладної соціальної психології у маркетингових процедурах, що забезпечує їх наукову обґрунтованість, кваліфікованість та ефектив­ність. Ця робота по-різному здійснюється на різних вироб­ництвах і за різних умов. Однак психологічна служба у сфе­рі економіки та промислового виробництва вибудовується на загальних принципах, переймається типологічно близь­кою проблематикою, яка охоплює соціально-психологіч­ний клімат колективу, задоволеність працею, атестацію кадрів, продуктивність праці, адаптацію нових працівни­ків, плинність кадрів та ін. Значною мірою ці завдання розв'язуються на середньому рівні, хоч більшість їх стосу-


Основні сфери застосування прикладної соціальної психології



ється рівня особистісного. Наприклад, проблеми підвищен­ня продуктивності праці вирішують завдяки організації гуртків якості, привнесених у західну економічну культуру з Японії. Своє завдання вони вбачають у виявленні та аналі­зі проблеми, виробленні рекомендацій щодо її подолання, реалізації запланованого. Ці гуртки об'єднують багато пра­цівників. Оскільки групова діяльність вимагає спеціальної підготовки, соціальний психолог аналізує її тенденції на груповому та індивідуальному рівнях, здійснюючи необхід­ні консультаційні, кординаційні заходи.

Ще одним напрямом діяльності прикладної соціальної психології є дослідження соціально-психологічного кліма­ту в колективах, який утворюють такі типи відносин:

— відносини між членами групи (організації) по вертика­лі. Йдеться про сприймання керівника колективом, сту­пінь участі працівників в управлінні та ін.;

— відносини між членами групи (організації) по гори­зонталі. Параметрами їх є згуртованість співробітників, характер міжособистісних відносин, типи і способи розв'я­зання конфліктів;

— ставлення до праці. Увага передусім звертається на задоволеність персоналу умовами, характер праці, ефек­тивність роботи колективу та організації загалом тощо.

Кожна конкретна ситуація потребує відповідних мето­дик і методичних засобів дослідження.

Прикладна соціальна психологія у сфері політики

Прикладні соціально-психологічні дослідження у сфе­рі політики зумовлені демократичними процесами у сус­пільстві, важливою роллю людського чинника, суспільної думки в державно-політичних процесах, намаганнями од­них політичних сил утримати владу, інших — здобути її, необхідністю прийняття ефективних політичних рішень в умовах політичної конкуренції та ін.

Дослідження соціально-психологічних явищ у сфері політики, а відповідно і робота психолога-спеціаліста розгортаються за такими напрямами:

— психологія політичного лідерства. Передбачає ви­вчення природи політичного лідера, що є передумовою його політичної поведінки, створення іміджу політики і політика, аналіз психологічних портретів опонентів, психо­логічне забезпечення переговорів;

— психологія політичних конфліктів і деформацій.
Охоплює суперечності, кризи, соціально-психологічні ас-


396 Особливості прикладної соціальної психології

пекти деформації у сфері політики і шляхи їх розв'язання, вивчення соціально-політичної напруженості, політичної боротьби, політичної злочинності. Завданням соціального психолога є передбачення можливості виникнення кон­флікту або напруженння у зв'язку з прийняттям (неприй­няттям) політичного рішення, під час політичної боротьби тощо, накреслення шляхів їх усунення;

— психологія підготовки і прийняття політичних рі­шень. Полягають у проведенні соціально-психологічної експертизи прийнятих рішень, вимірюванні їх ефективнос­ті, прогнозуванні й урахуванні психологічних наслідків. Це зобов'язує соціального психолога до прогнозування сприймання політичного рішення різними прошарками на­селення та відповідної його корекції. Обґрунтованості тако­го прогнозу сприяють попереднє вивчення стану масової свідомості, очікувань громадян. До цієї роботи психологи залучають соціологів (у сфері економічної політики — й економістів);

— соціально-психологічна характеристика способів політичного впливу, вивчення та формування громад­ської думки. Йдеться про здійснення політичної пропа­ганди та агітації, політичної реклами. Для цього соціаль­ний психолог використовує традиційні для соціології ме­тоди вивчення громадської думки (опитування, інтерв'ю та ін.), з'ясовуючи її особливості щодо загальних і кон­кретних питань;

— участь у вивченні комплексних соціально-психологічних проблем організації й організації виборчих кампа­ній. У таких ситуаціях соціальна психологія зосереджу­ється на попередньому вивченні суспільно-політичної си­туації, моніторингу громадської думки;

— безпосереднє соціально-психологічне консультуван­ня політичних діячів. Найчастіше політичні лідери вда­ються до консультацій соціальних психологів напередодні публічних виступів, дбаючи про формування власного іміджу. Така робота є досить делікатною, адже психолог-консультант має забезпечити необхідне сприймання за­мовника іншими людьми (зовнішності, міміки тощо).

Робота психолога-практика у сфері політики потребує високої соціально-психологічної компетентності і профе­сіоналізму. Він повинен не лише знати особливості здій­снення експертизи, консультування, а й бути ґрунтовно обізнаним у соціально-політичних проблемах, знати і прогнозувати моделі поведінки виборців у конкретних си­туаціях, рекомендувати конкретні дії.


Основні сфери застосування прикладної соціальної психології



Прикладна соціальна психологія і управління

Проблема управління пронизує всі прикладні соціаль­но-психологічні дослідження, оскільки вона стосується усіх галузей соціально-економічного буття. Тому її вивча­ють психологи, спеціалісти з економіки, соціології та ін.


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2019 год. (0.013 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал