Програма практичних занять по курсу 3 страница

Практично у всіх випадках слід прагнути застосовувати одне із цих 40 основних переважних чисел.

Ряди переважних чисел безмежні в обох напрямках. Числа, більші 10, виходять при множенні значень, установлених в інтервалі 1-10 на 10; 100; 1000 і т.д., числа, менші 1 - при множенні на 0, 1; 0, 01; 0, 001 і т.д.

Параметри, обрані по цій системі, забезпечують взаємов’язування матеріалів, виробів, технологічного й монтажного встаткування. У результаті скорочується витрата матеріалів і енергії, зростає ефективність використання встаткування. Ці ряди використовуються при конструюванні технологічного встаткування на підприємствах промисловості будівельних матеріалів, а також при призначенні сортаменту арматури для з/б виробів.

Заняття 5

ВИМІР ЛІНІЙНИХ РОЗМІРІВ

5.1. Вимірювальні лінійки

Вимірювальні металеві лінійки є робочими штриховими заходами й призначені для лінійних вимірів шляхом безпосереднього порівняння вимірюваних розмірів зі шкалою заходів.

Лінійки повинні виготовлятися з однієї (рис. 5.1 а) або двома (рис. 5.1 б) шкалами з верхніми межами вимірів 150, 300, 500 і 1000 мм. Шкали лінійок звичайно мають ціну розподілу 1 мм, у рідких випадках 0, 5 мм.

а)

б)

Рис. 5.1. Вимірювальні лінійки

Лінійки виготовляють зі сталевої пружинної термообробленої стрічки зі світлополірованою поверхнею. Лінійки повинні мати антикорозійне хромове покриття з товщиною шару не менш 3 мкм. Лінійки з верхньою межею вимірів до 500 мм повинні мати ширину 18-22 мм і товщину 0, 4-0, 6 мм, а лінійки з межею виміру 1000 мм, відповідно, 36-40 мм і 0, 8-1, 0 мм.

Торцева грань більшості лінійок збігається з нульовим штрихом і є базовою при вимірах. Вимір проводиться безпосереднім накладенням лінійки на деталь, що перевіряється. Відлік розміру по лінійці необхідно робити таким чином, щоб не з'явилися помилки паралакса (рис. 5.2).

Рис. 5.2. Приклад виміру деталі за допомогою лінійки	Рис. 5.3. Рулетка

Для виміру більших розмірів застосовують рулетки (рис. 5.3). Нижче наведені межі виміру рулеток і відповідні їм граничні погрішності.

Межі виміру рулеток і відповідні їм граничні погрішності

Таблиця 5.1

5.2. Штангенінструменти

Штангенінструменти (штангенциркулі, штангенглибиноміри, штангенрейсмаси та ін.) мають штангу, на якій нанесена основна шкала з інтервалом розподілу 1 мм, і ноніус - допоміжну шкалу, що служить для точного відліку часток розподілів. Пристрій штангенінструментів визначається їхнім призначенням.

Рис. 5.4. Штангенциркулі

Найпоширенішим видом штангенінструмента є штангенциркуль (рис. 5.4). Штангенциркулі випускаються наступних трьох типів: ШЦ-I - із двостороннім розташуванням губок, для зовнішніх і внутрішніх вимірів і з лінійкою для виміру глибин (рис. 5.4 а), величина відсвіту по ноніусу становить 0, 1 мм; ШЦ-II – із двостороннім розташуванням губок, для виміру та для розмітки (рис. 5.4 б), величина відліку по ноніусу становить 0, 05 або 0, 1 мм і ШЦ-III - з однобічними губками для зовнішніх і внутрішніх вимірів (рис. 5.4 в) з величиною відліку по ноніусу 0, 05 мм або 0, 1 мм.

Основними частинами штангенциркулів є: штанга 1, вимірювальні губки 2, рамка 3, затискач рамки 4, ноніус 5, мікрометрична подача 6 і лінійка глибиноміра 7 (тільки в штангенциркуля ШЦ II).

а)	б)

Рис. 5.5. Штангенглибиномір і штангенрейсмас

Штангенглибиноміри (рис. 5.5 а) призначають для виміру глибин до 500 мм. Рамка 3 штангенглибиноміра має доведену вимірювальну поверхню підстави 4. При розташуванні вимірювальних поверхонь підстави й торця штанги 2 в одній площині відлік по ноніусу 1 дорівнює нулю.

Штангенрейсмаси (рис. 5.5 б) призначені для розмічальних робіт і для виміру висоти деталей, установлених на плиті. При розмітці штангенрейсмас установлюють на заданий розмір і, переміщаючи по плиті уздовж заготовки, що розмічається, наносять вістрям розмічальної ніжки на вертикальній поверхні заготовки горизонтальну лінію. Для виміру висотних розмірів замість розмічальної ніжки установлюють вимірювальну, що має нижню плоску й верхню з гострим ребром вимірювальні поверхні. При використанні верхньої вимірювальної поверхні до величини відліку повинен додаватися розмір ніжки. Основні метрологічні характеристики штангенінструментів дані в табл. 5.2.

Межі вимірів, що й допускаються погрішності штангенінструментів

Таблиця 5.2.

При вимірі штангенінструментами розмір визначається відліком по шкалі штанги, зробленим щодо нульового штриха ноніуса. Відлік по нульовому штрихові ноніуса дозволяє визначити ціле число розподілів шкали, що полягає в обмірюваному (або встановленому) розмірі. Оцінка частини розподілу, що полягає між нульовим штрихом ноніуса й найближчим штрихом, розташованим з боку початку основної шкали, проводиться за допомогою шкали ноніуса.

Схема ноніуса з величиною відліку 0, 1 мм показана на рис. 5.6а. Основна шкала має ціну розподілу 1 мм. Інтервал розподілів ноніуса при зазначеній вище величині відліку звичайно рівний 0, 9 або 1, 9 мм, а число розподілів 10. У нульовім положенні ноніуса нульові штрихи ноніуса й шкали збігаються, а останній штрих ноніуса (десятий) збігається з дев'ятим або дев'ятнадцятим розподілом шкали. Якщо ноніус зрушити вправо на 0, 1 мм, то його перший штрих збігається з найближчим розподілом шкали, при зрушенні на 0, 2 мм збігається другий штрих, при зсуві на 0, 3 мм - третій штрих і т.д. У такий спосіб зсув ноніуса вправо в межах 1 мм визначається номером штриха ноніуса, що збіглися з розподілом шкали. У загальному випадку в такий же спосіб визначається зсув ноніуса щодо будь-якого штриха шкали. Цей зсув, виражене в десятих частках міліметра, додане до цілого числа міліметрів, укладеному між нульовими штрихами шкали й ноніуса, визначає розмір, на який установлений штангенінструмент. Таким чином, ноніус дозволяє замінити окомірну оцінку розподілу по взаємнім розташуванню штрихів шкали й відлікового штриха більш точною оцінкою по збігові штрихів шкали й ноніуса.

Крім ноніусів з величиною відліку 0, 1 мм, застосовуються ноніуси з величиною відліку 0, 05 і в рідких випадках 0, 02 мм (рис. 5.6 б и в). На мал. 6.6 дані приклади відліку по цих ноніусах.

Рис. 5.6. Ноніуси штангенінструментів

5.3. Індикатори годинного типу

Індикатори годинного типу є вимірювальними головками із зубчастою передачею. Індикаторами називаються важільно-зубчасті й зубчасті вимірювальні головки, у яких при вимірі стрільця може робити один або більш обертів. Індикатори підрозділяються на тип I - з радіальним переміщенням вимірювального стрижня паралельно шкалі й тип II - торцеві індикатори з переміщенням вимірювального стрижня перпендикулярно до шкали (паралельно осі корпуса). Індикатори із ціною розподілу 0, 01 мм випускаються з межами виміру 0-5 або 0-10 мм при діаметрі корпуса 60 мм і з межами виміру 0-2 і 0-3 мм при діаметрі корпуса 42 мм (малогабаритні індикатори).

Принципова схема й пристрій індикатору з діаметром корпуса 60 мм показані на рис. 5.7.

Індикатор має циліндричний корпус, у який запресовані втулка і гільза. Індикатор годинного типу має вимірювальний стрижень 1 із зубчастою нарізкою, зубчасті колеса 2, 4, 5 і 6. На осі колеса 5 закріплена стріла 3. Пружина 7 усуває зазор у зубчастих колесах. Усі деталі розміщені в закритому корпусі. Індикатор має дві шкали зі стрілками: малу — для відліку цілих міліметрів і більшу — для відліку часток міліметра. При переміщенні вимірювального стрижня на 1 мм стрільця робить повний оберт. Установка стрілки на нуль здійснюється обертанням шайби 8.

Випускають також індикатори годинного типу із цифровим (електронним) відліком.

Важільно-зубчасті вимірювальні головки відрізняються від індикаторів годинного типу тим, що в них, крім зубчастої передачі, є важільна система, що збільшує передаточне число механізму й підвищувальна точність відліку.

Рис. 5.7. Індикатор годинного типу

Ціле число міліметрів відлічується стрілкою покажчика обертів по малій шкалі. Соті частки міліметрів відлічуються стрілкою по великій шкалі. При підйомі вимірювального стрижня (прямій хід) показання читають по зовнішніх цифрах великої шкали (збільшення за годинниковою стрілкою). При опусканні вимірювального стрижня (зворотний хід) показання читають по внутрішніх цифрах великої шкали (збільшення проти годинникової стрілки).

5.8. Мікрометри годинникового типу

Мікрометричні інструменти засновані на застосуванні гвинтової пари, що перетворить обертовий рух мікрометричного гвинта в поступальне.

ДЕРЖСТАНДАРТ 6507-60 установлює наступні типи мікрометрів:

МК - мікрометри гладкі для виміру зовнішніх розмірів виробів (рис. 5.9);

МЛ - мікрометри листові із циферблатом, для виміру товщини аркушів і стрічок;

МТ - мікрометри трубні для виміру товщини стінок труб;

МЗ - мікрометри зубомірні для виміру довжини загальної нормалі зубчастих коліс.

На рис. 5.9 показаний пристрій мікрометра заводу " Калібр". У скобу 1 мікрометра запресовані пята 2 і стебло 5. Мікрометричний гвинт 4 угвинчується в мікрогайку 7. Гладкий отвір стебла забезпечує точний напрямок мікрогвинта. Для виключення зазору в різьбленні мікропари різьблення мікрогайки виконане на її розрізаному кінці, постаченому зовнішнім різьбленням і конусом. На це різьблення нагвинчують регулювальну гайку 8, якої стягають мікрогайку доти, поки мікрогвинт не буде переміщатися в ній без зазорів. На мікрогвинт надівається барабан 6, закріплений настановним ковпачком 9. В останньому просвердлений глухий отвір для пружини й зуба 11, що впирається в зубчасту поверхню тріскачки 10. При обертанні тріскачки вона передає мікрогвинту крутний момент певної величини, необхідної для забезпечення вимірювального зусилля в межах від 500 до 900 сн (допустиме коливання вимірювального зусилля в одного мікрометра не більш 200 сн).

Рис. 5.9. Мікрометр

Для закріплення гвинта в положенні, що вимагається, передбачений стопор, що полягає із втулки 13 і стопорного гвинта 12, що затискає гладку частину мікрогвинта. Частина мікрометрів випускається з п'ятами й мікрогвинтами, оснащеними твердосплавними пластинками. Мікрометри з межами виміру понад 25 мм забезпечуються настановними заходами 3 для установки мікрометра на нижню межу виміру. На стеблі мікрометра нанесені шкала з розподілами через 0, 5 мм (крок гвинта S=0, 5 мм) і поздовжній відліковий штрих. Для зручності відліку парні штрихи шкали нанесені на одну сторону штриха, а непарні - по іншу. На конічному кінці барабана нанесена кругова шкала із числом розподілів n=50.

Ціна розподілу з мікрометра визначається формулою

мм.

Поворот барабана на один розподіл викликає осьове переміщення гвинта на 0, 01 мм.

Перед виміром слід перевіряти установку мікрометра на нуль. Для цього обертають мікрогвинт за тріскачку до зіткнення вимірювальних поверхонь п'яти й мікрогвинта й провертання тріскачки. При правильній установці мікрогвинта нульовий штрих барабана повинен збігтися з поздовжнім штрихом на стовпі. У випадку їх розбіжності слід зробити установку мікрометра на нуль. Для цього закріплюють мікрогвинт стопором і обережно відгвинчують настановний ковпачок на півоберту. У результаті звільняється барабан, який повертають щодо мікрогвинта до збігу нульового штриха зі звітним штрихом, після чого барабан знову закріплюють настановним ковпачком. Зроблену установку необхідно перевірить описаним вище способом.

При вимірі виріб поміщають між п'ятою й мікрогвинтом, який обертають за тріскачку доти, поки вона не стане провертатися. Після цього роблять відлік показань.

Ціле число міліметрів і половину міліметра відраховують краєм скосу барабана по шкалі стебла. Соті частки міліметра визначають по порядковому номеру штриха барабана, що збігається з поздовжнім штрихом стебла.

Скіс на барабані для шкали сотих часток міліметра наближає її до шкали стебла й тим самим охороняє від викривлень при читанні показань (паралакса).

Рис. 5.10
Заняття 6

ВИМІР МАСИ

6.1. Гирі

Гирями називаються тіла певної маси й установленої форми, що служать для зважування (виміру маси) на вагах.

Гирі підрозділяються на еталонні, зразкові й робітники. Єдність вимірів маси забезпечується шляхом передачі значення маси міжнародного прототипу кілограма з необхідною точністю національним прототипам кілограма, еталонним, зразковим і робітником заходам в області виміру маси.

Вихідним заходом для підтримки єдності вимірів маси є міжнародний прототип кілограма, що представляє собою виготовлений зі сплаву платини (90 %) з іридієм (10 %) прямій циліндр, який зберігається в Міжнародному бюро заходів і ваг (у Франції).

Для забезпечення єдності й точності вимірів маси передбачені еталони-копії й робочі еталони маси, зразкові гирі чотирьох розрядів і робочі гирі п'яти класів точності, що охоплюють увесь діапазон виміру маси.

Робочі гирі підрозділяються на:

1) гирі загального призначення;

2) умовні;

3) рейтери;

4) гирі спеціального призначення;

5) вбудовані у ваги.

Гирі загального призначення відповідно до ДЕРЖСТАНДАРТ 7328-65 діляться на п'ять класів; гирі кожного класу мають свою область застосування:

клас 1 мікрохімічні й хімічні аналізи вищої точності;

клас 2 хімічні аналізи звичайної точності;

клас 3 технічні аналізи підвищеної точності, зважування дорогоцінних металів;

клас 4 технічні аналізи звичайної точності, зважування медикаментів;

клас 5 торговельні й господарські зважування.

Гирі зразкові й загального призначення відповідають по масі наступному ряду:

Міліграмові 500, 200, 100, 50, 20, 10, 5, 2, 1 мг

Грамові 500, 200, 100, 50, 20.10, 5, 2, 1 г

Кілограмові 20, 10, 5, 2, 1 кг

Для зручності користування гирі з'єднують у набори (комплекти, важки) по певній системі — так, щоб при зважуванні вантажів різної маси користуватися по можливості меншим числом гир. Зразкові й робочі гирі з'єднують у міліграмові, грамові й кілограмові набори. Гирі масою 20 кг і вище застосовують і зберігають кожну окремо. Набори, складені по десятковій системі, складаються із серії гир 1; 2; 2; 5. Іноді застосовують набори, що полягають із серії 1; 2; 3; 5 або 1; 1; 1; 2; 5.

6.2. Лабораторні ваги

Лабораторні ваги діляться на два види: важільні й пружинні. В окремих конструкціях ваг застосовано обоє принципу.

Важільні лабораторні ваги, у свою чергу, розділяються на коромислові (двохчашкові та одночашкові) і квадрантні.

Пружинні лабораторні ваги також діляться на два типи: крутильні, у яких прикладене навантаження врівноважується крутним моментом нитки, і торсіонні, у яких навантаження врівноважується крутним моментом плоскої спіральної пружини.

Крім цього лабораторні ваги ділять на наступні групи: ваги вищої точності (метрологічні), призначені для звірень еталонів-копій і робочих еталонів з первинним еталоном, а також для калібрування наборів еталонних гир;

зразкові ваги чотирьох розрядів, застосовувані для перевірки зразкових і робочих гир;

робочі ваги (аналітичні й технічні), службовці для хімічних і технічних аналізів, зважування дорогоцінних металів і інших коштовних I матеріалів і виробі.

6.3. Аналітичні ваги

По конструктивних ознаках аналітичні ваги діляться на двохчашкові з рівноплечим трьохпризменим коромислом і одночашкові із двохпризменим коромислом. По точності ваги розділяються на ваги класу 1, застосовувані при мікрохімічних і хімічних аналізах вищої точності, і ваги класу 2, службовці для зважувань при хімічних аналізах звичайної точності.

При зважуваннях на аналітичних вагах застосовують гирі класів 1 і 2 загального призначення, гирі-рейтери класів 1 і 2 і вбудовані гирі.

Рис. 6.1. Аналітичні ваги із заспокоювачам

З метою прискорення процесу зважування двохчашкові ваги (рис. 6.1) забезпечуються пристроєм 1 для механічного накладення міліграмових гир і повітряними заспокоювачами 2, а для уточнення й полегшення відліку показанні — оптичним пристроєм 3, освітлювальна система якого харчується від понижувального трансформатора напругою 220/6.

6.4. Технічні ваги

Ваги, застосовувані для технічних аналізів підвищеної точності зважування дорогоцінних металів, що й мають верхню межу зважування 1 кг і вище, улаштовані так само, як і зразкові ваги 4-го розряду, але укладені у вітрину. Ваги з межею зважування 1 кг і менш можуть бути постачені вбудованими гирями й заспокоювачами, як і аналітичні ваги.

Ваги класу 4 для технічних аналізів звичайної точності й зважування медикаментів показані на рис. 6.2. Вони складаються із вантажеприйомних чашок 1, підвішених до рівноплечого коромислу 4 зі стрілкою 2, що опирається на подушку в штоку изоляра, що перебуває усередині колонки 3, установлену на станині 5. Пристрій изоляра, рукоятка 6 якого перебуває перед станиною.

Рис. 6.2. Технічні ваги

Усе більше поширення одержують квадрантні ваги (рис. 6.3), що не вимагають застосування накладних гир. Чашка розташована над коромислом. Механізм ваг укладено у футляр, на зовнішню сторону якого виведені ручки для тарування ваг і накладення вбудованих гир. Для установки ваг за рівнем служать гвинтові ніжки.

Рис. 6.3 Технічні квадрантні ваги:

а – загальний вид; б — схема; 1 — вантажоприймальна груз; 2 — екран; 3 — плече важеля; 4 — шкала; 5 — противага квадрант; 6 — світловий пучок

6.5. Пружинні лабораторні ваги

Пружинні лабораторні ваги діляться на крутильні й торсіонні. В вагах першого типу чутливим елементом служить нитка, що скручується, другого типу – плоска спіральна пружина.

Крутильні ваги використовують при мікроаналізах, особливо коли в розпорядженні дослідника є лише частки міліграма. Для цих цілей необхідні ваги із ціною розподілу 10^-4-10^-5 мг, чого не можна одержати на призмених вагах, у той час як на крутильних вагах порівняно легко мати ціну в розподілу 0, 0001 мг при досить простому, відліковому пристрої. Користуючись високочутливими крутильними вагами, можна спостерігати дуже малі зміни маси. Це дозволяє застосовувати такі ваги для визначення періоду напіврозпаду деяких радіоактивних елементів.

Процес зважування на крутильних вагах займає значно менше часу, чому на призмених. Результат зважування може бути прочитаний безпосередньо по шкалі без яких-небудь наступних обчислень. Однак недостатня, стабільність показань, викликувана явищами пружної післядії чутливого елемента, обмежує область їх застосування.

Відомі конструкції крутильних ваг за принципом дії можна розділити на дві основні групи:

1) ваги, на яких масу, що зважується, визначають безпосередньо по куту відхилення коромисла;

2) ваги, на яких масу, що зважується, визначають по куту закручування рухливого кінця пружної нитки.

6.6. Настільні ваги

Настільні ваги діляться на важільні й пружинні. Важільні ваги, у свою чергу, підрозділяються на гирьові, шкальні й циферблатні.

Настільні гирьові ваги

Найбільші межі зважування тарних настільних ваг 2; 5; 10 і 20 кг.

Залежно від конструкції станини ці ваги розділяють на дві групи. Якщо важільної механізм ваг змонтований у литий або штампованій з листової сталі станині, то їх називають вагами з відкритим механізмом (рис. 6.4. а), а якщо механізм укладений у штампований з листової сталі корпус (рис. 6.5 б), то їх іменують вагами із закритим механізмом.

Рис. 6.4. Настільні гирьові ваги	Рис. 6.5. Настільні двохчашкові циферблатні ваги

6.7. Стаціонарні важільні ваги

До стаціонарних ставляться всі ваги, нерухомо встановлені на фундаменті, а також прикріплені до перекриття або стіни будинку.

До них ставляться урізні, у яких платформа перебуває на рівні підлоги, автомобільні (пересувні й стаціонарні), бункерні, вагонеткові й вагонні.

Найбільші межі зважування ваг становлять, т:

Заняття 7

ВАГОВІ ДОЗАТОРИ

7.1. Дозатори з дистанційною системою керування

Кінематична схема одного з найпоширеніших дозаторів з дистанційним керуванням і електропневматичною системою автоматики показана на рис. 7.1. Дозатор призначений для дозування складових бетону (щебенів, піску, цементу).

Рис. 7.1. Кінематична схема дозатора з дистанційним керуванням і електропневматичною системою автоматики:

1, 2, 8, 15, 26, 27, 28, 36 — упори; 3 — коромисло; 4, 21 — гирі; 5, 17, 32, 33 — безконтактні кінцеві вимикачі; 6, 10, 31, 34 — важелі; 7 — мотор-редуктор; 9 — ворохатель; 11, 12, 20 — пневмоциліндри; 13 — заслінка; 14 — кронштейн; 16 — вантажеприймальний пристрій; 18, 19 — стулки днища вантажеприймального пристрою; 22 — тяга; 23 — шайба; 24 — вантаж; 25 — гирьотримач; 29 — регулювальний гвинт; 30, 35 — пружини

Матеріал самопливом подають у наддозаторний бункер, з якого він при відкритій заслінці 13 надходить у вантажеприймальний пристрій 16. У вихіднім положенні стиснене повітря подають у ліві порожнини пневмоциліндрів 11 і 20 і в праву пневмоциліндра 12. При цьому заслінка 13 і стулки 18 і 19 днища вантажеприймального пристрою закрита, прапорці важелів 31 і 34 виведені із зони спрацьовування безконтактних кінцевих вимикачів (БКВ) 32 і 33, а прапорці важеля 6 заслінки 13 наддозаторного бункера й стулки 18 днища вантажеприймального пристрою перебувають у зонах спрацьовування БКВ 5 і 17 відповідно. При пуску за допомогою пневмоциліндру 12 заслінка 13 наддозаторного бункера відкривається, а шток пневмоциліндру 11, переміщаючись уліво, повертає важіль 10 з упором 8 проти годинникової стрілки до відмови. Продукт починає надходити в вантажеприймальний пристрій 16. По мірі його заповнення коромисло 3 повертається за годинниковою стрілкою під дією сили ваги продукту, що зробив, і сили тиску на коромисло важеля 31 через упор 27 під впливом пружини 30. Цей вплив зменшується в міру опускання вантажеприймального пристрою 16. Для зменшення розгойдування вантажеприймального пристрою в процесі заповнення продуктом передбачені спеціальний кронштейн 14 і упор 15. При наборі в вантажеприймальний пристрої продукту в межах 90% від заданої дози прапорець важеля 31 входить у паз БКВ 32, при цьому важіль стає на упор 28, припинивши тим самим вплив на коромисло. По сигналу БКВ 32 стиснене повітря направляється в праву порожнину пневмоциліндру 12, шток його переміщається вліво, повертаючи заслінку за годинниковою стрілкою до упору 8. При цьому заслінка закривається не повністю. Починається режим досипання.

Для запобігання коливань коромисла в момент переходу з основного режиму завантаження на режим досипання передбачена тяга 22 із шайбою 23 і вантажем 24, що перебувають на нерухливій опорі при основному режимі висипу, що й підхоплюються шайбою в момент переходу на досипання.

Робота дозаторів протікає в наступному порядку.

Перед початком роботи особа, що обслуговує дозатори, переконується в тому, що:

а) усі деталі дозатора справні;

б) у бункері дозатора немає залишків матеріалу, що зважується;

в) кожне з коромисел, на яких гирі установлені на нульових розподілах, перебуває в рівновазі;

г) стрілка циферблатного пристрою перебуває на нулі.

Якщо коромисло не перебуває в рівновазі, то його врівноважують за допомогою противаг, а якщо стрілка на циферблаті відійшла від нуля, її повертають до нього за допомогою противаг на важелях.

Після цього гирі на коромислах установлюють на задані розподіли, пневматичні аретири не потрібних для даної марки бетону коромисел замикають, а аретир робочого коромисла відмикають, внаслідок чого коромисло через підвіску приєднується до важільної системи.

При цьому в пневмоциліндр надходить стиснене повітря тиском 7 кГ/див² (0, 7 МПа), і заслінка 11 відкривається до відмови, даючи можливість продукту надходити у ваговий бункер повним струменем (режим насипки).

При наближенні рівноваги вагової системи ртутний контакт на важелі включає електропневматичний клапан циліндра, який з'єднує порожнину циліндра тиском 7 кГ/див² з атмосферою. При цьому протитиск 3, 5 кГ/див² (344 кПа), що постійно діє з іншої сторони поршня, пересуває останній, і заслінка закривається.

Коли заслінка закрита, наявний на ній ртутний контакт включає електропневматичний клапан циліндра по іншому ланцюгу, і заслінка знову відкривається, але ртутний контакт при цьому розмикається й заслінка закривається.

Такі послідовні відкривання й закривання заслінки (режим досипання) тривають доти, поки не буде досягнута задана доза. При цьому ртутний контакт остаточно розмикає ланцюг впускного затвора, і останній закриється.