Гроші і ми. Хто для кого?

Різні люди і в різних обставинах їх називають по-різному: від шанобливого капітал або фінанси, лагідного грошики, грошенята, іронічно-жартівливого капуста до зневажливого бабло. Говорити про свої заробітки у нас не прийнято, розпитувати про чиюсь зарплатню неетично. Та чого б не поговорити про те, як ми ставимося до грошей?

Скажу про себе. Гроші я люблю, але, скажемо так, специфічною любов’ю. Це не палка, не пристрасна і не саможертовна любов. Я б назвала її споживацькою, егоїстичною. Адекватно реагуючи на мої почуття, гроші теж не падають мені до ніг, часом ходять “наліво”, зраджують мене, потім повертаються.

Гроші мені пахнуть, часом смердять, до таких я не ласа. І якщо в наш час “не підмажеш – не поїдеш”, то я ліпше не поїду, аніж підмажу те, що того аж ніяк не варте. Я – господиня, вони – моя челядь. Я не дозволяю грошам брати наді мною владу: командувати, диктувати свої умови, торгуватися. Гроші мають знати своє місце: воно – в гаманці, а не в серці. Ось така специфічна любов.

Для багатьох, гнатися за копійкою є життєвою потребою, необхідністю, яка затьмарює все і всіх. У таких – любов до грошей з першого погляду, а вона, як відомо, недобачає, недочуває, недопетрує. Таких легко “розводять”, “кидають”, а вони продовжують шукати інших ошуканців, бо ота кругленька сума, якою їх заманюють, звучить так зворушливо, так серце тріпоче від однієї думки, що нею можна заволодіти. Той, хто готовий заради грошей на все, легко потрапляє в шахрайські сіті. Аферисти розраховують, і не безпідставно, що, почувши про шалені гроші, які можна дістати запросто так, людина одразу очманіє і не ставитиме запитань: Що там та як? Чому? Звідки?

А ось людину не закохану, не зациклену на грошві піймати важче. Ось, наприклад, до мене на мобільний телефон майже щодня надходять вітання, що я виграла – машину чи подорож до іншої країни. Виграла, хоч і не грала. Хочеться запитати: “Друже, і чого це ви такий щедрий до мене? Чого це ви своїм баблом розкидаєтеся? Його у вас так багато, що ви вирішили сипонути свої грошики на першого-ліпшого власника сотового телефона? ”

“Наберіть 60 – 60 і ви виграєте 60 000 грн.” Щодня хтось готовий мені відсипати десятки тисяч гривень запросто так, навіть не за гарні очі, бо очей моїх вони не бачили. І це не пролетарі всіх країн єднаються, бо вони не мають нічого, окрім своїх ланцюгів, це багатії з жиру бісяться. Але мені не так легко голову заморочити. Я пані метикована, знаю собі ціну й на дешевку не клюю.

“Щоб одержати щось більше, ви насамперед маєте стати кимсь більшим”

Й.Гете

Кожен знає, що будь-яка річ, яку ми воліли б придбати, коштує грошей. Часом неабияких. Зваживши свої потреби і можливості, ми або купуємо ту річ, або відмовляємося від неї, скажімо, коли вважаємо, що ціна завелика. А що коштують гроші? Адже для того, щоб їх отримати, треба теж заплатити: своїм часом, здоров'ям, певними зусиллями. А дехто платить навіть своє волею.

Траплялося, що мені пропонували чималі гроші, але на невигідних для мене умовах, бо, заробляючи їх треба було б забути про ті приємні речі, які роблять моє життя змістовним. Я не приставала на таку пропозицію. І, знаєте, не шкодую, бо ці гроші я б швидко витратила, а ті заняття, що я їх не віддала грошві, і досі звеселяють моє серце. Придбані речі вже б давно застаріли, зламалися, вийшли б з моди. Зрештою, їх могли б вкрасти разом із моєю душевною рівновагою. До речі, я ціную її більше від грошей.

Від великих грошей нелегко відмовитися, а вони ж потребують цілковитої відданості. Не можеш двом панам служити? Коли обрав мамону, прошу пана, не відволікайтеся.

Знаєте, хто частіше за все звертається за консультаціями до фахових психологів, спеціалістів з кризових станів та підліткових проблем? Бідні чи багаті? Авжеж, незаможні мають менші можливості. Але коли б психологічні кризи охоплювали людей лише через брак грошей, то інша категорія громадян, тих, кому всі заздрять, не мала б потреби ні в яких консультаціях. Але дружини нових українців часто потерпають від самотності, від браку уваги з боку чоловіків, від їхнього грубого поводження. Згадаймо, що ми оплачуємо гроші не лише часом, а й силами, в тому числі й душевними, та нервами.

Справді щаслива людина будує човна, пише симфонію, дає освіту синові, вирощує у власному саду жоржини або шукає яйця динозавра у пустелі Гобі. Вона не буде шукати щастя, як того ґудзика, що закотився за батарею. Щастя для неї не самоціль. Вона відчуває себе щасливою, будучи закоханою у життя всі 24 години на добу”.