До ЗМ 7

1. Контрольні запитання.

1. Що таке неплатоспроможність підприємства?

2. Що таке банкрутство підприємства?

3. Яке підприємство можна назвати боржником?

4. Що являє собою грошове зобов'язання?

5. Яка різниця між боржником і кредитором?

6. Яка різниця між досудовою санацією і санацією боржника?

7. В чому суть реструктуризації підприємства?

8. Яка різниця між керуючим санацією, ліквідатором і арбітражним керуючим?

9. Що являє собою мирова угода?

10.Перелічіть учасників провадження у справі про банкрутство.

11.11.Назвіть заінтересованих осіб стосовно боржника.

12.Назвіть повноваження державного органу з питань банкрутства.

13.Перелічіть заходи щодо запобігання банкрутству боржника та позасудові процедури.

14.Назвіть судові процедури, які застосовуються щодо боржника.

15.Назвіть зміст заяви про порушення справи про банкрутство.

16.Порядок прийняття заяви про порушення справи про банкрутство.

17.Порядок порушення провадження у справі про банкрутство.

18.Порядок забезпечення грошових вимог кредиторів.

19.Хто такий розпорядник майна, його права та обов’язки.

20.Мета і суть попереднього засідання арбітражного суду.

Тести

1. Ризик реального інвестування пов'язаний:

а) з вкладанням коштів у довготермінові цінні папери;

б) з розміщенням коштів на депозитних рахунках у банку;

в) з вибором некваліфікованого підрядника;

г) з придбанням сировини для виробництва продукції.

2. Ризик фінансового інвестування пов'язаний:

а) з можливістю банкрутства окремих емітентів;

б) з вибором некваліфікованого підрядника;

в) з можливими збоями у постачанні сировини;

г) з можливістю невдалого місця розташування об'єкта капіталовкладень.

3. До методів оцінювання інвестицій, які враховують невизначеність майбутнього стану економічного середовища, належить:

а) внутрішня ставка доходу;

б) період окупності;

в) чиста теперішня вартість;

г) аналіз чутливості реагування.

4. Залежно від обсягу вкладених інвестицій проекти класифікують так:

а) прямі та портфельні;

б) ризиковані та не ризиковані;

в) незалежні та альтернативні;

г) фінансові та реальні.

5. Якщо конфліктуючі сторони мають однакову владу при вирішенні термінової проблеми, то найбільш доцільним для них стилем поведінки буде...

а) ухилення від конфлікту;

б) пристосування до конфлікту;

в) компроміс.

6. Коли конфлікт незначний, або коли дуже розгорілись емоції і треба охолонути, то доцільним стилем поведінки буде...

а) ухилення від конфлікту;

б) пристосування до конфлікту;

в) компроміс.

7. Чи може конфліктна ситуація мати позитивні наслідки для орієнтації?

а) може, якщо конфлікт завершиться прийняттям конструктивного рішення;

б) ні, бо конфлікти розділяють людей, спричиняють між ними ворожнечу,

в) ні, бо конфлікти супроводжуються емоціями і взаємними образами.

8. Якщо працівникові дають доручення, що суперечать між собою, то це може викликати...

а) конфлікт між особистістю та групою;

б) міжособистісний конфлікт;

в) внутрішній особистісний конфлікт.

9. Люди з різними рисами характеру, поглядами та цінностями часто є причиною виникнення...

а) внутрішніх особистісних конфліктів;

б) міжгрупових конфліктів;

в) міжособистісних конфліктів.

10. Обмеженість ресурсів, взаємопов'язаність задач, різниця в цілях, поглядах і цінностях, незадовільні комунікації - все це може бути причиною...

а) виникнення стресу;

б) виникнення конфлікту;

в) зниження ефективності виробництва:

11. Середній рівень поваги до поглядів і інтересів інших людей та до власних поглядів і інтересів, як правило, приводить в конфлікті до...

а) компромісу;

б) згладжування ситуації;

в) вирішення проблеми.

12. Високий рівень поваги до поглядів і інтересів інших людей, та до власних поглядів і інтересів, як правило, призводить до...

а) компромісу;

б) згладжування ситуації;

в) вирішення проблеми.

13. Низький рівень поваги до поглядів і інтересів інших людей та до власних поглядів і інтересів, як правило, призводить до...

а) ухилення від конфлікту;

б) компромісу в конфлікті;

в) згладжування конфлікту.

14. Концепція управління ризиками включає такі компоненти:

а) оцінка міри ризику;

б) пошук причин виникнення ризику;

в) усунення причин виникнення ризику;

г) розробка механізмів реагування на можливі негативні наслідки ризиків;

д) розробка заходів для мінімізації негативних наслідків ризиків

15. Самострахування доцільно використовувати за умов:

а) коли втрати, можливі внаслідок виникнення ризикової ситуації, є значними;

б) коли ймовірність збитків є надзвичайно малою;

в) коли фірма має велику кількість однотипного устаткування;

г) коли вартість майна, що страхується, є відносно невеликої проти майнових параметрів бізнесу в цілому.

16. До методів кількісної оцінки міри ризику, які використовують у процесі складання бізнес-плану, відносять:

а) статистичний метод;

б) метод аналізу доцільності витрат;

в) метод фокальних об'єктів;

г) метод експертних оцінок;

д) аналіз чутливості;

е) метод «Монте-Карло».

17. Назвіть причини виникнення ризиків, пов'язаних із неправильним вибором місії, економічних цілей підприємницької діяльності:

а) необґрунтоване визначення пріоритетів загальної ринкової стратегії фірми;

б) неправильний прогноз кон'юнктури на ринках продуктів, ресурсів, капіталу, праці тощо;

в) помилкова стратегія і тактика ціноутворення;

г) неадекватна оцінка потреб сфери споживання і власного виробництва;

д) зайва кількість персоналу.

18. До внутрішніх способів зменшення ризику відносять:

а) хеджування;

б) підвищення ефективності управління фірмою;

в) диверсифікацію;

г) самострахування.

19. У підрозділі «Типи можливих ризиків бізнес-плану» необхідно виділити:

а) максимальну кількість можливих ризиків, пов'язаних з бізнесом фірми (так/ні);

б) найімовірніші типи ризиків для даного бізнесу (так/ні);

в) ризики, які можуть призвести до значних збитків у разі їх виникнення (так/ні).

20. Розділ «Оцінка ризиків» опрацьовується, щоб:

а) переконати потенційних інвесторів у невеликому ризику вкладання коштів у даний бізнес (так/ні);

б) охарактеризувати можливі типи ризиків, що пов'язані з даним бізнесом (так/ні);

в) навести перелік недиверсифікаційних ризиків (так/ні);

г) викласти заходи, реалізація яких може зменшити ризики даного бізнесу (так/ні).

21. До зовнішніх способів зниження ризику відносять:

а) хеджування (так/ні);

б) диверсифікацію (так/ні);

в) лімітування (так/ні);

г) зовнішнє страхування ризику (так/ні).

22. Хеджування — це спосіб зменшення ризику господарської діяльності через:

а) використання послуг страхових компаній (так/ні);

б) укладення довгострокових угод на поставку продукції між постачальником та споживачем (так/ні);

в) самострахування (так/ні);

г) створення спеціального резервного фонду і покриття збитків за рахунок власних оборотних коштів (так/ні).

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Цивільний кодекс України/Інфодиск “Експерт юрист”, 2007. – Версія 11.2 - №435 – ІУ від 16.01. 2003.

2. Агафонова Л. Г., Рога О. В. Підготовка бізнес-плану: Практикум. — К.: Знання, 1999. — С. 65—74.

3. Москвін С. О., Бевз С. М., Верба В. А. та ін. Проектний аналіз: Навч. посібник. /Відп. ред. С. О. Москвін. — К.: Лібра, 1998. — С. 93—114.

ПокропивнийС. Ф., Соболь С М, Швиданенко Г. О. Бізнес-план: технологія розробки та обґрунтування: Навч. посібник. — К.: До ЗМ 7

4. КНЕУ, 1999. — С. 102—114.

5. Шудра В. Ф., Величко А. Я. Как подготовить успешный бизнес-план. — 2-е изд., испр. и доп. — К.: Капрал, 1997. — С. 51—559.