Роль гумусних речовин в грунтоутворенні та живленні рослин

Гумусні речовини мають дуже важливе значення
в грунтоутворенні, формуванні родючості грунту, живленні рослин.
Роль окремих компонентів гумусу в цих процесах неоднакова, ос-
кільки вони мають різні властивості. В землеробстві з давніх-да-
вен відомо — чим більше гумусу в грунті, тим він родючіший. Чо-
му ж грунти, багаті на перегній, є високородючими?

Гумінові кислоти надають грунтам темного забарвлення на-
віть при незначному вмісті гумусу. Такі грунти, порівняно із світ-
лими, краще поглинають сонячне проміння і тому мають кращий
тепловий режим, що позитивно впливає на ріст і розвиток рослин.
Через погану розчинність у воді вони накопичуються у верхньому
шарі грунту і таким чином формують гумусний горизонт.

Основна маса гумінових кислот перебуває в грунті в стані ко-
лоїдних міцел, що зумовлює підвищення ємкості вбирання даного
грунту. А родючість, як відомо, залежить від величини ємкості
вбирання. Чим більше у грунті міститься увібраних основ, тим
більший запас поживних речовин для рослин. 100 г сухої маси гу-
мінових кислот вбирає 400—600 мг-екв. Жоден глинистий міне-
рал у природі не має такої високої ємкості вбирання.

На поверхні тонкодисперсних часток грунту гумінові кислоти
реагують з залізом і алюмінієм, утворюючи органо-мінеральні дис-
персні системи — гелі. Колоїди гумінових кислот цементують ме-
ханічні частки грунту у процесі формування міцних, водостійких
структурних агрегатів. Поліпшення структурного складу грунту
також позитивно впливає на його родючість.

Гумінові кислоти містять багато зольних елементів, які при
мінералізації гумусу переходять у легкодоступну для рослин фор-
му. Таким чином, гумусні речовини зумовлюють регулярне засво-
єння поживних речовин рослинами. Саме цим пояснюється загаль-
новідомий факт: чим більше в грунтах гумусу, тим вища біологічна
продуктивність рослин. Отже, гумус є поживою для мікроорганіз-
мів, а для вищих рослин — джерелом зольних елементів і азоту.

Інакше на грунтоутворення впливають фульвокислоти та їх со-
лі. Завдяки легкій розчинності вони швидко вимиваються в ниж-
ні горизонти грунту і навіть за межі грунтового профілю. В умо-
вах, де переважає синтез фульвокислот, грунти, як правило, бідні
на гумус. Крім того, фульвокислоти є агресивними сполуками і
здатні руйнувати мінерали грунту (карбонати, гідроксиди, алю-
мосилікати), тобто здійснювати хімічне вивітрювання. Разом з
неспецифічними кислотами вони є основним фактором процесу
підзолоутворення в грунтах тайгово-лісових областей та інших
регіонів з гумідним кліматом. Значна кількість фульвокислот син-

тезується також у грунтах, які погано провітрюються, наприклад
у важких і перезволожених. За цих умов процеси розкладання ор-
ганічних решток відбуваються повільно, тут нагромаджується ба-
гато нерозкладених органічних решток. Такі грунти мають кислу
реакцію, що негативно впливає на його родючість. При наявності в
грунтах дво- і тривалентних катіонів утворюються фульвати. Фуль-
вокислоти при цьому нейтралізуються і процес підзолоутворення
не проявляється. Таке явище, зокрема, спостерігається на карбо-
натних породах.

Таким чином, рівень родючості грунту залежить не лише від
кількості гумусу, а й від його якості. В землеробстві слід дбати
про накопичення в грунті гумусу, багатого на гумінові кислоти.
Основними заходами щодо накопичення органічних речовин в
грунті є: внесення органічних добрив, застосування зелених доб-
рив, культура багаторічних трав, боротьба з ерозією, водна і хі-
мічна меліорація, правильна система обробітку грунту, впрова-
дження науково обгрунтованих сівозмін тощо.