Література з теми. 1. Новітня історія України (підручник) ч.І., 10 кл., Турчанко Ф.Г., Генеза, 2002, с.299-310.

1. Новітня історія України (підручник) ч.І., 10 кл., Турчанко Ф.Г., Генеза, 2002, с.299-310.

2. Історія України. (підручник для ВНЗ), колектив авторів, кер. Зайцев Ю.Д., Світ, 2003.

3. Історія україни. Бойко О.Д. –К., 2004.

Розділ VІ: Західноукраїнські землі в 1921 – 1939 роках

Тема 18: Становище західноукраїнських земель

Студент (студентка): визначає послідовність подій в західноукраїнських землях, співвідносить їх з подіями у світі;

показує на карті західноукраїнські землі;

характеризує і порівнює явища і процеси економічного розвитку, суспільного життя в регіоні;

визначає причини і наслідки політичного життя в регіоні, вказує на причини створення УВО та ОУН;

обґрунтовує позицію щодо виникнення та існування Карпатської України.

Основні терміни: дискримінація, утраквістичні школи, пацифікація, УВО, ОУН, Мюнхенська угода, осадники.

План

1. Особливості соціально-економічного й політичного становища земель Західної України в 20 – 30 ті роки.

2. Національно – визвольний рух в Східній Галичині.

3. Політичні партії, їхні програми та діяльність в Західній Україні в 20 – 30 ті роки.

4. Мюнхенська угода та її наслідки для України. Карпатська Україна.

1. Після поразки ЗУНР в україно-польській війні і підписанні Ризького мирного договору 1921 року західні українці були відрізані від східних і центральних і опинилися в складі трьох країн. Найбільша їх частина опинилась в складі Польщі (Сх.. Галичина, Зах. Волинь, Закерзоння), решта у Румунії (Північна Буковина, Хотинщина і Південна Бессарабія) та Чехословаччині (Закарпаття). Скрізь українці були об’єктом дискримінації. Особливо це відчувалось у Польщі та Румунії. Тому українці бойкотували перепис населення в Польщі 1921 року і вибори до Сейму (польського парламенту) 1922 року. В 1924 року польський уряд приймає закон, що заборонив користуватися українською мовою в урядових установах. Також було введено двомовні навчальні заклади (утраквістичні) з метою більш інтенсивного ополячення українців. В економічному відношенні Польща була поділена на два регіони Польща – А (етнічні польські землі, економічно і соціально більш розвинуті) і Польщу – Б (власне українські землі, економічно більш відсталі). В Західній Україні розвивався лише нафтовий промисел (Борислав) та деревообробка. Українські землі масово заселялись польськими переселенцями (осадниками), які мали привілеї у виборі земельної ділянки, звільнення від податків і т.п. Це породжувало ненависть до осадників серед українців.

В Румунії українські землі також були слаборозвинутим регіоном. Земельні угіддя передавались румунським колоністам, обладнання вивозилось до Великої Румунії. 500 тисяч українців оголошувались “українізованими румунами”. Кілька разів в регіоні вводився військовий стан.

В Закарпатті населення не відчувало відкритого насильства з боку чеської влади, більше того, уряд вкладав сюди коштів більше, ніж збирав податків. Та все ж край залишався мало розвинутим регіоном країни.

2. Соціальне та національне приниження викликало супротив українського населення. Одним з таких прикладів може бути проведення в 1930 році нападів на польські маєтки в Східній Галичині. Протести зводились до підпалів, потрав, знищення обладнання і т. п. Зафіксовано 2200 таких акцій. Польська влада вдалась до “пацифікації” (умиротворення).

3. В 20-30 роки в Польщі існувало 12 політичних партій, що відбивали погляди українців Східної Галичини. До речі, це велика відмінність від Радянської України, в якій де дозволялась багатопартійність. Партії в Польщі ділились на легальні та нелегальні. До легальних відносились ті, які не загрожували територіальній цілісності, приватній власності, не закликали до терористичних актів. До легальних партій відносились: Українське національно-демократичне обєднання (УНДО) (дата утворення 1925 рік. Виступала за конституційний шлях поступового здобуття незалежності України, використовуючи в тому числі участь в роботі польського сейму. Опиралась на помірковану укр.. інтелігенцію. Її лідер В.Мудрий в кінці 30-тих років був навіть віце-маршалком польського сейму).; Радикальна партія (об’єднувала 20 тисяч членів. Опиралась на селян, сільську інтелігенцію. Схилялась до аграрної реформи, обмеження приватної власності, відокремлення церкви від держави. Також проповідувалась ідея незалежності України і від Польщі і від СРСР. Керівниками були Лев Бачинський потім Іван Марчук). Нелегальними партіями і організаціями були: Комуністична партія Західної України (КПЗУ) – утворена в 1923 році. Опиралась на робітників, бідних селян. Ставила за мету об’єднатись з СРСР і УСРР. Керівник Олекса Борканюк. Після стрімкого розчарування в партії в зв’язку з організованим голодом в УСРР, була розпущена за ініціативою Й.Сталіна через Комінтерн в 1938 році, а її лідери, що були запрошені до Харкова, згодом були репресовані.; Організація Українських Націоналістів – утворена в 1929 році у Відні на основі Української Військової організації. Її очолив Євген Коновалець, колишній командир армії УНР. Більшість учасників організації – галицька молодь. Після вбивства Є.Коновальця сталінським агентом Романом Судоплатовим в 1938 році ОУН розкололася на дві течії: бандерівці (керівник С.Бандера) і мельниківців (керівник А.Мельник). Ідеологічною основою ОУН була теорія “інтегрального націоналізму” Д.Донцова. Її суть – зусиллями всіх націй, які проживають в Україні вибороти її незалежність. Організація нараховувала біля 20 тисяч осіб. Методи боротьби сприймались різноманітні, включно з терористичними актами, саботажем і т. п. До 1939 року оунівці здійснили 62 замахи, в ході яких було вбито 25 поляків (серед яких комісар львівської поліції Є.Чеховський), 36 українців (польських прислужників, яких називали “хруни”), 1 росіянин (працівник радянського консульства у Львові О.Майлов, як помста за організацію голодомору в Наддніпрянській Україні) і 1 єврей. Польська влада переслідувала оунівців. Зокрема, з 17 червня 1934 року почав діяти концтабір у Березі – Куртузькій (нині територія Білорусії) де знаходилось 4500 українців.

У Румунії було кілька українських партій. Одна з них, організація “Визволення” розгорнула роботу з програмою одержавлення економіки і приєднання до УСРР, але належної підтримки у населення не отримала. Більшу популярність мала Українська національна партія, утворена в 1927 році. Її керівником став В. Залозецький. На початку це обєднання було ліберальним і схильним до компромісів з румунською владою. Але в 30-ті роки в партії почало формуватись молодіжне радикальне крило, на зразок оонівського. Тому в 1938 році, з приходом в Румунії до влади військових, ця партія була заборонена.

У Закарпатті тривалий час самостійних українських партій не існувало, хоча як і раніше, існував русинський (москвофільський) рух, який зводився до переконання, що русини це росіяни, і українофільський рух, який схилявся до пропаганди державності українців. Кардинальні зміни відбулись після подій 1938 року.

4. За Мюнхенським договором, який був підписаний між Німеччиною та Англією і Францією у вересні 1938 року, частина Чехословаччини переходила до Німеччини, Словаччина отримувала формальну незалежність. В цих умовах українці Закарпаття почали вимагати автономії, з чим Чехословаччина погодилась. 11 жовтня 1938 року Закарпаття отримало самоврядування, яке очолив Августин Волошин. Новостворений уряд розпочав українізацію освіти та інші заходи. Але 20 листопада 1938 року угорські війська розпочали наступ на Карпатську Україну. Та все ж, з певних міркувань, А.Гітлер заборонив Угорщині продовжити цей наступ, що підняло його авторитет серед закарпатців. В лютому 1939 року на виборах до місцевого парламенту представники українських політичних сил здобули 86% голосів виборців. Почалось формування Карпатської України та її збройних сил “Карпатської Січі”. Та в березні 1939 року, після окупації Чехії, Німеччина дала згоду Угорщині на окупацію Карпатської України. В ніч на 14 березня 1939 року відбулось вторгнення угорських військ. 15 березні 1939 року в місті Хуст Андрій Волошин проголошує незалежність Карпатської України всупереч забороні зі сторони А.Гітлера. Приймається символіка цієї країни (прапор синьо-жовтий, герб-тризуб, гімн “Ще не вмерла Україна”). 15-17 березня 1939 року 5-тисячна “Карпатська Січ” веде нерівний бій з 40-тисячним угорським військом. В ході боїв загинуло біля 2 тисяч українців. Таким чином Карпатська Україна, хоч і потерпіла поразку, але першою в Європі вчинила супротив зовнішньому агресору в лиці союзника Німеччини, Угорщині. Керівник Карпатської України Августин Волошин довгі роки буде перебувати у фашистських а потім у радянській в’язниці де і буде закатований у Бутирській тюрмі в 1945 році. 15 березня 2002 року посмертно отримає звання Героя України, яке в нього чомусь не за -бирають, на відміну від Степана Бандери І Романа Шухевича з поясненням, що ті не були на той час громадянами України. Так і Августин Волошин на той час ним не був.???