Поняття, ознаки, класифікація державних органів.

Орган держави — це структурний елемент апарату держави, створений державою чи обраний безпосередньо народом колектив державних службовців (або один державний службовець), які наділені державно владними повноваженнями та необхідними матеріально-технічними засобами для виконання завдань і функцій держави.

Органи держави мають певні ознаки, які відрізняють їх від державних підприємств, установ, а також від недержавних структур. Основними серед них є:

· є структурним елементом апарату держави;

· мають певну економічну і організаційну відокремленість і самостійність;

· створюється державою чи обирається безпосередньо народом;

· наділені нормативно закріпленими державно владними повноваженнями;

· характеризуються відповідною організаційною структурою;

· мають територіальні межі діяльності;

· здійснюють свої функції від імені держави;

· використовують символи держави у офіційному порядку;

· мають відповідну компетенцію, приймають юридично обов'яз­кові нормативні та індивідуальні акти;

· характеризуються певними особливостями підпорядкування у процесі взаємодії з іншими державними органами і установами;

· спираються у процесі реалізації повноважень на організаційну, матеріальну та примусову силу держави;

· забезпечують державно владні повноваження шляхом застосування засобів виховання, переконання, заохочення, а в певних випадках — заходів примусу;

· характеризуються особливим порядком утворення, видами діяльності, характером та обсягом повноважень, формами і методами виконання функцій.

Державні органи можуть бути класифіковані за різними критеріями. Залежно від способу утворення, часом функціонування тощо, розрізняють такі види органів держави:

1) за місцем у системі державного апарату:

· первинні, що формуються безпосередньо народом як джерелом влади і мають представницький характер;

· вторинні, що формуються первинними органами, походять від них і підзвітні їм;

2) за способом утворення:

· виборні, які обираються населенням чи представницькими органами;

· призначувані, що призначаються главою держави чи вищестоящими органами;

· успадковані, які передаються монархом у спадщину;

3) за часом функціонування:

· постійні, які створюються без обмеження строку дії для виконання основних завдань держави;

· тимчасові, які створюються для вирішення невідкладних завдань, викликаних надзвичайними обставинами;

4) за способом прийняття рішень:

· одноособові, в яких рішення приймаються керівником особис­то, який несе за нього персональну відповідальність;

· колегіальні, в яких рішення приймаються після обговорення шляхом голосування (простою чи кваліфікованою більшістю голосів);

5) за територіальними межами діяльності:

· центральні, рішення яких поширюються на всю територію та населення держави;

· федеральні (характерно для федеративної держави), рішення яких поширюються на її суб'єктів;

· місцеві, рішення яких поширюються на певну адміністративно-територіальну одиницю;

6) за змістом, напрямом діяльності:

· законодавчі органи, які мають представницький характер та правотворчі функції;

· виконавчі органи, які здійснюють виконавчо-розпорядчі функції;

· судові органи, які мають незалежний характер, підкоряються лише закону і здійснюють функції правосуддя;

· контрольно наглядові органи, які здійснюють контрольно наглядові функції.