Кому і що дарувати

Подарунки дарують до дня народження, річниці весілля, на 8-ме Березня, 14 лютого (День Святого Валентина), Новий рік, після повернення із закордонної подорожі, відрядження, коли ви йдете в гості туди, де є діти. Завжди доречний букет квітів для хазяйки дому.

Подарунок цінний не вартістю, а як знак уваги, дружби, захопленості, любові. Як такий він є елементом увічливості. Але при цьому треба пам´ ятати одне правило: бажання зробити приємне завжди цінніше за бажання вразити будь-кого своєю щедрістю. Існує й інше правило: не треба дарувати те, що вам не подобається в надії, що це сподобається тому, кому ви це даруєте.

У давніх довідниках, посібниках, підручниках гарного тону особливо старанно розробляли розділ, присвячений весіллям. Перша річниця вважалася " паперовим" весіллям; друга — " фарфоровим"; п´ ятнадцята — " бронзовим"; двадцята — " кришталевим"; двадцять п´ ята — " срібним"; п´ ятдесята — " золотим". Що дарувати в таких випадках? Етикет передбачає кілька обов´ язкових правил:

не треба дарувати дорогих речей. Подарунки, що вам явно не по кишені, поставлять у незручне становище того, кому ви їх даруєте; / не варто відбуватися й якоюсь дрібницею: ви можете

зажити слави скнари;

неетично дарувати гроші, це схоже на подачку і може

серйозно образити;

добре, коли подарунок несподіваний. Але цей сюрприз має бути приємною несподіванкою, що відповідає смакові того, кому він призначений. Поганий подарунок гірше, ніж відсутність його взагалі;

якщо має бути новосілля, найкраще домовитися з іншими запрошеними (якщо ви їх, звичайно, добре знаєте) й гуртом купити необхідне (телевізор, холодильник, пральну машину тощо);

треба, щоб подарунок був вчасним;

якщо передбачається терміновий від´ їзд, подарунок можна вручити напередодні ювілею;

якщо ваш подарунок спізнився, обов´ язково в письмовій формі поясніть причину й вибачтеся.

Вибирають подарунок залежно від того, кому його дарують, — знайомому, родичеві чи другові. Дружині можна вибрати подарунок разом із нею, із матір´ ю, із дочкою. Чим далі кровність —тим складніше вибір подарунка. Якщо дружина може чоловікові подарувати светр, сорочку, краватку, рукавички, шарф, то дальнім родичам дарувати предмети туалету не можна.

Усі подарунки поділяються на два види: сувенірні (книга, гаманець, ручка, брелок та інші дрібні предмети) й цінні (ваза, сервіз, скатертина із серветками, ручні й кишенькові годинники, художні й кустарні вироби тощо). Універсальним подарунком є квіти. їх можна підносити кому завгодно і коли завгодно. Але не заведено приходити із квітами на великий званий обід, бенкет, прийом, влаштовуваний у ресторані. До подарунка, якщо він готується до певної дати (Новий рік, 8 Березня), рекомендується прикласти листівку, гілочку мімози, мініатюрний прапорець тощо. Гарний звичай — дарувати книги, але при цьому необхідно знати, яка книга може порадувати. Ніколи не даруйте книги невідомого вам змісту. Ніколи не надписуйте книгу: це право належить тільки її авторові. Можна у книгу вкласти листівку.

Як дарувати і як приймати подарунки? Питання це є конче важливим. Здається дивним, але чимало людей не вміють дарувати й, особливо, приймати подарунки, що ображає дарувальників. Отже, вручати подарунок слід без зайвої афектації, примхливості, скромно, просто і з гідністю.

Адже річ не у подарунку, а у вашій увазі, у ставленні до того, кого ви вітаєте;

не заведено лишати в подарунку касовий чек;

не варто вказувати хазяїну або хазяйці, куди поставити подарунок, вони самі розберуться, що до чого, а тим паче не слід говорити: " А книга ця, знаєте, яка цінна і рідкісна, —усе місто оббігав. Насилу дістав"; не заведено вручати квіти в папері. Квіти тримають у лівій руці, права — вільна;

будь-який подарунок, піднесений людині, належить розгорнути, а не відкласти недбало убік;

не варто штучно радіти й голосно коментувати кожен подарунок: " Ах, яка принада! Чудово! Чарівно! Як я вам вдячна! " тощо;

виховані люди, приймаючи подарунки, поводяться рівно, намагаючись якомога привітніше (але без зайвих емоцій) привітати кожного гостя і подякувати йому. І дорогий, і скромний подарунок приймають з однаковою сердечністю;

коли для подарунків пристосований спеціальний столик, то їх слід розкласти на ньому. Якщо столика немає, то подарунки відносять кудись. Не варто відразу ж розставляти їх по всій кімнаті або квартирі: одні можуть бути вдало поставлені, інші не зовсім;

не рекомендується одразу пускати подарунки в діло (йдеться про речі на кшталт електроміксера — вони можуть не працювати, і це може засмутити й зробити дарувальника мішенню для жартів). Наступного дня несправний прилад можна обміняти в магазині, адресу якого можна дізнатися в дипломатичний спосіб, наприклад: " Моя сусідка хоче придбати таку саму річ, де ви її купили? ";

подаровані квіти неодмінно ставлять у вазу, відкласти їх кудись не можна;

якщо гість особливо приємний господині й вона хоче висловити йому свою вдячність, вона може з його букета вийняти одну квітку і прикріпити її до сукні. Але при чоловікові або нареченому цього робити не слід — можна зневажити їхні почуття;

якщо хтось прийшов без подарунка, його слід привітати так само, як і тих, хто з´ явився з подарунками. Виявіть такт, щоб гість не відчув своєї хиби;

може трапитися, що двоє або троє гостей принесли однакові подарунки. В жодному разі вони не мають помітити вашої іронії або невдоволення. Постарайтеся сховати всі подарунки-близнюки; не засмучуйтеся, якщо подарунок прийшовся вам не до смаку. Гість не винуватий, якщо його вибір невдалий;

якщо ви не можете прийняти принесений подарунок (причин буває багато), не можна відбутися однією заявою: " Ні, я не можу цього прийняти! " або " Ні, боронь Боже, лишіть краще собі! ". Такі заяви — шлях до скандалу. Треба обов´ язково подякувати за увагу і відмовити аргументовано, із найменшими моральними втратами, пояснивши причину відмови;

якщо ви з будь-ким посварилися, то не спокутуйте своєї провини подарунком: спочатку треба попросити пробачення або ліквідувати причину, через яку відбулася сварка, а вже потім думати про доречність подарунка;

якщо впродовж року є можливість робити невеличкі подарунки комусь, то краще це робити до різних дат, ніж дарувати один дорогий подарунок на рік;

ніколи не варто відкладати придбання подарунка на останній день. Краще купити його завчасно, тоді його оригінальність і доречність будуть гарантовані.

Незважаючи на те, що гостинність — річ свята, вона також має певні межі. Проживаючи в одному будинку, люди, як правило, вітають один одного при зустрічі на сходових площадках, у під´ їздах, навіть якщо вони не дуже знайомі. Сусіди живуть за певними правилами, головне з яких — якнайменше заважати іншим. Це означає: забороняти дітям пустувати; не дозволяти їм гомоніти під вікнами; не лишати у своїй квартирі собаку, що виє годинами; не вмикати голосно радіо, не лаятися з домашніми, не вправлятися занадто часто у грі на трубі.

Перш ніж робити ремонт, святкувати день народження тощо, потрібно попередити про це сусідів, вони знатимуть, що відбувається і коли приблизно припиниться. Це заспокоює і не так негативно сприймається.

Якщо сусіди дозволяють вам користуватися своїм телефоном, турбувати їх треба у найневідкладніших випадках. По-сусідському люди звертаються з усякими проханнями: позичають праску, пилосос тощо. Етикет вимагає своєчасно повернути позичене. Якщо прохання про предмети вжитку дуже часті й переступають межу дозволеного, можна сказати: " На жаль, не можу, мій пилосос зіпсований".

Не слід брехати на тему, хто й звідки бере гроші, або пильно розглядати, що сусіда (сусідка) несе в сітці з магазина (базару). Не прикрашає сусідів і звичка поглядати у відкриті двері на площадку і виявляти пильний інтерес — хто з ким, хто до кого, чому, навіщо. Приватне життя навколишніх не слугує темою розмов вихованих, інтелігентних людей.

Важко буває уникнути незадоволення стосовно того, що за стіною голосно ввімкнений магнітофон або хтось навчається грати на роялі. Жоден закон таких дій не забороняє, проте поговорити про це із сусідами можна (вони можуть повісити на стіну що-небудь звуковбирне). Не варто голосно стукати по підлозі або просто ходити у вуличному взутті (інтелігентним людям не важко ходити вдома у капцях, що водночас полегшує прибирання квартири).

У спільних квартирах обов´ язковим є ходіння навшпиньках і розмови напівпошепки, щоб у результаті дрібних сутичок не виникла " воєнна" ситуація у місцях загального користування — передпокої, кухні, ванній тощо. Обов´ язкова обачність у виразах, домашньому одязі, у поведінці. Давня мудрість говорить: " Будь-яке існування — це співіснування". Чим більше поступок людина зробить сама, тим більше їх вона дочекається від інших.

Якщо ви прийняли квартиранта, він теж має право на спокійне життя. Його кімната (нехай тимчасова) оплачена.

Господарям і їхнім дітям не варто входити до нього, не постукавши, цікавитися тим, куди він ходить, звідки повертається, хто йому пере сорочки, кого він приймає, що їсть. Це все елементарно, але іноді не завадить нагадати.

Своєю чергою, квартирант зобов´ язаний бережно поводитися з майном хазяїв, пристосуватися до звичаїв, що існують у домі. Він може користуватися будильником, але так, щоб не тривожити весь дім. Ходіння вранці та ввечері в трусах не прийнятне — для цього існують халат, піжама. Не варто розкидати свої речі по квартирі, готувати їжу з різким, неприємним для навколишніх запахом тощо. Краще всі ці важливі дрібниці обумовити при найманні кімнати.

Інтелігентні люди, що живуть під одним дахом, привітають один одного при зустрічі; якнайменше заважають один одному; чистять взуття й одяг у передпокої або на балконі; миють за собою ванну, раковину; тихо зачиняють за собою вхідні двері; витирають ноги, входячи у квартиру, не лишають після себе безладдя; дотримуються таємниці листування; не завжди бажають іншому смачного, але після їжі завжди кажуть " дякую".