На розвиток української культури та ромадське життя в Україні того часу помітно вплинуло нове покоління талановитих метців,які одержали назву «шістдесятників».

№77

Суперечливі процеси десталінізації. «Шістдесятники»

Березень 1953 р. –смерть Сталіна і прихід до влади Микити Хрущова.

1956-1959 – поява нових періодичних видань, літературних творів; видання першої «Української Радянської енциклопедії»; створення наукових центрів, творчих спілок.

Початок 1963 р. –конференція з питань культури української мови.

Серпень-вересень 1965 р. – хвиля арештів лідерів українського дисидентського руху.

Вересень – грудень 1965 р.-підготовка І. Дзьобою праці «Інтернаціоналізм чи русифікація?»

Після смерті Й. Сталіна у! 953 р. почався частковий відхід від сталінізму.

Критика культу особи відкрила можливість оновлення і лібералізації суспільства, розвитку культури і духовного життя. Серед різних категорій населення зріс інтерес до української мови і культури, до історії свого народу. З’явилися нові Періодичні видання, зокрема журнал «Прапор», «Радянське літературознавство».У цей час були створені такі наукові центри, як Академія будівництва та архітектури, Українська сільськогосподарська академія наук(1956), а також нові творчі спілки –Спілка журналістів України(1957) та спілку працівників кінематографії України(1958).Почалося видання»Українського історичного журналу»та першої «Української Радянської енциклопедії». Більша увага приділялась розвитку літературознавства та мовознавства, що знайшло відображення у виданні Багатотомних праць з історії української літератури та літературної мови, «антології української поезії» тощо.

У «період відлиги»Відбулося часткове повернення українській культурі імен незаслужено забутих або несправедливо репресованих. Було посмертно реабілітовано Олександра Олеся та Миколу Вороного. Значну роботу провели створені 1956 р. комісії щодо впорядкування посмертної спадщини. Були опрацьовані твори В.Чумака, В. Еллана-Блакитного, а також репресованих сталінщиною письменників - Григорія Косинки, Мирослава Ірчана, Миколи Куліша, Олекси Фальківського

Лібералізація режиму відкрила шлях до публікацій перекладів західних письменників(Альберта Камю Франса Кафки)

Українське музичне мистецтво збагатилось творами С. Льюдкевича, Б. Лятошинського.

Скарбниця образотворчого мистецтва поповнилася творами М.Дерегуса, М.Бокія. Критика культу особи поклала край «сталінізму» в мистецтві УРСР.З музеїв, виставок, галирей вилучалися численні полотна і скульптури, присвячені «вождю всіх народів».

Лібералізація і десталінізація суспільства мали позитивне значення для розвитку української літератури. У цей час були написані «Зачарована Десна» і «поема про море» О. Довженка. Припинилися напади на письменників.

На розвиток української культури та ромадське життя в Україні того часу помітно вплинуло нове покоління талановитих метців, які одержали назву «шістдесятників».

Серед зачинателів руху були Ліна Костенко і Василь Симоненко. Вони виступали поти фальшу, відстоювали національно - культурне відродження України. До них приєдналася велика група творчої молоді, яка прагнула зламати літературні стереотипи, знайти нові зображувальні форми, переступити через догматичне сприйняття світу.

У плеяді митців –шістдесятників-поети Б. олійник, В. Коротич, І.Калинець, В.Стус, прозаїки Гр. Тютюнник, В Шевчук, Є. Гуцало, критики І. Дзьоба, І. Світличний, публіцист В. Чорновіл.

1962 р. конференція з питань культури української мови.(Порушили клопотання перед ЦК КПУ, про те щоб вести навчання у всіх навчальних закладах українською мовою).Ці питання залишались ігнорованими, це спричинилось до того, що діяльність «шістдесятників» набирала все виразнішого національного спрямування, партійні і каральні органи розпочали їх переслідувати, це підштовхнуло їх до опозиції.

Новим явищем опозиційної діяльності став дисидентський рух. Дисиденти, на відміну від ОУН, прагнули мирним та легальним шляхом змінити ситуацію в суспільстві та державі. У 1959 р. Л. Лукяненко та І. Кандиба утворили Українську робітничо-селянську спілку. Її мета – домогтися виходу України зі складу СРСР. У січні 1961 р. спілку було викрито. Тоді ж в Україні постійно створювались нелегальні організації, які ставили собі за мету відстоювати національні інтереси українців.

У середині 1960-х років українська опозиція формує політичні вимоги(поштовхом до цього стала хвиля арештів, на їхній захист виступали представники інтелігенцфї).

І.Дзьоба у 1965 р. написав працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?», яка містила програму культурних і політичних вимог українців. Ця книга стала програмою українського дисидентського руху.