Додаткова інформація. Новина за 27 березня 2012 року.

Нещодавно Верховна Рада України прийняла на основі урядового законопроекту №9202 з урахуванням поправок Президента України Закон «Про розвиток та державну підтримку малого та середнього підприємництва в Україні». Закон, за задумом його авторів та загалом парламентарів, покликаний збільшити частку малого та середнього бізнесу в економіці країни. Відповідно до закону, метою державної політики в сфері розвитку малого та середнього підприємництва є «створення сприятливих умов для розвитку малого та середнього підприємництва, стимулювання інвестиційної та інноваційної активності суб’єктів малого та середнього підприємництва, забезпечення зайнятості населення шляхом підтримки підприємницької ініціативи громадян». Згідно з документом, механізм держпідтримки буде визначатися відповідними програмами, які повинен затвердити Кабінет міністрів у встановленому законом порядку. Новим ЗУ передбачено чимало видів фінансової державної підтримки малому і середньому бізнесу в Україні, в тому числі «інші види фінансової підтримки, не заборонені законодавством».

Однак не поспішаймо радіти за подальшу долю вітчизняних малих підприємців. Мислячій людині прийняття Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого та середнього підприємництва в Україні» не просто не додає підстав для оптимізму, а скоріше навпаки.

По-перше, важко щось заперечити застереженню заступника голови парламентського комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва Ксенії Ляпіної: «Я хочу звернути увагу, щоб ми не чекали занадто великих наслідків цього закону, він рамковий, він дає основи політики підтримки підприємництва, але як це працюватиме, залежить безпосередньо від того, чи будуть у влади наміри насправді розвивати підприємництво. Це законопроект, який, радше, декларує політику намірів. Очікувати якихось конкретних наслідків не доводиться. Норм прямої дії цей закон взагалі не має».

За її ж таки словами, проблеми середнього та малого бізнесу вирішити цим законом неможливо. «Базова проблема – це глибока корумпованість влади, як наслідок – непрозорість всіх процедур і дуже високі витрати бізнесу, які не можна показати. А також наявність досить високих бар’єрів, які офіційно присутні в законодавстві. Деякі з них потрібні, тому що це традиційні в усьому світі бар’єри та обмеження, а деякі, і велика частина з них, зайві», – додала Ляпіна.

По-друге, з цитованого вище постає болюче і для когось дуже незручне, але цілком логічне питання: чи можна вірити в наміри насправді розвивати підприємництво тієї ж самої влади, яка задушила або загнала в тінь сотні тисяч суб’єктів малого бізнесу? І відомо яким чином: шляхом поспішного прийняття та впровадження Податкового кодексу, значного збільшення розмірів податків і місцевих зборів «єдинникам», всією третьою з кінця у рейтингу Ведення Бізнесу Всесвітнього Банку системою податкового регулювання… Нарешті – формами й методами роботи працівників Державної податкової служби України, та й самою ідеологією їхньої діяльності.

«Українська податкова будь-якого бізнесмена трактує як потенційного злочинця: ти, мовляв, спочатку доведи, що нічого не приховав і не вкрав. З держорганами краще не судитися, оскільки це може скінчитися неприємностями. І це лише приклади, які можна множити», – розповів Кореспонденту польський підприємець Михайло Пулковський. З його слів, у Польщі помилку підприємця податкова розглядає дійсно як помилку, а притягнути до відповідальності може лише за дуже серйозне і навмисне порушення. Перш ніж розпочати бізнес у Польщі, Пулковський багато років керував польським підприємством в Україні, і про різницю підходів знає не з чуток.

Доводиться з жалем констатувати, що реформи чинного «уряду технократів» не усунули головну перепону для процвітання малого і середнього бізнесу – тотальну корупцію та чиновницьке свавілля. Крім того, чимало спроб полегшити життя бізнесу мали зворотній ефект, як, наприклад, скасування паперових свідоцтв про реєстрацію: замість копійчаних ксерокопій держоргани почали вимагати в підприємців виписки з державного реєстру вартістю 15-85 грн. Як відмічає з цього приводу вище згадувана Ксенія Ляпіна, чиновництво зацікавлене не усувати бар’єри для «маленьких бізнесменів», а навпаки – створювати і брати з них гроші.

Доктор економічних наук, голова Всеукраїнської спілки вчених-економістів Олександр Кендюхов у статті, датованій 2009 роком, називає такі недоліки податкової системи України:

1. Податкове законодавство України надто складне.

2. Податкове законодавство України дуже суперечливе.

3. Практика адміністрування податків не відповідає європейським стандартам.

4. Податкове навантаження в Україні надто велике як для країни, що розвивається (або країни постсоціалістичного простору – авт.).

5. Заплутаність і суперечливість податкової системи забезпечує стабільність корупційних схем і тіньової економіки.

6. Податкова система України негативно впливає на інвестиційну привабливість країни в цілому і її окремих регіонів.

Як і висновок, що випливає з усього вищесказаного: в умовах украй недосконалого податкового законодавства, фіскального, корупційного й морального тиску, рейдерства та інших дій, пов’язаних з переділом власності, що завдають шкоди малим підприємцям, тощо – ніяка державна підтримка малому і середньому бізнесу в Україні не допоможе. Навіть якщо на відповідні програми, затверджені Кабміном, знайдуться бюджетні кошти.

І по-третє, щодо бюджетних коштів.

У січні нинішнього року, коли Верховна Рада України приймала в другому читанні і як закон законопроект №9202 від 22 вересня 2011 р. про розвиток та державну підтримку малого та середнього підприємництва в Україні, нардеп Юрій Кармазін доводив, що створення консультативних органів з питань малого бізнесу, згідно з новим законодавством, призведе до марнотратного використання бюджетних коштів. Депутат пропонував виключити цю норму із закону, на що отримав відповідь Чечетова: «На наш погляд, поправка, ваша поправка, Юрій Анатолійович, не зовсім відповідає основній філософії цього законопроекту», – після чого Рада проголосувала проти даної пропозиції.

«Передбачається, що створення відомств, які будуть допомагати бізнесу, добре позначиться на інформаційному обміні між підприємцями і владою. Але виходячи з цього, незрозуміло, чому Верховна Рада відмовилася включити до закону статтю, яка зобов’язала б чиновників повідомляти в ЗМІ про види державної підтримки та способи її отримання», – зауважував із цього приводу Портал Дело [4].

Як відомо, з Михайлом Чечетовим не погодився Віктор Янукович, і положення про обов’язкове створення органами виконавчої влади консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів з питань розвитку малого та середнього підприємництва, які повинні надавати підтримку підприємцям, вилучено із нового закону згідно з поправками Президента. Проте, на переконання автора цих рядків, основна філософія законопроекту якраз-таки залишилася незмінною. І полягає вона саме у використанні бюджетних коштів.

Марнотратному? Формально – звісно, ні. Фактично – саме так.

Як уже було сказано вище, за нинішніх умов, украй несприятливих для підприємницької діяльності, користі від державної підтримки малого і середнього бізнесу, передбаченої новим законом, буде дуже мало.

Зате бюджетних коштів на відповідні програми, затверджені КМУ, можна освоїти досить багато.

А це, з одного боку, хабарі та «відкати» розпорядникам цих коштів – виконавцям згаданих програм.

І з іншого боку, щоб виділяти гроші з бюджету на програми державної підтримки підприємництва, їх (гроші) треба спочатку десь узяти. Причому хоч би якими щирими були наміри «насправді розвивати підприємництво», а надходження до бюджету з неба не впадуть. Щоб потратитися на підтримку бізнесу без шкоди для пенсіонерів, студентів, працівників державних установ та ін., треба стягнути чим побільше податків знову ж таки з бізнесу!

Чи потрібна «маленьким бізнесменам» ТАКА державна підтримка?