Селянсько-козацькі постання 1920-1930-х років XVII ст.

Заходи уряду Речі Посполитої, спрямовані на придушення українського національного руху, а також шляхетські кари і знущання не зупиняли визвольної боротьби, а, навпаки, розпалювали її. Особливо загострилося становище в Україні у середині 1620-х pp., після повернення з Хотинської війни 40-тисячного козацького війська. Переможці Хотина не бажали розлучатися зі зброєю і ставати покірними панськими кріпаками. По всій Україні ходили повстанські загони.

1625 р. — повстання під керівництвом М. Жмайла.

Учасники: козаки, селяни та міщани.

Територія: Подніпров'я

Битва під Крюковим закінчилася внічию. Була підписана Куруківська угода, де реєстр встановлювався в 6 тис. чол., а їх платня — у 60 тис. злотих на рік. Козакам заборонялося нападати на турецькі володіння; Куруківська угода давала привілеї заможним реєстровцям, але суперечила інтересам рядового козацтва і селянства. Ось чому рух проти соціального і національного гноблення не припинився.

1630 р. — повстання під керівництвом Тараса Федоровича Трясила. 15 травня 1630 р. під Переяславом повсталі розгромили добірний загін поляків — Золоту роту (ця битва дістала назву «Тарасова ніч»). Але серед повсталих почалися чвари, частина козаків домоглася обрання гового гетьмана — А.Конашевича-Бута, який почав переговори з поляками. Нова угода з поляками передбачала реєстр у 8 тис. чол., проте уряд реєстру не затвердив.

1635 р. — повстання під керівництвом Івана Сулими. Козаки зруйнували фортецю Кодак, яка контролювала підходи до Запоріжжя. Повстання зазнало поразки, Сулиму стратили; Кодак було відбудовано.

1637 р. — повстання під керівництвом Павлюка (Павла Бута), Повстанці зазнали двох поразок — під Кумейками і Боровицею. Павлюка схопили і стратили. У 1638 р. було проведено так звану “Ординацію Війська Запорізького реєстрового”, що дуже урізала права реєстровців, зменшила їх кількість до 6 тис. чол., нереєстрові козаки мали стати кріпаками, Запорозька Січ підлягала ліквідації. Це викликало нове повстання;

1638 р. — повстання під проводом Я. Острянина. Повстанці зайняли Кременчук, Хорол. Але серед повсталих стався розкол, Острянин покинув військо і з частиною повстанців перейшов кордон Московської держави, оселившись у Чугуєві. Повстання очолив Д. Гуня, але після двомісячної оборони біля гирла річки Сули (оборона при Старці) зазнав поразки і з невеликою частиною козаків відступив на Дон. Таким чином, і це повстання зазнало невдачі, козаки змушені були визнати ординацію. Того ж року козаки попросили в польського цряду перемир'я. Настало десятиліття “золотого спокою” - до 1648р.

Селянсько-козацькі повстання мали антифеодальний і національно-визвольний характер, вони свідчили про наростання опору українського народу проти гніту з боку Польщі, підготували ґрунт для Визвольної війни.

Причини поразок:

1)все починалось стихійно, без ретельного планування

2)головна мета — помста кривдникам, а не реалізація певної мети

3)селяни повстанці не йшли далі своєї місцевості

4)старшина та реєстровці схилялись до переговорів, а не до рішучих воєнних дій

5)козацька армія поступалась польській у стратегії, озброєнні.

Наслідки:

1)реєстрове козацтво позбавлене самоврядування

2)на території України постійно перебувало польське військовим

3)на Дніпрі побудовано Кодацьку фортецю

4)нереєстрові козаки перетворені на кріпаків, посилився феодальний гніт

5)масові втечі населення від польської розправи на територію Росії — на Дон і Слобожанщину.