Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Лекція 1. Предмет і функції економічної теорії як науки






ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

З ДИСЦИПЛІНИ

«ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ»

 

для студентів напряму 6.030102 «Психологія»

освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»

 

 

Укладач: Чекалін Д.В.

 

 

Донецьк - 2010


Лекція 1. Предмет і функції економічної теорії як науки

 

У своїх трудах мислителі здавна намагалися сформувати картину «справедливих» суспільних відносин між людьми.

У своєму розвитку економічна теорія пройшла ряд етапів:

1) до XVІ ст. В цьому періоді економічна думка була невід’ємною складовою правових та морально-філософських вчень. Думки, що формували картину економічних відносин з'явилися в наступних працях:

- Вавилонське царство: Закони царя Хаммурапі (XVIII ст. до н. е.) – кодекс законів, що регулює цивільні, трудові, шлюбно-сімейні та кримінальні відносини;

- Стародавня Індія: «Артхашастра» (ІV ст. до н. е.)- політико-економічний трактат, що висвітлює теоретичні та практичні аспекти управління рабовласницькою державою;

- Стародавній Китай: економічна думка розвивалася у рамках релігійно-філософських вчень: конфуціанства, легізму, даосизму;

- Стародавня Греція: «Про державу» Платона (427-348 до н.е.), праці Аристотеля (384-322 до н.е.), «Ойкономія» Ксенофонта (430-355 до н.е.) та ін.;

- Стародавньій Рим: праці Катона Старшого (234-149 до н.е.), Цицерона Марка Варрон (116—27 до н. е.) та ін.

Розвитку економічної думки сприяв розвиток торгівельних та економічних відносин.

 

2) XVІ - XІХ ст. На цьому етапі економічна теорія виникла і розвивалася як політична економія. Термін «Політична економія» увів Антуан де Монкретьен (1575-1621) у 1615 році. В той час перед наукою виникла необхідність обґрунтувати шляхи та методи державного управління економікою. Рішенням цих проблем займалися різні школи та напрямки політичної економії:

Меркантилізм (італ. il mercante - торговець, купець).

Представники: Томас Мен (1571-1641), Антуан де Монкретьєн (1575-1621).

Основні положення:

1. Основна форма багатства – гроші (срібло, золото).

2. Основа прогресу і багатства суспільства – товарно-грошовий обіг (купівля-продаж).

3. Умовою багатства держави є купівля товарів за низькими цінами в одних та продаж за більш високими цінами іншим.

4. Для забезпечення багатства держави необхідна заборона на вивіз грошей.

5. Необхідна активна роль держави в галузі контролю за торгівельними відносинами.

6. Основний вид продуктивної праці - добича благородних металів і зовнішня торгівля.

Фізіократи (от давнього. φ ύ σ ι ς - природа и κ ρ ά τ ο ς - сила, влада, панування).

Представники: Анн Робер Жак Тюрго (1727-1781), Франсуа Кєне (1694-1774) - основоположник школи.

Основні положення:

1. Джерело багатства – створення достатку за рахунок «дарів землі» (сільське господарство).

2. У промисловості відбувається лише перевтілення багатства у необхідну форму.

3. Заслугою напряму є перенесення акценту в дослідженні з обміну на виробництво.

4. Вперше ввели поняття «чистий продукт» (нове багатство, що створюється лише у сільському господарстві).

5. Заклали основи сучасної теорії відтворення (повторення процесу виробництва).

Класична школа

Представники: Адам Сміт (1723-1790), Давид Рікардо (1772-1823), Уїльям Петті (1623-1687).

Основні положення:

1. Джерело багатства є праця у всіх галузях суспільного виробництва. З цього часу основним об’єктом дослідження економічної теорії стала сфера виробництва, а не обігу.

2. Обґрунтовано значення праці як міри цінності всіх товарів та джерела багатства (трудова теорія вартості).

3. Встановлено, що економіка розвивається за об’єктивними законами.

Класична школа відома першими науковими положеннями, що описують економічний розвиток суспільства:

1) Концепція «економічної людини – головним мотивом для кожної людини є корисний інтерес.

2) Концепція «невидимої руки» ринку - якщо кожна людина є «егоїстом» і діє в своїх власних економічних інтересах, при цьому вона приносить більшу користь суспільству, ніж якби вона свідомо діяла на користь суспільства.

3) Доктрина «laissez-faire» - оскільки економіка є саморегулюючою системою, втручання держави спотворює рівновагу і є шкідливим. Трудова теорія вартості, згідно якої вартість товару визначається витратами праці на його виробництво.

 

3) XІХ - початок XX ст. На цьому етапі розвиток отримали школи та напрями вчення яких було засновано на положеннях класичної школи.

Вульгарна політична економія.

Представники: Томас Мальтус (1766-1834), Жан Батист Сей (1767-1832), Джон Стюарт Мілль (1806-1873).

Основні положення:

1. Школа перенесла об’єкт дослідження з виробництва на навколишні економічні проблеми, даючи спрощене пояснення їх сутності та причин.

2. Закон Мальтуса: населення зростає у геометричній прогресії (темпи росту постійно зростають), а засоби існування – у арифметичній (теми росту постійні).

3. Завдяки нерівномірності зростання засобів існування та населення, кількість благ на одну людину постійно скорочується.

4. Головною причиною існування бідності є природні закони й людські бажання (корисність).

5. Єдиний вихід для подолання бідності - скорочення населення.

Утопічний соціалізм.

Представники: Клод Анрі Сен-Симон (1760-1825), Шарль Фур’є (1772-1837), Роберт Оуен (1771-1858).

Основні положення:

1. В майбутньому буде побудовано нове справедливе та гармонічне суспільство в якому блага будуть розподілені «за здібностями».

2. В новому суспільстві буде відсутня різниця між фізичною та розумовою працею, між містом та селом.

3. Джерело багатства - фізична праця і кожна людина повинна отримувати блага пропорційно кількості витраченої праці.

Марксизм.

Представники: Карл Маркс (1818-1883), Фрідріх Енгельс (1820-1895), Карл Каутський (1854-1938).

Основні положення:

1. Розроблена теорія додаткової вартості, що доказує експлуататорську сутність капіталізму.

2. Необхідне централізоване управління економікою з боку держави.

3. Висунули ідеї колективізму на основі обґрунтування переваг суспільної власності в порівнянні з приватною.

4. На основі загального закону капіталістичного накопичення обґрунтували необхідність заміни капіталізму більш прогресивним суспільним устроєм (комунізм).

Марксистська політекономія увійшла до історії як політекономія пролетаріату. Як вказував відомий економіст, лауреат Нобелевської премії Пол Самуельсон (1915-2009), після виходу «Капіталу» Маркса «древо економічної теорії роздвоїлося» на марксизм та маржиналізм.

Маржиналізм (фр. marginalisme, від лат. margo (marginis) - край).

Представники: Карл Менгер (1840-1921), Фрідріх фон Візер (1851-1926), Ейген фон Бем-Баверк (1851-1914).

Основні положення:

1. В економічний аналіз введено аналіз граничних величин.

2. Об’єкт досліджень змістився на вивчення ринкового механізму.

3. Впроваджене широке використання психологічного підходу та математичних методів при аналізі.

4. Впроваджене використання мікроекономічного підходу до вивчення економічних процесів.

Маржиналізм став основою сучасного неокласичного напрямку.

 

4) 30 - 60-і рр. XX ст. характеризується так званою кейнсіанською революцією.

Світова економічна криза 1920-30-х рр. наглядно продемонструвала всі негативні наслідки ліберального підходу до управління економікою і необхідність державного регулювання економіки.

Кейнсіанство.

Представники: Джон Мейнард Кейнс (1883-1946).

Основні положення:

1. Держава повинна бути основним регулятором економіки.

2. Основний метод державного регулювання - державні інвестиції, направлені на стимулювання ефективного попиту.

3. Основний психологічний закон Дж. М. Кейнса - «всі люди схильні до заощаджень». Цей закон Кейнс розглядає як основу економічних криз.

4. Макроекономічний підхід до аналізу економічних процесів. З ідеологічної точки зору Кейнс виступає на стороні крупного монополістичного капіталу і виступає супротивником марксизму.

В своїй теорії Кейнс побудував наступний ланцюг: падіння купівельного попиту визиває спад виробництва товарів та послуг. Спад виробництва призводить до банкрутства дрібних товаровиробників, звільнення працівників та масштабного безробіття. Внаслідок цього зменшуються доходи населення, тобто покупців. Це призводить до подальшого падіння попит на товари та послуги. Замкнуте коло, що виникло, утримує економіку у стані хронічної депресії.

Кейнс запропонував наступний вихід: сукупний попит повинна пожвавити держава, пред’явивши підприємствам великий заказ. Це призведе до додаткового найму працівників. Отримуючи заробітну плату колишні безробітні збільшать свої витрати на споживчі товари, і, відповідно, збільшать споживчий попит. Це, в свою чергу, призведе до зростання пропозиції товарів та оздоровлення економіки.

 

5) 60-і рр. XX в. - теперішній час.

Сучасний етап розвитку економічної теорії характеризується наявністю шкіл та напрямів, що взяли за основу різні, під час альтернативні напрями: кейнсіанство, неокласична школа та марксизм.

Неоліберальна економічна школа

Представники: Людвіг Ерхард (1897-1977), Фрідріх фон Гайєк (1899-1992), Людвіг фон Мізес (1881-1973).

Основні положення:

1. Вільний ринок та необмежена конкуренція є основним засобом забезпечення прогресу.

2. Роль держави обмежується організацією та охороною побудованої на класичних засадах економіки.

3. Держава повинна діяти, переважно, у соціальній сфері.

Монетаризм (англ. money - гроші)

Представники: Мілтон Фрідман (1912-2006), Ганна Шварц (1915), Роуз Фрідман (1911).

Основні положення:

1. Кількість грошей у обігу є визначальним фактором розвитку економіки.

2. Грошово-кредитна політика - найважливіший інструмент стабілізації економіки.

3. Державне втручання шкідливе, а соціальні програми мають бути скорочені до мінімуму.

Інституціалізм (лат. institutio - спосіб дії, звичай, настанова, вказівка)

Представники: Торстейн Веблен (1877-1920), Йозеф Шумпетер (1883-1950), Джон Кеннет Гелбрейт (1908-2006).

Основні положення:

1. Економіка є базисом для соціальної системи (наука, культура, політика).

2. Рушійними силами економічного розвитку є соціальні явища.

3. Держава повинна втручатися в економічні процеси через соціальні інститути.

Неокласичний синтез

Представники: Пол Самуельсон (1915-2009).

Основні положення:

1. Теорія загальної економічної рівноваги є ідеальною моделлю функціонування економіки.

2. Ця модель починає діяти тільки, коли досягнута повна зайнятысть.

3. Державне регулювання необхідне для досягнення економікою ідеального стану.

 

В Україні економічна наука розвивалась у загальноцивілізаційному руслі. Основні постаті:

Михайло Іванович Туган-Барановський (1865-1919). Наукова спадщина дослідника становить близько 140 праць, які охоплюють майже всі ділянки економічної науки. Світове визнання отримав завдяки дослідженням теорії ринку та теорії економічних криз.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.