Післявоєнне відновлення господарства і його фінансування.

Доходи бюджету СРСР в 1941-1945 рр.

Уряд Радянського Союзу проводив підготовку до війни. Інтенсивно розвивався військово-промисловий комплекс, на який виділялись значні кошти. За перші три з половиною роки третьої п’ятирічки вони становили біля 25% всіх капіталовкладень у промисловість.

З початком війни основним завданням фінансової політики держави стало фінансування зростаючих військових видатків, яке вимагало централізації всіх наявних ресурсів, пристосування бюджету до потреб війни, пошуку нових джерел фінансових ресурсів та ефективного використання діючих.

Військові видатки зростали швидкими темпами до 1944 р. За 1941-1943 рр. видатки державного бюджету СРСР по кошторисах Наркомів оборони і флоту перевищили 420 млрд. руб. Видатки на соціальне забезпечення військовослужбовців та їх сімей становили 30 млрд. руб. Середньодобові витрати на війну в 1941 р здійснювались у розмірі 288 млн. руб., а в 1944 р. – 380 млн. руб. В цілому за роки війни на потреби армії і флоту було направлено 582 млрд. руб. або 50, 8% видаткової частини бюджету.

Таблиця 1.

Доходи та видатки державного бюджету СРСР у 1940-1945 рр., млрд. руб.

У зв’язку з веденням війни та окупацією значної частини території країни, перебазуванням промисловості на схід, перепрофілюванням багатьох підприємств на виробництво воєнної продукції і зниженням товарообороту у 1941-1943 рр. державний бюджет виконувався з дефіцитом. Провідним джерелом формування доходів бюджету залишалися надходження від соціалістичного господарства, однак обсяги поступлення податку з обороту різко знизилися. Якщо у 1940 р. від цього податку надійшло понад 58% сукупного обсягу доходів бюджету, то до 1942 р. надходження від його сплати знизилися на 36, 3%. Загалом за роки війни за рахунок податку з обороту і відрахувань з прибутку було мобілізовано 546 млрд. руб., або 48, 9% всіх доходів бюджету.

Іншим важливим джерелом доходів бюджету були кошти від мобілізації фінансових резервів. До початку війни бюджетні резерви становили 8, 2 млрд. руб. і кошти були використані для фінансування військових видатків. Поряд з цим була проведена мобілізація внутрішніх фінансових ресурсів підприємств, організацій. Було припинено відрахування до фонду директора, до бюджету передавалися також усі вільні обороті кошти підприємств, невикористані амортизаційні відрахування. Мобілізація названих ресурсів і резервів становила біля 20 млрд. руб.

Для концентрації ресурсів на фінансуванні військових потреб у 1941-1942 рр. було переглянуто структуру видатків державного бюджету. У цей період були значно скорочені видатки на народне господарство (з 58, 4 млрд. руб. у 1940 р. до 31, 6 млрд. руб. у 1942 р.) і соціально-культурні заходи (з 40, 9 млрд. руб. у 1940 р. до 30, 3 млрд. руб. у 1942 р.).

Доходи бюджету поповнювались за рахунок нагромаджень, доходів і заощаджень колгоспів, кооперації та населення. Надходження від оподаткування населення збільшилися з 9, 9 млрд. руб. у 1940 р. до 21, 9 млрд. руб. у 1942 р., надходження від позик – відповідно з 11, 5 млрд. руб. до 18, 2 млрд. руб.

На початку війни обов'язкові платежі населення були значно збільшені. У 1941р. була встановлена 100%-на надбавка до подоходного і сільськогосподарського податків, яка з січня 1942 р. була замінена військовим податком, який мав подушний характер. Платниками цього податку були громадяни з 18-ти років, які не брали участі у військових діях. Особливістю військового податку було те, що по ньому не встановлювався неоподатковуваний мінімум. Доходи від 15 руб. оподатковувались у розмірі 1 руб. Максимальна ставка досягла 2700 руб. в рік для осіб непризовного віку і 4050 руб. у рік – для осіб призовного віку. Сума податку збільшувалась на 50% для осіб, які були звільнені від призову в армію.

У листопаді 1941 р. був введений податок на холостяків, одиноких і бездітних громадян СРСР, перетворений у 1944 р. в податок на холостяків, одиноких і малосімейних громадян СРСР. Поступлення цього податку становили більше 0, 8 млрд. руб.

Емісія грошей для покриття дефіциту державного бюджету і товарний дефіцит на ринку продуктів харчування спричинив суттєве зростання цін на продукцію сільського господарства і певне підвищення доходів селян. У зв'язку з цим у 1942 р. були переглянуті норми доходності, згідно з якими визначався сільськогосподарський податок, з підвищенням прогресії ставок більш ніж у 5 разів порівняно з 1940 р.

У 1942 р. вступив у дію закон про податок з видовищ, згідно з яким платниками виступали підприємства і населення. Податок сплачували у відсотках до суми валового збору від реалізації квитків на культурно-художні заходи. Ставки податку були диференційовані від 5 до 60%.

У 1943 р. було прийнято нове законодавство щодо подоходного податку. Сума цього податку зросла з 3, 7 млрд. руб. у 1940 р. до 10, 6 млрд. руб. у 1945 р.

До місцевих податків і зборів у роки війни належали: податок з будівель, земельна рента, збір з власників худоби, разовий збір на колгоспних ринках, збір з власників транспортних засобів.

Крім податків, важливою формою залучення коштів населення для фінансування військових потреб були добровільні внески і пожертвування у фонди оборони і армії, державні позики і лотереї, вклади в ощадкаси, добровільне особове страхування. За чотири роки війни безпосередньо від населення поступило в державний бюджет СРСР більше 230 млрд. руб. або 30% всіх доходів.

За роки війни було випущено чотири військових позики на загальну суму 72 млрд. руб. строком 20 років кожний, чотири грошово-речові лотереї. Для фінансування військових потреб до державного бюджету також надходили кошти зі спеціальних вкладів населення, сформованих за рахунок грошової компенсації невикористаних відпусток і оформлених у вигляді особливої державної позики.

Патріотичний підйом народних мас привів до виникнення нових форм мобілізації ресурсів: фонд оборони СРСР і фонд Червоної Армії, кошти яких використовувались на будівництво танкових колон, ескадрилій літаків та ін. У фонди оборони надійшло 16 млрд. руб. грошима, 13 кг платини, 131 кг золота, 9519 кг срібла, на 1, 7 млрд. руб. інших дорогоцінних речей, на 15 млн. руб. іноземної валюти, на 4, 5 млрд. руб. облігацій державної позики, 0, 5 млрд. руб. вкладів в ощадкасах.

Незважаючи на такі значні поступлення коштів у розпорядження держави, уряд був змушений здійснювати емісію грошей у розмірах, що перевищували потреби грошового обігу. Це було пов'язано з необхідністю збалансувати доходи і видатки бюджету. За роки війни бюджетний дефіцит склав 30 млрд. руб. Грошовий обіг зріс у 3, 8 рази при скороченні товарообігу за 1941-1945 рр. у 3 рази.

У державі було введено карткову систему – нормоване постачання населення продуктами за твердими цінами. У 1944 р. була запроваджена комерційна торгівля товарами за завищеними цінами, від якої за 1944-1945 рр. до бюджету надійшло близько 1, 6 млрд. руб.

Відбувалась перебудова особового і майнового страхування. У 1942 р. були підвищені тарифи і норми страхової відповідальності за добровільним страхуванням сільськогосподарських культур і тварин. У сфері особового страхування з 1943 р. було припинено укладення договорів колективного страхування життя, а Держстрах СРСР запровадив нові види добровільного страхування (від нещасних випадків, на випадок смерті тощо).

9.2. Видатки державного бюджету СРСР в 1941 - 1945 роках.

Матеріальні втрати, а також вилучення з матеріальної сфери виробництва трудових ресурсів призвели до скорочення національного доходу. В порівнянні з довоєнним об'єм національного доходу в 1941р. знизився на 8%, а в 1942 р. – на 32%. Змінилась і структура його розподілу. При абсолютному і відносному зменшенні фонду нагромадження і фонду споживання частка воєнних видатків в національному доході збільшилась до 1942 р. в порівнянні з 1940 р. у 4, 5 рази.

Перерозподіл національного доходу на користь воєнних видатків здійснювався головно через державний бюджет, роль якого в мобілізації і розподілі фінансових ресурсів суттєво зросла. За роки Великої Вітчизняної війни тільки прямі воєнні видатки склали близько 600 млрд. руб., тобто майже половину всіх видатків державного бюджету СРСР.

Воєнні видатки СРСР були пов'язані з оплатою озброєння і спорядження армії. Під час війни на основі зниження собівартості продукції було забезпечено зниження цін на воєнну продукцію, що дало можливість нарощувати воєнно-технічний потенціал Радянської Армії з меншим об'ємом грошових видатків, що полегшило завдання фінансування війни.

В роки війни забезпечення матеріальними і фінансовими ресурсами оборонної функції держави було головним завданням, однак потреби оборони диктували необхідність задоволення першочергових потреб господарського і соціально-культурного розвитку. Тому разом з фінансуванням оборони країни одночасно значні ресурси витрачались на господарські і соціально-культурні цілі.

Так, умови воєнного часу вимагали значних державних вкладень в народне господарство. Під час війни, коли значна кількість основних фондів була знищена і розграбована, держава направляла матеріальні і фінансові ресурси на капітальне будівництво, створення нових і реконструкцію зруйнованих основних фондів. Щорічні обсяги фінансування народного господарства у 1941-1945 рр. коливалися від 32 до 74 млрд. руб., а їхня питома вага у структурі видатків державного бюджету з 15, 8% до 24, 9%.

Фінансування народного господарства в роки війни було змушене насамперед вирішити проблему перебазування промисловості на схід і введення в дію цього виробничого апарату. Приблизно 90% всіх бюджетних коштів, які спрямовувались на промисловість, були вкладені в машинобудівну, металургійну, вугільну, енергетичну та інші галузі важкої індустрії і лише близько 10% бюджетних асигнувань – в галузі легкої і харчової промисловості.

Поряд з бюджетним фінансуванням промисловості важливу роль в роки війни відігравали державні бюджетні вкладення в розвиток транспорту: будівництво нових залізничних ліній, відновлення залізничних шляхів. За 1941-1945 pp. бюджетне фінансування транспорту склало 36 млрд. руб.

Фінансові ресурси держави спрямовувались також у сільське господарство, на забезпечення відтворення продовольчої і сировинної бази країни. Бюджетні асигнування на розвиток села за період 1943-1945 рр. збільшилися в 1, 8 разу.

Фінансування народного господарства було пов'язане насамперед з капітальними вкладеннями, яке реалізовувалось головним чином за рахунок бюджетних асигнувань, а також власних ресурсів суб’єктів господарювання. В 1942 р. із загального обсягу капітальних вкладень у 19 млрд. руб. бюджетні кошти складали 63, 4%, а в 1944 р. – уже 21 млрд. руб., або 75%.

З державного бюджету фінансувалось також і збільшення оборотних засобів. Приріст власних оборотних засобів в 1943р. склав 420 млн. руб., з них за рахунок коштів державного бюджету – 200 млн., в 1944р. – 450 млн., з них за кошти бюджету - понад 200 млн. Загальна сума власних оборотних засобів до кінця війни склала 6, 6 млрд. руб.

Бюджетне асигнування промисловості, транспорту і сільського господарства в роки війни зміцнювало воєнне господарство Радянського Союзу. Державний бюджет вирішував задачі фінансування значних воєнних видатків при одночасному високому рівні фінансування галузей народного господарства.

В останні роки війни швидкими темпами зростали видатки бюджету на соціально-культурні заходи (освіта, підготовка кадрів, пенсійне забезпечення сімей військовослужбовців і інвалідів війни, надання допомоги багатодітним матерям), які до 1944 р. на 25% перевищили довоєнний рівень. Вони були пов’язані із виконанням завдань щодо планового відтворення кадрів і обумовлені значною роллю культурно-виховної роботи. У 1945 році видатки на підготовку кадрів, освіту, охорону здоров'я і соціальне забезпечення досягли 63 млрд. руб. проти 31 млрд. руб. у 1941 р., а їхня частка у сукупних видатках склала 21% у 1945 р. проти 16, 4% у 1941 р. Більше 40% сукупних видатків на соціально-культурні заходи складали видатки на освіту.

Важливе місце в системі видатків займали видатки на охорону здоров'я, які склали за 1941-1945 рр. 43, 8 млрд. руб. Державна програма заходів з лікування воїнів Радянської Армії, охорони здоров'я в тилу, утримання широкої мережі закладів охорони здоров'я: лікарень, поліклінік, амбулаторій і інших потребувало значних коштів.

Гігантські масштаби війни і значна мобілізація людей в армію зумовили ріст державних видатків на соціальне забезпечення. Вони зросли з 3, 1 млрд. руб. в 1940 р. до 17, 8 млрд. руб. в 1945 р., тобто майже в 6 разів, а за весь період війни склали понад 58 млрд. руб.

На всіх етапах розвитку соціалістичного суспільства видатки на утримання апарату управління складали незначну частку у складі видатків бюджету. Однак, війна вимагала більш інтенсивної діяльності діючого управлінського апарату. Були створені нові апарати при Раднаркомі СРСР, а саме Комітет з обліку і розподілу робочої сили, Рада по евакуації і Радянське інформбюро.

В довоєнному 1940 р. видатки на управління визначались на рівні 6, 8 млрд. руб. (3, 8% всіх видатків бюджету). В роки війни вони були абсолютно і відносно зменшені в порівнянні з періодом. Так, в 1943 р. видатки на утримання органів державного управління склали 5, 2 млрд. руб. В зв'язку із звільненням районів, які були окуповані видатки збільшились до 7, 8 млрд. руб., а в 1945 р. – до 9, 2 млрд. руб. (3, 1% сукупних видатків бюджету).

Союзний бюджет в роки війни надавав допомогу союзним республікам у формі підвищених відрахувань від всезагальних доходів і в новій формі – прямих бюджетних дотацій. Так, в 1944 р. власні кошти Української PCP складали лише 14% всіх доходів, відрахування від загальнодержавних доходів – 56%, а на долю дотацій припадало 30%. По Білоруській PCP це співвідношення складало: 6, 18 і 76%. В 1945р. сім союзних республік одержували дотації.

Післявоєнне відновлення господарства і його фінансування.

Війна завдала значного збитку господарству. Для СРСР ці збитки дорівнювали 679 млрд. руб., для України – 44 млрд. руб. Великих руйнувань зазнали підприємства вугільної промисловості, чорної металургії, машинобудування, електроенергетики. 1945 р. промислове виробництво в Україні становило 26% рівня 1940 р.

На відновлення промисловості УРСР були виділені певні кошти із союзного бюджету. У 1944-45 рр. на відновлення і будівництво вугільних шахт Донбасу направлено 2, 5 млрд. руб.

Після закінчення війни були сформульовані такі завдання фінансової політики держави: відновлення ролі грошових відносин, посилення дії вартісних важелів, підвищення значення госпрозрахунку і прибутку, відмова від максимальної централізації фінансових ресурсів.

У 1947 була проведена грошова реформа і ліквідована карткова система. Був здійснений обмін старих грошей на нові. Одночасно з цим провели переоцінку вкладів у ощадкасах і в Державному банку, а також конверсію всіх раніше випущених державних цінних паперів. Вклади до 3 тис. руб. переоцінці не підлягали. Обмін облігацій попередніх позик на нові проводився по співвідношенню 3: 1. Облігації виграшної позики 1938 р. обміняли по співвідношенню 5: 1.

У 1949 р. була проведена реформа цін, яка полягала у підвищенні оптових цін і тарифів. Це дозволило забезпечити рентабельність майже всіх галузей промисловості і зменшити розмір державних дотацій. З 1949 до 1952 р. проводили чотири рази перегляд оптових цін, в основному в сторону пониження.

Відбулась перебудова податкової системи, яка полягала у відміні в 1946 р. військового податку, відмові від проведення п'ятої грошово-речової лотереї, припиненні поступлення у бюджет коштів із спеціальних вкладів громадян в ощадкасах.

Державний бюджет відігравав важливу роль у відновленні і розвитку народного господарства, про що свідчать наступні дані.

Таблиця 12

Доходи і видатки державного бюджету СРСР у 1946-1950 роках.

Основним доходом бюджету залишався податок з обороту (58, 5%). В обсязі бюджету поступлення з доходів і нагромаджень соціалістичного господарства склали 85%. За п'ять післявоєнних років на фінансування народного господарства було направлено з державного бюджету 700 млрд. руб. Однак змінилося співвідношення бюджетних коштів і власних ресурсів підприємств у його фінансуванні. Так, з 1946 по 1950 р. питома вага власних коштів підприємств зросла з 15, 4% до 21, 5%.

Зросли видатки на соціально-культурні заходи. Це дало змогу, зокрема, з 1949 р. запровадити обов'язкову загальну семирічну освіту.

Зростали обсяги місцевих бюджетів, однак у бюджетній системі пріоритет надавався централізації ресурсів та повноважень. Органи місцевого самоврядування обмежувались в правах щодо використання коштів місцевих бюджетів, пошукові додаткових джерел. Структура доходів місцевих бюджетів у 1958 р. відчула незначні зміни порівняно з 1940 р.

Таблиця 13

Структура доходів місцевих бюджетів УРСР у 1940-1958 роках, %