Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Фінансова політика часів Директорії






У листопаді 1918 р. до влади прийшла Директорія на чолі з Винниченком і Петлюрою. 14 грудня Українська гетьманська держава перестала існувати, а з даного часу і до кінця січня 1919 р. знову була Українська Народна Республіка. Директорія отримала повну казну, а через два місяці вона стала порожньою.

Новий уряд проводив більш радикальну фінансову політику і почав її з підготовки грошової реформи. Спеціальна комісія при Міністерстві фінансів виступала за введення самостійної незалежної грошової системи, однак Рада Міністрів не схвалила цього законопроекту.

У бюджетних відносинах за часів Директорії панував хаос. Складання бюджету на 1919 р. почалося у серпні цього ж року, однак так і не було завершено. Потреби у коштах задовольнялися шляхом виділення коштів окремими законами. Відсутність грошей обумовлювала припинення фінансування по уже затверджених статтях видатків. Обліку і контролю за витрачанням державних коштів взагалі не було, а розкрадання коштів на ведення військових дій набуло величезних масштабів.

Серед перших рішень у податковій політиці Директорія відмінила положення, що стосувалися збільшення земських (місцевих) податків. Політика у сфері місцевого оподаткування повністю передавалася у відання місцевих органів влади.

Фактично податкова, і фінансова політика в цілому, за часів Директорії зводилася до виконання суто технічних функцій друкування бланків податкової звітності і друкування грошей. Оскільки налагоджена система адміністрування податків була відсутня, то закони стосовно зміни податкових правил мали чисто декларативний характер і взагалі не виконувалися.

Основні рішення у сфері оподаткування були такі:

- у січні 1919 р. внесення змін до порядку розрахунку пені за несвоєчасну сплату податків. Розміри пені були підвищені у кілька разів;

- введення податку на товари розкошів (дорогоцінні метали і каміння, шкіряні вироби, транспорт, килими, фарфор та ін.) зі ставками 15-30% вартості товару. Директорія на той час контролювала лише кілька сільських районів, тому платити цей податок було нікому;

- збільшення ставок мита у 5 разів (на окремі товари – від 10 до 20 разів);

- підвищення ставок гербового збору, податку на нерухомість (до 10% прибутку від цього майна), введення одноразового податку на телефони, підвищення цін на алкогольні напої (державна монополія).

Фактично єдиним джерелом доходів Директорії було друкування грошей. Кошти державної скарбниці витрачалися на утримання величезного штату службовців міністерств та іноземних дипломатичних місій, проведення світських заходів. Частина коштів спрямовувалася на потреби пошти, залізничного транспорту, армії, придбання продукції сільського господарства. Цими грошима розплачувались за продукцію сільського господарства.

З падінням української державності подальший економічний і фінансовий розвиток на території України був нерозривно пов'язаний з розвитком утвореного в 1922 р. Радянського Союзу.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.