У 1866-1895 роках, млн. руб.

Існування звичайного і надзвичайного бюджетів суперечило принципу єдності бюджетної системи. Цей принцип також порушувався й тим, що окремі відомства зберігали свої спеціальні капітали, які не входили до складу бюджетного розпису.

Найшвидшими темпами зростали надходження від позик – у 6, 65 разу за 30 років, залізниць – в 5, 4 рази, непрямих податків – у 2, 1 разу. Податки займали найбільшу питому вагу в доходах бюджету (62% у 1866-1875рр., 48% у 1886-1895рр.).

Основу непрямих податків в Росії складали акцизи: тютюновий (з 1838р.), цукровий (з 1848 р., ставка 100%), на гас (з 1893 р., збільшував його вартість у рази). У 90-х роках з ініціативи міністра фінансів Вітте була введена державна винна монополія, яка дала значні доходи державі.

Політика уряду полягала в тому, що ставки акцизів постійно підвищувалися, на дешеві товари встановлювались більш високі акцизи, ніж на дорогі. Надходження акцизів зростали швидше, ніж від інших податків. Якщо з 1861 по 1900 рр. доходи від прямих податків зросли у 2 рази, то від непрямих – у 4, 5 рази, в тому числі від «питного доходу» - у 2, 5 разу, тютюнового акцизу – в 7 разів, цукрового – в 11 разів.

Серед прямих податків важливе місце займав подушний податок. З 1861 по 1870 рр. надходження податку зросли в 3, 5 рази. Цей податок був найбільш несправедливим щодо платників. Так, з 451 млн. руб. доходів бюджету в 1870 р. із селян і робітників стягувалось 400 млн. руб.

У 1863 р. відмінили подушний податок з міщан, одночасно з цим підвищили розмір даного податку з селян. З 1887 року стягнення цього податку в європейській частині Росії відмінили. Також був реформований оброчний податок, який був перетворений міністром фінансів Бунге у викупні платежі і проіснував до 1906 року. Ще однією позитивною зміною в податковій системі даного періоду слід вважати відміну соляного податку.

Такі податкові заходи зменшили доходну частину бюджету на 40 млн. руб., що було компенсовано за рахунок збільшення ставок поземельного податку, стягнення недоїмки по викупних платежах та підвищення розміру непрямих податків.

Особливо швидко зростали видатки на армію та поліцейсько-адміністративний апарат, а також на погашення і сплату відсотків по позиках. Якщо у 1866-1875 рр. на обслуговування боргів витрачали 17%, то у 1886-1895 рр. – більше 40% видаткової частини звичайного та надзвичайного бюджетів. Видатки на військові цілі у 70-80-х роках становили біля однієї третини всіх видатків. Швидкими темпами зростало також фінансування залізниць, на що у 1893-1902 рр. було витрачено 1, 7 млрд. руб.

Розглянемо видаткову частину бюджету (звичайного та надзвичайного).

Таблиця 5.2.