Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Господарство та торгівля в Запорізькій Січі.






Тема 3. Фінанси Запорізької Січі.

Запорізька Січ існувала близько трьохсот років (з кінця XV століття до 1775 року). Вчені визнають її як державу з певними обмеженнями. За політичною системою – це демократична республіка на засадах народоправства, за державним устроєм – союз федерації куренів з федерацією паланок під центральним управлінням Кола (законодавчого і судового органу) і Коша (виконавчого органу), за типом економіки – змішана економічна система загальновійськового майна, господарювання і торгівлі у комбінації з одноосібним хазяйнуванням у паланках. Січ можна розглядати як перехідну форму від общини до держави, що не мала повноцінної економічної та фінансової систем, господарської інфраструктури та власних грошей.

Влада в Січі поділялась на військову, громадянську й церковну. Представницьким органом січового товариства була козацька Рада (Коло), яка виконувала законодавчі, адміністративні та судові функції. Кіш виступав в якості центрального запорозького уряду. На землях Січі були військово-побутові частини (курені) та адміністративно-господарські округи (паланки).

Господарство Запорізької Січі включало колективно-січове та індивідуально-паланкове. Січове господарство поділялось на загально-січове та курінне. Кожний із 38 куренів володів певним майном та доходами. Щорічно Кіш перерозподіляв між куренями рибні водоймища, пасовища, сіножаті. Центральний уряд утримував загальновійськові табуни коней, череди худоби, отари овець і торгував ними з Польщею, Гетьманщиною, Росією.

У паланках запорожці займалися індивідуальною трудовою діяльністю. Козаки-“гніздюки”, які виходили з колективного курінного господарства, заводили на військовій землі власні хутори, млини, рибні промисли. За даними Д.І. Яворницького, запорозьких зимівників було декілька тисяч. Запорозькі господарства-зимівники утворювались на основі вільного займання земельної ділянки. Займанщина була досить поширена на землях Запорізької Січі і означала спосіб привласнення ґрунтів, лісів, пасовищ та інших угідь по праву першого зайняття вільної землі. На початках козаччини право вільного займання землі ніким не обмежувалось, проте пізніше право заснувати хутір вже надавалось Кошем.

При виході козаків на зимівники спільне курінне майно поділялось на паї згідно із внеском кожного до курінного скарбу. Виникала реальна майнова нерівність. Господарі зимівників хотіли володіти правом власності, що означало поступовий перехід від колективної власності до приватної та подальший розвиток товарного господарства. Проте Запорожжя не мало реальних підстав для економічного піднесення, що пов’язано з несприятливими військовими умовами. Козаки не здійснювали капітальних вкладень, а закопували гроші в землю, не маючи можливостей витрачати їх з певною вигодою.

Господарська діяльність на Січі була поширеною, про що свідчать статистичні дані. На час ліквідації Січі тут знаходилось 104 645 селян та інших категорій січового підданства, включаючи проживаючих у паланках, і лише 14 619 козаків-вояків.

На території Запоріжжя були розвинуті такі промисли, як: рибальство, пасічництво, мисливство. Землеробством козаки не бажали займатися і зернових власного виробництва не вистачало. Його поставляли із сусідніх держав. Більш прибутковим було скотарство, яке приносило у п’ять разів більший дохід, ніж хліборобство.

У Січі була розвинута внутрішня торгівля, яка включала продукти харчування та предмети побутового вжитку. Більшого значення набула зовнішня торгівля і Січ мала пасивний торговельний баланс – імпорт у сім разів перевищував експорт. Найбільші торгові стосунки Січ мала з Росією і цьому сприяла відсутність митного кордону, в той час як між Гетьманщиною та Запоріжжям він існував. Значний обсяг торговельних зв’язків Січі з Туреччиною, Кримом, Польщею, Росією та Гетьманщиною дав підстави вченим характеризувати її як військово-торговельну напівдержаву.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.