Система органів влади та управління на Січі

Вищим органом влади у козаків, органом самоврядування була рада. Розрізняють три види рад: загальна козацька або Військова рада, рада Старшин і так звана Чорна рада або, інакше, чернецька, розвиток якої можна простежити вже від 1580-х років, хоча початки її були, цілком можливо, давнішими. Козацька або Військова рада розглядала найважливіші питання козацького життя: війни і миру, закордонних відносин і стосунків, військових походів, покарання злочинців, перерозподілу земель, виборів всіх керівних посадових осіб, а в певних випадках - приймала загальнообов'язкові рішення та здійснювала суд, вирішувала питання про збір податків з селян, які проживали на землях Війська Запорізького, на радах зачитувались укази до козаків. Рада скликалась завжди в певний термін, як правило, першого січня Нового року, у другий або третій день Великодня та першого жовтня (Свято Покрови - храмове свято Запорізької Січі). Крім того, на вимогу козацького товариства чи " сіроми", рада могла бути скликана і в інший час. Як правило, розпочиналися ради після обіду. Козацька рада була органом законодавчої влади, але не у формі представницького органу, яким були станові парламенти європейських держав тих часів, а у формі прямої участі в управлінні справами Війська Запорізького всіх членів козацького війська, тобто всього козацького стану. Вона по суті була органом найвищого порядку в управлінні козацьким військом.

Скликав Січову раду кошовий отаман і старшина, але рада могла бути скликана також групою козацьких куренів чи групою козаків і без волі кошового. Ухвали, в основному, були одноголосними. плином часу Старшинська рада як дорадчий орган при кошовому набувала все більшого значення, впливаючи і на діючу старшину, і на Військову раду. Крім загальних Військових рад, козаки Вольностей Запорізьких інколи обговорювали свої справи на полкових і сотенних радах. Нарешті на третю раду, або Чорну раду (від слова " чернь", простий народ) - так називались ради без старшин, - збиралися у досить великій кількості люди усіх станів: і козаки, і міщани, і посполиті, коли завчасно про неї було скрізь повідомлено. Нарешті на третю раду, або Чорну раду (від слова " чернь", простий народ) - так називались ради без старшин, - збиралися у досить великій кількості люди усіх станів: і козаки, і міщани, і посполиті, коли завчасно про неї було скрізь повідомлено. Кошовий отаман був повновладним володарем Січі: його слово було законом. Він був вищим виконавчим органом, що вирішував важливі та серйозні питання до часу скликання наступної ради.
54.Звичаєве право на Січі

Серед джерел права на українських землях у XIV-XVIII ст. помітне місце належало нормам звичаєвого права. Вони виникали та формувалися в процесі еволюції господарсько-побутових відносин та спиралися на загальноприйняті " давні" норми поведінки, що були вироблені за різних обставин.Козацьке звичаєве право представляє собою систему звичаєвих норм, переважна більшість яких сформувалась на Запорозькій Січі, на основі якої базувалась структура й діяльність військово-адміністративних і судових органів, регулювались питання земельних, майнових, особистих відносин. Найдовше і в найбільш традиційних формах звичаї на Запоріжжі проіснували там, де населення дотримувалося " подлуг старожитних и старейших обичаев". На думку відомого дослідника кодифікації права України А. Ткача, норми звичаєвого права діяли упродовж усього XVII і першої половини XIX ст. Характерними рисами звичаєвого права були: корпоративність, переважання публічного права, усна форма вираження, відсутність поділу на галузі, консерватизм, обрядовість, досить суворі (переважно тілесні) покарання, широке застосування смертної кари тощо.

Аналіз документів свідчить, що козацьке право було корпоративним правом. Воно захищало військово-політичну організацію запорізького козацтва, але встановлювало різний правовий статус окремих груп населення на Запоріжжі. Козацьке право визначається не лише як звичаєве, а й національне. Воно майже не зазнало впливу права польського, російського, татарського. Козацькому праву притаманна обрядовість. Це спостерігається в організації військових походів, обранні на посаду, у побуті козаків тощо. У звичаєвому праві запорожців не існувало різниці між кримінальним і цивільним правопорушенням. Під поняттям злочину ними розумілася шкода, заподіяна життю, здоров'ю, майну, честі всьому запорізькому товариству.