Деякі наукові концепції сучасної держави

XX століття дало ряд наукових концепцій сучасної держави, що обумовлено політичними процесами, що відбуваються в ньому.

Концепція держави «загального благоденства» (Дж. Мюрдаль, Дж. Стречи та ін.) висунута в середині XX ст. у відношенні розвинених капіталістичних держав. Ця теорія є противагою, антиподом концепції держави «нічного сторожа», що відстоювала невтручання держави в економічну сферу, у відносини робітника й підприємця, у соціальні питання. Теорія держави «благоденства» взяла за основу ідею англійського економіста Дж.-М. Кейнса, відповідно до якої активне втручання держави в економічне життя є панацеєю від всіх соціальних негод, засобом згладжування класових протиріч, оздоровлення й стабілізації економіки. Держава трактувалася як надкласова, завдяки встановленню прогресивних податків, перерозподілу національного доходу, наданню соціальних послуг та ін.

Концепція держави «загального благоденства» є одним з варіантів теорії соціальної держави.

Теорія «конвергенції» набула популярності в 50-х рр. XX ст. (П. Сорокін, Дж. Гелбрейт та ін.). Відповідно до цієї теорії, в умовах науково-технічної революції (НТР) втрачається розходження між капіталістичною й соціалістичною державами, відбувається їхнє зближення шляхом запозичення друг у друга позитивних рис, створюється «єдине постіндустріальне суспільство». Процес «соціалізації» капіталістичної держави проявляється в елементах планування й державного регулювання економіки, а процес капіталізації в соціалістичній державі - у визнанні приватної власності, розвитку ринкової економіки, політичного плюралізму й мирного співіснування в області ідеології. У перспективі влада в конвергентному суспільстві, відповідно до теорії, втратить класовий характер і суспільно-політичне забарвлення, керівництво перейде до менеджерів. Ця теорія протистояла марксистсько-ленінській теорії про відмирання держави й переростанні соціалістичної держави в суспільство комуністичного самоврядування.

Держава соціально-демократичної орієнтації. Це перехідний тип держави, який існує в період переходу від буржуазного типу до соціальної демократії; це організація політичної влади більшості населення, яка забезпечує необхідний консенсус усіх його частин та перехід до створення умов, потрібних для повного й безперешкодного здійснення основних прав людини і прав нації (народу) й прогресу суспільства на засадах соціальної демократії

Теорія еліт. Сутність цієї теорії полягає в боротьбі панівної меншості, яка керує державою, та підпорядкованої більшості до якої належить усе інше населення. Г.Москва та В.Парето та ін.

Теорія «глобалізації» (світової держави) виникла на рубежі XX і XXI ст. Родоначальник - Р. Робертсон. Ця теорія йде далі теорії «конвергенції», оскільки стверджує не тільки про зближення держав, але ще й про стирання державних кордонів у результаті уніфікації всіх сфер життєдіяльності різних суспільств світу. При цьому еталоном (зразком) для всіх держав світу є західний світ, його цінності, ринкова економіка, технологічний прогрес - до них «підтягуються», добровільно чи примусово, усі суспільства планети і на їх основі передбачається побудова світової політичної системи, світової держави («загальної всесвітньої цивілізації»).

Крім того, Захід одержує статус арбітра у вирішенні конфліктних ситуацій на планеті, що особливо стосуються гуманітарних цінностей, аж до втручання в справи будь-якої держави з метою їх відстоювання. Показниками поступового стирання державних кордонів служать існуючі наднаціональні, міжнародні та європейські структури, співтовариства та співдружності (Міжнародний валютний фонд, Міжнародний Гаазький трибунал, Міжнародний кримінальний суд, ООН, НАТО, Європейський союз та ін.), що відпрацювали механізми нав'язування своїх рішень державам.

У теорії глобалізації є як прихильники, так і супротивники, на думку останніх глобалізація не несе нічого гарного державам, навпаки, поглинає їх національну своєрідність, позбавляє суверенітету, насамперед економічного. Нереальним є впровадження єдиного етико-правового світогляду в усьому світі. Водночас загальні інтереси людства вимагають вирішення загальними зусиллями глобальних проблем, які загрожують самому його існуванню, що аж ніяк не означає світового державотворення. їх успішне вирішення можливе на принципах згоди і забезпечення рівності всіх держав незалежно від їх розміру і рівня економічного розвитку, відсутності гегемонізму, на демократичній юридичній основі, повазі та обов'язковому виконанні міжнародно-правових зобов'язань і внутрішньодержавних законів.

Тести для самоконтролю

1. До основних ознак держави відносяться: