ВОЛОГІСТЬ, *влажность - 1) В. гірської породи - міра насиченості її водою. 2) В. повітря та інших газів - вміст в них парів води. Розрізнюють абсолютну та відносну В. 9 страница

ЗЕМНИК, земник - пачка вугілля незначної потужності, що залишається біля підошви після роботи виконавчого органу гірничої машини.

ЗЕНІТ, *зенит - точка перетину вертикальної лінії чи нормалі до поверхні земного еліпсоїду з небесною сферою.

ЗЕНІТНИЙ КУТ, *зенитный угол - кут між вертикальною лінією і напрямом лінії візування на ціль.

З’ЄДНУВАЛЬНА ЗЙОМКА (ОРІЄНТУВАННЯ), *соединительная сйомка (ориентирование) - сукупність кутових та лінійних вимірювань і подальших обчислень, які забезпечують ув’язку в єдину систему координат маркшейдерських зйомок, виконуваних на земній поверхні і в підземних гірничих виробках.

ЗЙОМКА БУСОЛЬНА, *съемка бусольная - вид напівінструментальної зйомки при якій магнітні азимути сторін ходу визначають бусоллю або гірничим компасом, довжину сторін - рулеткою, кути нахилу - півкругом.

ЗЙОМКА МАРКШЕЙДЕРСЬКА КАР’ЄРІВ, *съемка маркшейдерская каръеров - комплекс польових і камеральних робіт, які мають своєю метою зображення на папері умовними знаками місцевих предметів, гірничих виробок кар’єру та рельєфу ділянки земної поверхні.

ЗЙОМКА МАРКШЕЙДЕРСЬКА ПІДЗЕМНИХ ОБ’ЄКТІВ, *съемка маркшейдерская подземных объектов - процес натурних вимірювань підземних гірничо-геологічних об’єктів та інженерних споруд, наступна обробка отриманих результатів і одержання гірничої графічної документації.

ЗЛИВ, * слив, **оverflow, ***ьberlauf - частина пульпи в якій вміст твердої фази нижче, ніж у вихідному живленні. Наприклад, злив згущувача.

ЗЛОМ МІНЕРАЛІВ, *излом минералов, **fracture of minerals - одна з фізичних властивостей мінерал у. З.м. виникає внаслідок розламування мінерал у і характеризує поверхню розколу, який пройшов не по спайності. Розрізняють З.м. рівний, східчастий, нерівний, скалковий, раковистий.

ЗМІЙОВИК, *змеевик, **serpentine - те саме, що серпентин.

ЗМІЩЕННЯ РОЗСТРІЛІВ, *смещение расстрелов - неспівпадіння горизонтальних проекцій повздовжних осей відповідних розстрілів суміжних ярусів.

ЗМІЩУВАЧ, *сместитель - площина (поверхня, зона), по якій виникло розчленування товщі порід на блоки й подальше їх переміщення.

ЗНАКИ МАРКШЕЙДЕРСЬКІ, * знаки маркшейдерские - знаки, що закріплюються в гірничих виробках і являють собою маркшейдерські пункти. Розрізняють постійні і тимчасові З.м.

ЗНЕСІРЧЕННЯ ВУГІЛЛЯ, * обессеривание угля - важлива операція збагачування вугілля. Здійснюється в основному шляхом ґравітаційного збагачування (виділення піритної сірки).

ЗОЛА, * зола - пиловидний або шлаковидний залишок, що утворюється з мінерал ьної частини палива, коли воно згоряє. Застосовується як заповнювач для бетонів і будівельних розчинів, як опіснюючий домішок (в цеглу), сировина для вироблення аглопориту, зольного гравію.

ЗОЛА ВУГІЛЬНА, * зола угольная - мінерал ьна речовина, що залишається після спалювання вугілля при температурі біля 800 ⁰ С при доступі повітря.

ЗОЛІ, *золи - найдрібніші частинки будь-якої речовини в рідкому, твердому чи газоподібному середовищі.

ЗОЛОВЛОВЛЮВАННЯ, * золоулавливание - видалення золи з димових газів. У золовловлювачах механічної дії (наприклад, скруберах, циклонах) частинки золи осаджуються під дією відцентрових сил; у золозловлювачах електричної дії (електричних фільтрах) негативно заряджені частинки осідають на позитивно заряджених електродах.

ЗОЛОТІ РУДИ Й РОЗСИПИЩА(РОЗСИПИ), * золотые руды и россыпи - природні мінерал ьні утворення з вмістом золота у таких кількостях, що його економічно доцільно видобувати. Розрізняють корінні родовища (представлені головним чином жилами із вмістом золота 1…30 г/т) й розсипи у вигляді алювію (вміст золота 0, 5…50 г/м³).

ЗОЛЬНІСТЬ ВУГІЛЛЯ, * зольность угля, **ash content - вміст у відсотках незгораючого залишку (на безводну масу), який утворюється з мінерал ьних домішок палива при його повному згоранні.

ЗОНА (У ГЕОЛОГІЇ), * зона, **zone - одиниця загальної статиграфічної шкали в складі ярусу. Включає геологічні відклади, що характеризуються певним комплексом видів викопних тварин або рослин.

ЗОНА ВИВІТРЮВАННЯ, * зона выветривания - верхня частина земної кори, в якій вдбуваються процеси вивітрювання; глибина З.в. становить кілька десятків метрів.

ЗОНА ВОДОПРОНИКНИХ ТРІЩИН, *зона водопроникающих (водопроводящих) трещин - частина гірського масиву над виробленим простором, в якій в результаті зрушення гірських порід утворюються водопроникні тріщини.

ЗОНА ВПЛИВУ ДИЗ’ЮНКТИВУ, *зона влияния дизьюнктива - зона яка визначається потужністю області подрібнення порід в процесі відносного переміщення блоків.

ЗОНА МОЖЛИВОГО ПРОЯВУ РУЙНУЮЧИХ ДЕФОРМАЦІЙ, *зона возможного проявления разрушающих деформаций - найбільш напружена область гірського масиву.

ЗОНА НЕБЕЗПЕЧНОГО ВПЛИВУ ВОДНОГО ОБ’ЄКТУ, *зона опасного влияния водного обьекта - ділянка, в межах якої виймання корисної копалини може спричинити недопустимі збільшення притоку води в гірничі виробки, а в окремих випадках - прорив води та затоплення виробок.

ЗОНА НЕБЕЗПЕЧНОГО ВПЛИВУ ПІДЗЕМНИХ РОЗРОБОК, *зона опасного влияния подземных разработок - частина мульди зрушення, в якій нахили, кривизна та розтяги перевищують встановлені допустимі величини; визначається кутами зрушення.

ЗОНА ОБВАЛЕННЯ, *зона обрушения, **caving - частина масиву гірських порід над виробленим простором, де породи переміщуються, втрачаючи свою структуру.

ЗОНА ОКИСНЕННЯ, *зона окисления, **oxidized zone - верхня частина мінерал ьних родовищ, розміщена вище рівня ґрунтових вод, збагачена киснем, в якій відбуваються процеси окиснення мінерал ів. Звичайно перекриває згори первинні родовища і в залежності від мінерал ьного складу має назву шапки залізної, гіпсової, галунової і т.д.

ЗОНА (ОБЛАСТЬ) ОПОРНОГО ТИСКУ, *зона (область) опорного давления - зона підвищеного тиску у порівнянні з тим, що існував до проведення виробки. Величина З.о.т. визначається розмірами виробки, глибиною її залягання, структурою та фізико-механічними властивостями порід.

ЗОНА ПЛАВНОГО ПРОГИНУ, *зона плавного прогиба - частина зони зсування масиву гірських порід, що розповсюджується при певних умовах до поверхні та характеризується утворенням окремих тріщин, що не сполучаються між собою в напрямку, нормальному до напластування,

ЗОНА ПРОВАЛІВ, *зона провалов - ділянка земної поверхні, на якій при підробці утворюються, чи можуть утворитися провали.

ЗОНА ТРІЩИН, *зона трещин, **insecure rock - ділянка земної поверхні, на якій при підробці утворюються видимі тріщини.

ЗОНИ ЗСУВАННЯ ГІРСЬКИХ ПОРІД, *зоны сдвижения горных пород - частини області зсуву гірських порід. Ці зони розрізняють за характером і ступенем деформації.

ЗОСЕРЕДЖЕНІ (СКОНЦЕНТРОВАНІ) ДЕФОРМАЦІЇ, *сосредоточенные деформации - деформації (горизонтальні й вертикальні) на невеликих (до 5 м) інтервалах мульди зрушення, які значно перевищують деформації на суміжних інтервалах. На ділянках З.д., як правило, виникають тріщини та уступи земної поверхні.

ЗРОШУВАННЯ, * орошение, **spraving - штучне зволоження корисної копалини, наприклад вугілля, яке здійснюється як правило після його виймання з пласта з метою зменшення пиловиділення. В сучасних видобувних комплексах здійснюється автоматично.

ЗРУШЕННЯ ГІРСЬКИХ ПОРІД, *сдвижение горных пород - переміщення і деформування масиву гірських порід внаслідок порушення гірничими роботами їх природної рівноваги.

ЗСУВ, *сдвиг, **slip, jump, down-throw - порушення залягання верств гірських порід з розривом їх суцільності і переміщенням у горизонтальному або близькому до нього напрямі. Зсуви виникають під час горотворення.

ЗСУВ ГІРСЬКИХ ПОРІД, * сдвиг горных пород - переміщення й деформування масиву гірських порід внаслідок порушення його природної рівноваги при веденні гірничих робіт.

ЗУМПФ, *зумпф -1) Частина шахтного стовбура, відстійник для рудникових вод. 2) Порожнина у гірських породах, в якій нагромаджується вода або гідросуміш. 3) Ящик для збирання шлаку при промиванні руд.

ЗУСТРІЧНІ ВИБОЇ, * встречные забои - спосіб проведення підземної гірничої виробки одночасно з двох боків із змиканням вибоїв у наміченій точці. Застосовуються для скорочення строків будівництва підземних споруд і шахт.

І

ІГДАНІТ, * игданит - найпростіша ґранульована вибухова речовина, до складу якої входить аміачна селітра та дизельне паливо.

ІДЕНТИЧНІСТЬ, *идентичность - рівнозначність, тотожність, однаковість.

ІДЕНТОГРАФІЯ, *идентография - нефотографічне, тушшю або олівцем виготовлення негативів.

ІДІОМОРФІЗМ, *идиоморфизм, **idiomorphism - здатність мінерал ів набирати в мінерал ьних комплексах властивої їм форми кристалів.

“ИЗВЕСТИЯ ДОНЕЦКОГО ГОРНОГО ИНСТИТУТА” - журнал заснований у 1995 р. Донецьким державним технічним університетом. Видавець - Донецький гірничий інститут та виробниче об’єднання “Донецьквугілля”. Виходить 2-4 рази на рік.

ІЗОВМІСТ, *изосодержание - лінії: які з’єднують точки з однаковими величинами вмісту того чи іншого компоненту корисних копалин.

ІЗОБАЗИ, * изобазы - ізолінії тектонічних піднять або опускань за певний період.

ІЗОБАРИ, *изобары - 1) Графіки процесів, які відбуваються при незмінному тиску. 2) Ядра атомів різних хімічних елементів, масові числа яких однакові, а порядкові номера різні.

ІЗОБАРНИЙ, *изобарный - той, що стосується ізобари, і. п р о ц е с зміна стану фізичної системи за сталого тиску.

ІЗОБАТИ, * изобаты - ізолінії глибини водойм (океанів, морів, озер, річок).

ІЗОГАЗИ, *изогазы - лінії, які з’єднують точки з однаковою газоносністю вугільного пласта.

ІЗОГАЛІНИ, * изогалины - ізолінії солоності води.

ІЗОГАМИ, изогамы - лінії однакової величини напруги сили тяжіння.

ІЗОҐІПСИ, *изогипсы, **isohels - лінії (горизонталі), які з’єднують точки однакової висоти над рівнем моря, або іншим вибраним рівнем (горизонтом).

ІЗОГЛИБИНИ, *изоглубины - лінії, які з’єднують точки з однаковими глибинами залягання корисних копалин.

ІЗОГОНИ, *изогоны - ізолінії, які з’єднують точки магнітного схилення.

ІЗОГОНАЛЬНИЙ, *изогональный - рівнокутний.

ІЗОҐРАДІЄНТИ, *изоградиенты - лінії, які з’єднують точки з однаковими ґрадієнтами поверхні.

ІЗОДИНАМИ, * изодинамы - ізолінії напруженості магнітного поля Землі.

ІЗОЕНТРОПІЙНИЙ, *изоентропический - пов'язаний з незмінністю ентропії; і. п р о ц е с зміна стану фізичної системи, коли не змінюється її ентропія.

ІЗОКЛІНИ, * изоклины - 1) лінії, що з’єднують точки з однаковим магнітним нахилом, тобто кутом між магнітною стрілкою і горизонтальною поверхнею. 2) темні лінії, які можна спостерігати в поляризованому світлі на моделях з оптично активних матеріалів - геометричне місце точок, головна нормальна напруга яких моє однаковий напрям.

ІЗОКОРЕЛЯТИ, * изокорреляты - лінії, які з’єднують точки з однаковими величинами коефіцієнта кореляції.

ІЗОЛІНІЇ, *изолинии - лінії на планах, проекціях або інших графіках, які з’єднують точки з однаковим значенням будь-якої величини. Найбільш поширені ізолінії: ізобари, ізобати, ізогаліни, ізогієти, ізоґіпси, ізогони, ізодинами, ізосейсти, ізотерми.

ІЗОЛЮЮЧІ СПОРУДИ, *изолирующие сооружения - штучні споруди, призначені для ізоляції відпрацьованих або пожежонебезпечних ділянок від гірничих виробок, які до них прилягають.

ІЗОЛЯТОР, *изолятор - 1) Речовина, що погано проводить електричний струм, тепло тощо. 2) Виріб з фарфору, пластмас для кріплення проводів, шин та частин приладів, які знаходяться під електричною напругою.

ІЗОЛЯЦІЯ РУДНИКОВОЇ ПОЖЕЖІ, * изоляция рудничного пожара - відокремлення осередку пожежі від прилеглих виробок з метою припинення доступу до нього свіжого повітря. Герметизація дільниці з пожежею може бути досягнута: встановленням ізолюючих перемичок, замулюванням тріщин в ціликах і породах, що відокремлюють дільницю від прилеглих виробок, засипкою провалів і тріщин на поверхні.

ІЗОМЕРИ, * изомеры, **isomers - сполуки, однакові за елементним складом і молекулярною масою, але різні за фізичними та хімічними властивостями, що зумовлено різним просторовим чи скелетним розташуванням атомів у молекулах, тобто їх будовою.

ІЗОМЕРИЗАЦІЯ, *изомеризация, *isomerization - 1) Зміна зв’язків між атомами або ж їх просторового положення в молекулі сполуки, що веде до утворення її ізомеру. 2) Перетворення одного ізомера на інший (напр. нормальний бутан від діяння каталізатора ізомеризується в ізобутан).

ІЗОМЕРІЯ, *изомерия, **isomerism - існування сполук, однакових за хімічним складом, але різних за будовою і властивостями. Такі сполуки називають ізомерами. Є структурна й просторова ізомерія.

ІЗОМЕТИ, * изометы - ізолінії відносної багатогазності.

ІЗОМОРФІЗМ, *изоморфизм, **isomorphism - 1) Властивість, що виражає однаковість будови якихось сукупностей елементів, незалежна від природи цих елементів. 2) Властивість речовин, аналогічних за хімічним складом, подібних за будовою і близьких за розмірами елементарних комірок, кристалізуватися в однакових формах. Розрізняють І. гетеровалентний та ізовалентний. 3) Властивість атомів, йонів чи молекул взаємно заміщуватись у кристалах з утворенням кристалів мішаного складу - твердих розчинів заміщення. І проявляється, зокрема, в кристалах галунів. І дуже поширений у природі.

ІЗОПАХІТИ, *изопахиты - лінії, які з’єднують точки з однаковою товщиною відкладень гірських порід одного і того ж геологічного віку.

ІЗОПЛЕТИ, *изоплеты - лінії рівних величин температури ґрунту.

ІЗОСЕЙСТИ, * изосейсты - ізолінії інтенсивності землетрусів.

ІЗОСТАЗІЯ, * изостазия - стан рівноваги мас гірських порід земної кори. Полягає у тому, що земна кора, окремі частини якої ніби плавають у пластичному підкорковому шарі, перебуває в стані рівноваги. Збільшення ваги окремих блоків призводить до занурення їх у підкоркову речовину, зменшення - до підняття. Тенденція до відновлення порушеної ґравітаційної рівноваги зумовлює активізацію тектонічних процесів.

ІЗОТАХИ, *изотахи - лінії рівних величин швидкості руху води, вітру.

ІЗОТЕРМИ, *изотермы - ізолінії температури повітря, води, ґрунту тощо.

ІЗОТЕРМІЧНИЙ, *изотермический - той, що має постійну температуру; І. п р о ц е с процес, що відбувається при постійній температурі.

ІЗОТОВЩИНИ, * изомощности - лінії, які з’єднують точки з однаковою товщиною пласта корисних копалин.

ІЗОТОНИ, *изотоны - атоми різних хімічних елементів, у ядрах яких є однакова кількість нейтронів.

ІЗОТОНІЧНИЙ, *изотонический - той, що однаково напружений; і - н і р о з - ч и н и розчини, в яких однаковий осмотичний тиск.

ІЗОТОНІЯ, *изотония - однаковість напруження, тиску.

ІЗОТОПИ, *изотопы - різновиди атомів хімічного елементу, електричний заряд ядра яких однаковий, а маса різна.

ІЗОТОПНІ ІНДИКАТОРИ, *изотопные индикаторы - ізотопи, що відрізняються властивостями від інших ізотопів цього самого хімічного елемента. Інша назва м і ч е н і а т о м и.

ІЗОТРОПІЯ, ІЗОТРОПНІСТЬ, *изотропия, изотропность, **isotropy - однаковість фізичних властивостей речовини (теплопровідність, пружність тощо) в усіх напрямках. І. характерна для аморфних тіл, на відміну від анізотропії кристалів.

ІЗОТРОПНА ГІРСЬКА ПОРОДА, * изотропная горная порода - порода, властивості якої в різних напрямках практично однакові.

ІЗОФЕНИ, *изофены - ізолінії настання або тривалості певного фенологічного (сезонного) явища.

ІЗОХОРИ, * изохоры - лінії, що зображують процеси, які відбуваються при сталому об’ємі.

ІЗОХРОМАТИЧНИЙ, *изохроматический - однаковоколорійний.

ІЗУМРУД, * изумруд - те ж саме, що й смарагд.

ІКС, * икс - одиниця довжини. 1 ікс-од. = 1, 00206 х 10^-13м. Використовується у рентгеноструктурному аналізі для визначення довжини хвилі рентгенівського (пулюєвого) та гамма-проміння і параметрів кристалічної ґратки.

ІЛЮВІЙ, *илювий - мініральні й органічні речовини, вилуговувані (винесені) водою з верхніх шарів ґрунту й відкладені в його нижній частині (на ілювіальному горизонті).

ІЛЬМЕНІТ (титанистий залізняк), * ильменит, **ilmenite — (Fe, Mg, Mn)TiO₃. Мінерал класу оксидів і гідроксидів. Сингонія тригональна. Твердість 5, 5…6, 5, густина 4, 75. Колір залізно-чорний. Блиск напівметалевий. Утворюється у вигляді дрібних кристаликів на початковій стадії магматичної кристалізації як акцесорний мінерал. Відомий як мінерал пневматолітового, пегматитового і гідротермального походження. На земній поверхні стійкий і утворює розсипні родовища. Є в межах Українського щита.

ІМЕРСІЯ, *имерсия - введення рідини (кедрової олії, вазеліну, водного розчину гліцерину) між розглядуваним предметом і об'єктивом мікроскопа, щоб підвищити освітленість зображення. Інша назва і м е р с і й н а р і д и н а.

ІМПАКТИТ, * импактит - змінена в результаті удару й вибуху метеорита гірська порода. На Землі нараховується 200 структур імпактного походження.

ІМПУЛЬС, *импульс - 1) Поштовх до дії. 2) Кількість руху (добуток маси на швидкість); І. с и л и добуток сили на час її дії. 3) І. е л е к т р и ч н и й короткочасне (до мільярдних часток секунди) збільшення електричного струму або напруги.

ІМПУЛЬСАТОР, *импульсатор - ґенератор потужних електричних імпульсів.

ІМПУЛЬСНИЙ ҐЕНЕРАТОР, *импульсный генератор - ґенератор, що дає електричний струм у вигляді коротких поштовхів імпульсів.

ІНВАРІАНТИ, *инварианты - величини, співвідношення, властивості тощо, які не змінюються від тих чи інших перетворень змінних, пов'язаних з ними, напр. коли змінюють систему координат.

ІНВАРІАНТНИЙ, *инвариантный - незмінний за певних перетворень.

ІНВЕРСІЯ ГЕОМАГНІТНОГО ПОЛЯ - зміна полярності (напряму) магнітного поля Землі, зумовлена порушенням режиму переміщення речовини в ядрі Землі, пов’язаним зі зміною швидкості обертання Землі. Вважають, що перехід від однієї полярності до іншої триває 10000 — 10500 років.

ІНВЕРСІЯ ТЕМПЕРАТУРИ, * инверсия температуры - стан атмосфери, коли температура підвищується з висотою, замість звичайного пониження.

ІНВЕРТОР, *инвертор - 1) пристрій для перетвореня постійного електричного струму на змінний. 2) Електронний пристрій з одним входом і одним виходом, у якому вихідний сигнал виникає, якщо немає сигналу на вході.

ІНВЕРТУВАТИ, *инвертировать - піддавати що-небудь інверсії, розщеплювати.

ІНГІБІТОР, * ингибитор, **inhibitor - речовина, що сповільнює чи зупиняє хімічну реакцію.

ІНГРЕДІЄНТ, *ингредиент - складова частина хімічної сполуки або суміші. І. гумусового вугілля: вітрен, кларен, дюрен, фюзен.

ІНГРЕСІЯ, * ингрессия - проникнення морських вод у зниження рельєфу прибережної смуги при підвищенні рівня моря або зануренні берега. Протилежне - регресія.

ІНДЕКС, *индекс - 1) Список, покажчик, пелелік будь-чого. 2) Числовий або буквенний покажчик у математичних виразах, запроваджуваний для того, щоб відрізняти їх один від одного. 3) екон. Відносний покажчик, що характеризує зміни рівня певного явища в порівнянні з іншим рівнем того самого явища, взятого за основу порівняння.

ІНДЕКСАЦІЯ, *индексация - проставляння індексу на певних документах, книгах з метою їх класифікації.

ІНДЕНТОР, ІНДЕНТЕР, *индентор, индентер - наконечник, вдавлюванням якого виміряють твердість матеріалів.

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ЗАХИСТ, *индивидуальная защита - захист гірників від дії шкідливих умов праці (захист органів дихання від вугільного пилу, захист від ураження електрострумом, тощо).

ІНДИВІДУАЛЬНЕ МЕТАЛЕВЕ КРІПЛЕННЯ, * индивидуальная металличес-кая крепь - конструктивний різновид металевого кріплення очисних виробок, що складається з окремих, не пов’язаних між собою конструктивно рам чи стояків, які переставляються слідом за посуванням вибою без застосування засобів механізації.

ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ, * индивидуальные средства защиты - спеціальні засоби, що безпосередньо використовуються працюючими для зменшення впливу на організм шкідливих виробничих факторів.

ІНДИКАТОР, *индикатор - 1) Прилад, за допомогою якого здійснюють індикацію. 2) Речовина, введення якої в розчин дає змогу провести індикацію.

ІНДИКАТОР МЕТАНУ, * индикатор метана - Див. метану індикатор автоматичний.

ІНДИКАТРОНИЙ, *индикаторный - пов'язаний з індикацією; і - н а д і а г р а м а графічне зображення залежності тиску пари (газу) в циліндрі поршневої машини від зайнятого нею об'єму або від положення поршня; і - н а п о т у ж н і с т ь потужність, що її розвивають гази в циліндрах двигуна; і - н а доза доза радіоактивної речовини, введеної в об’єкт (наприклад, в організм для дослідження фізіологічних процесів, у вугілля для його дослідження тощо) методом мічених атомів, або і н д и к а т о р н и м м е т о д о м.

ІНДИКАЦІЯ, *индикация - 1) Визначення, вимірювання, записування різних показників, об'єктів. 2) Введення в розчин, який аналізують, речовин, що дають змогу встановити кінець хімічної реакції або концентрацію водневих йон ів за легко помітною ознакою (зміною кольору тощо).

ІНДИФЕРЕНТНИЙ, *индиферентный - байдужий; і - н і р е ч о в и н и хімічні речовин, що важко вступають у реакцію; і. е л е к т р о д неактивний електрод, застосовуваний в електрофізіологічних дослідженнях.

ІНДІЙ, *индий - хімічний елемент ІІІ групи періодичної системи Д.І.Менделєєва, символ In, ат. н. 49; ат. м. 114, 82. Розсіяний рідкісний елемент. Сріблясто-білий м'який метал. Застосовують для антикорозійних покриттів, у напівпроавідниковій техніці, виробництві легкоплавких сплавів.

ІНДУКТИВНИЙ, *индуктивный - заснований на індукції, той що користується методом індукції; і. м е т о д засіб дослідження. при якому від спостереження окремих фактів і явищ переходять о встановленнязагальних правил і законів; і. з в' я з о к зв'язок між електричними колами змінного струму, що виникає при взаємодії інших магнітних полів; і. о п і р те саме, що й індуктано; і. о п і р в а е р о д и н а м і ц і опір рухові літака. спричинюваний вільними вихорами за його крилом;

і - н а л о г і к а розділ логіки, що вивчає логічні процеси переходу від знання про одиничне й окреме до знання про загальне.

ІНДУКТИВНІСТЬ, *индуктивность - фізична величина, що характеризує здатність провідника нагромаджувати енергію магнітного поля, коли в ньому протікає електричний струм; дорівнює відношенню потоку магнітної індукції Ф до величини струму І, тобто L = Ф: І.

ІНДУКТОР, *индуктор - 1) Електрична машина з ручним приводом для одержання змінного струму. 2) Пристрій для індукційного нагріву твердих, рідких і газоподібних тіл змінними струмами високої частоти.

ІНДУКЦІЙНИЙ, *индукционный - пов'язаний з індукцією (напр., і-на котушка, і. регулятор, і. струм).

ІНДУКЦІЙНІ МЕТОДИ ЕЛЕКТРОРОЗВІДКИ, * индукционные методы электроразведки - група методів електоророзвідки (корисних копалин), в яких змінне електормагнітне поле збуджується з допомогою незаземлених контурів (чи заземлених ліній), через які пропускається електричний струм.

ІНДУКЦІЯ, *индукция - 1) Наведення електрики (І. електрична) і магнетизму (І. магнітна). 2) Величина, що характеризує електричне або магнітне поле. 3) Спосіб математичних доведень і визначень. 4) Взаємодія процесів збудження і гальмування.

ІНЕРТНИЙ, *инертный - бездіяльний, нерухомий, косний; і - н і г а з и гази, які не вступають у хімічні реакції (гелій, неон, аргон, криптон, ксенон і радон).

ІНЕРТНИЙ ПИЛ, * инертная пыль - тонкорозмелений негорючий матеріал (вапняк, ґіпс, глина та ін.), що використовується у шахтах як засіб захисту від вибуху вугільного пилу.

ІНЕРТНІ ГАЗИ, * инертные газы - елементи VIII групи періодичной системи елементів: гелій - Не, неон - Nе, аргон - Аг, криптон - Кг, ксенон - Хе, радон - Ra,. Інертні гази виникають під час ядерних процесів.

ІНЕРЦІЯ, *инерция - властивість тіла зберігати рівномірний прямолінійний рух або спокій, поки зовнішня причина (сила, або дія іншого тіла) не виведе його з цього стану. Мірою І. тіла щодо поступального руху є маса, а щодо обертального момент інерції.

ІНЕРЦІЙНИЙ УДАРНИК, *инерционный ударник - обертове тіло, яке розбиває гірську породу ударами, підвішених до нього бивнів за рахунок накопичення кінетичної енергії.

ІНЖЕКТОР, *инжектор - струменевий насос для стискання газів і пари, а також нагнітання рідини. І-ром рідина, газ або пара нагнітається в посудини з підвищеним тиском. Дія І. ґрунтується на прискоренні рідини (газу, пари) струменем допоміжної рідини (газу, пари).

ІНЖЕНЕРНА ГЕОЛОГІЯ, * инженерная геология - галузь геології, що вивчає геологічні умови і динаміку верхніх горизонтів земної кори стосовно інженерного будівництва та господарської діяльності людини. Вивчає прикладні питання геології, пов’язані з проектуванням, будівництвом і експлуатацією різних споруд.

ІНІЦІЮВАННЯ, *иницирование - 1) Збудження ланцюгової хімічної або ядерної реакції внаслідок зовнішньої дії на систему (напр., удару, світла). 2) Збудження детонації вибухової речовини за допомогою вибуху невеликої кількості запальної речовини.

ІНІЦІЮЮЧІ ВИБУХОВІ РЕЧОВИНИ, *инициирующие взрывчатые вещества - ВР, що детонують від незначного термального або механічного впливу (вогню або іскор, удару або тертя). Застосовуються для збудження вибухового перетворення інших ВР. Використовуються в різноманітних засобах висаджування: капсулях-детонаторах, детонуючих шнурах та ін.

ІНКЛІНОГРАМА, *инклинограмма - проекція осі свердловини на горизонтальну площину, побудована за даними інклинометричних вимірювань.

ІНКЛІНОМЕТР, * инклинометр - прилад для вимірювання зенітного кута (кута нахилу) та азимуту осі бурової свердловини.

ІНКУБАЦІЙНИЙ ПЕРІОД САМОЗАПАЛЮВАННЯ, * инкубационный период самовозгорания - період часу прихованої стадії процесу самозапалення до переходу у форму загорання.