Населення. Сучасне населення Канади утворилося головним чином внаслідок європейської імміграції

Сучасне населення Канади утворилося головним чином внаслідок європейської імміграції. Тому вона є дуже різноманітною країною з етнічної точки зору. В Канаді живуть 34 етнічні групи, які складаються як мінімум з 100 тис.чол. Найбільша етнічна група називає себе «канадцями» (32, 2%), оскільки більшість канадців, особливо ті, чиї предки приїхали в часи колонізації, розглядають себе як канадський етнос. Далі слідують ті, хто називає себе англійцями (21, 0%), французами (15, 8%), шотландцями (15, 1%), ірландцями (13, 9%), німцями (10, 2%), італійцями (4, 6%), китайцями (4, 3%), аборигенами (індійцями та ескімосами 4, 1%) та українцями (3, 9%).

Колонізацію Канади в 17 ст. першими почали французи, які рухалися зі сходу і закріпилися вздовж річки Святого Лаврентія. Так виникла Французька Канада (теперішня провінція Квебек). Активнішими згодом виявилися англійці. Вони рухалися з півдня, з боку Великих озер і утворили Англійську Канаду (тепер провінція Онтаріо). В 1763 р. вся Канада була захоплена Англією. Вихідці з Франції і зараз компактно проживають у провінції Квебек, вони зберегли свої мову і культуру. Вихідці з інших країн Європи сприйняли англійську мову і англійську культуру. Вони становлять більшість в усіх провінціях, крім Квебеку. Державними мовами є англійська та французька. Англо-французький дуалізм має місце і зараз. В основі його лежать не стільки етнічні, скільки економічні причини: господарство провінції Квебек розвивається не так швидко, як інших англомовних провінцій.

Незважаючи на велику площу, приблизно ¾ населення Канади проживає в смузі шириною близько 160 км. від кордону з США.

Середня густота населення в Канаді є однією з найнижчих у світі — менше 3 чоловік на 1км². В долині річки Святого Лаврентія і на міжозерній рівнині вона досягає 160 чоловік на 1 км². У Північно-західних територіях на кожні 100 км² припадає лише 2 людини.

В характері розселення Канади багато спільного із США. Близько 77% канадців – міські жителі. Має місце процес субурбанізації. Найбільшими міськими утвореннями стали метрополітени Торонто, Монреаля, Ванкувера і Оттави. Найбільші міста - Торонто і Монреаль. Це - головні фінансово-торгові, управлінські, транс­портні, наукові і культурні центри країни. На стику Англійської і Французької Канади спеціально побудована столиця фе­дерації – місто Оттава. З інших міст швидко розвиваються «столиця Далекого Захо­ду» - Ванкувер і «столиці нафти і газу» - Едмонтон і Калгарі.

Проте, на відміну від США, соціальні, не кажучи вже про расові, протиріччя в канадських містах значно менші. Як і в США, фермерське населення Канади є незначним, лише 4 %. Інші жителі сільської місцевості зайняті несільськогосподарськими заняттями. Типовою для Канади є наявність маленьких населених місць, жителі яких зайняті в добувній промисловості, енергетиці, а також заготівлею деревини та її переробкою тощо.

В основному приріст населення відбувається за рахунок імміграції. Глобальна репутація Канади як високорозвинутої, мирної, вільної від етнічних конфліктів країни, безумовно сприяє росту імміграції в країну. Нові канадці, як прийнято тут називати новоприбулих іммігрантів, в більшій мірі розселяються в великих містах, що зумовлено ситуацією на ринку праці. Імміграція приносить значний вклад в економіку країни.

Релігія. Більшість канадців — християни: католики (45%), значну частку віруючих складають протестанти: кальвіністи (Кальвіністська церква засуджує марнотратство, обстоює ощадливість, не визнає бідність як ознаку святості, вимагає сумлінної праці заради накопичення багатства), та лютерани (противники посередництва церкви між Богом і людиною). Представлені й інші релігії: індуїзм, іслам, сикхізм та буддизм.