Розрахунок і вибір посадок підшипників кочення

3.1. Визначають конструктивні розміри підшипника кочення: внутрішній і зовнішній діаметри, ширину кільця, координати фасок [І, с. 340...341].

3.2. Визначають інтенсивність радіального навантаження на посадочній поверхні деталі, з’єднувальної з циркуляційно навантаженим кільцем

, (3.1)

де Р_R – інтенсивність радіального навантаження, кН/м;

R – постійне за напрямком радіальне навантаження, Н;

В – ширина кільця підшипника, м;

r – координати фасок, м;

К_П – динамічний коефіцієнт посадки, який залежить від навантаження (при перевантаженні до 150%, помірних поштовхах і вібрації К_П = 1, при перевантаженні до 300%, сильних поштовхах і вібрації К_П = 1, 8);

К₁ – коефіцієнт, який враховує ступінь послаблення посадочного натягу при порожнистому валі і тонкостінному корпусі (для суцільного вала К₁=1, для порожнистого – К₁= 1...3, для корпуса 1...1, 8);

К₂ – коефіцієнт нерівномірності розподілу навантаження між рядами роликів у дворядних конічних роликопідшипниках чи між подвоєними шарикопідшипниками при наявності осьового навантаження на опору (К₂ = 1...2; за відсутністю осьового навантаження К₂ = 1).

3.3. Визначають поля допусків деталей, з’єднувальних з кільцями підшипників в залежності від виду навантаження кілець [І, с.217...218].

Для циркуляційно навантажених кілець посадку вибирають за інтенсивністю радіального навантаження. Допустиме значення Р_R, розраховане по середніх значеннях посадочних натягів, наведені в табл. 16 [1].

Для місцево навантажених кілець посадку вибирають залежно від умов роботи і в першу чергу від характеру навантаження і розміру кілець підшипників, що наведені в табл. 17 [1].

3.4. Визначають граничні відхили для кілець підшипника [І, с.341] і з’єднувальних з ними деталей [2].

3.5. Виконують схеми розташування полів допусків деталей з'єднань „внутрішнє кільце-вал” і „зовнішнє кільце-корпус”.

3.6. Виконують ескізи з'єднання у зборі та деталей з позначенням посадок, полів допусків і граничних відхилів, а також допусків форми і шорсткості поверхонь.

Приклад. Вибрати посадки для кілець радіального однорядного шари-копідшипника 210 нульового класу точності для таких умов: R = 6000Н; навантаження до 150%; види навантаження кілець: внутрішнє-циркуляційне, зовнішнє-місцеве.

1) Визначити конструктивні розміри радіального однорядного шарикопідшипника 210:

внутрішній діаметр d = 50 мм;

зовнішній діаметр D = 90 мм;

ширина кільця В = 20 мм;

координати фасок r = 2 мм.

2) Визначити інтенсивність радіального навантаження на посадочній поверхні вала

.

3) Визначити поля допусків деталей, з’єднувальних з кільцями підшипника в залежності від виду навантаження кілець. При циркуляційному навантаженні внутрішнього кільця поле допуску вала Ø 50к6.

При місцевому навантаженні зовнішнього кільця і навантаженні до 150% поле допуску отвору у чавунному нероз’ємному корпусі Ø 90G7.

4) Визначити граничні відхили для кілець підшипника і з’єднувальних з ним деталей. Результати привести у табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Внутрішнє кільце	Вал	Зовнішнє кільце	Корпус
Ø 50	Ø	Ø 90	Ø 90G7

5) Виконати схему розташування полів допусків деталей з’єднань (рис. 3.1).

6) Виконати ескізи з'єднання у зборі та деталей (рис. 3.2).

а)

б)

Рис. 3.1. Схеми розташування полів допусків з’єднань:

а) внутрішнє кільце-вал;

б) зовнішнє кільце-корпус

Рис. 3.2. Ескізи з’єднання у зборі та деталей