Поняття та принципи міжнародного економічного права

Правове регулювання взаємовідносин між державами в економічній галузі пройшло значний історичний шлях, на якому під впливом економічних і політичних чинників виникали, удосконалювалися та оновлювалися норми міжнародного права. Сучасний етап розвитку правового регулювання міжнародних економічних відносин прямо пов'язаний із змінами, що відбуваються у країнах Центральної і Східної Європи та й у всьому світі.

Слід зазначити, що процес інтенсивного виділення з загального міжнародного права спеціальної галузі, покликаної регулювати сферу міжнародних економічних відносин, почався із середини 60-х pp. XX ст. А якщо говорити точніше, то після першої сесії Конференції ООН з торгівлі і розвитку 1964 p., що затвердила Принципи міжнародних торговельних відносин і торговельної політики, з'явилася низка теоретичних досліджень західних юристів про зміст і систему міжнародного економічного права. До цих досліджень слід віднести праці англійських юристів Ж. Шварценбергера [1], В. Фрідмена [2], французького фахівця П. Велла [3] та ряд інших праць.

Так, на думку Ж. Шварценбергера міжнародне економічне право є галуззю міжнародного публічного права і містить такі компоненти, як:

• володіння природними ресурсами і їх експлуатація;

• виробництво і розподіл товарів;

¹ • невидимі міжнародні угоди економічного або фінансового характеру;

• кредити і фінанси;
^м • відповідні послуги;

* • статус і організація суб'єктів, що здійснюють міжнародні економічні відносини.

862_______________________________________________ Глава 22

В. Фрідмен вважав, що " міжнародне право економічного розвитку" — це сукупність принципів, які визначають правові взаємовідносини країн, що розвиваються, з іноземними інвесторами та з національними і міжнародними державними установами щодо надання допомоги для розвитку. Ця сфера включає принципи контролю над природними ресурсами, статус іноземних інвесторів, правовий характер угод про концесії і принципи компенсації, сукупність правових принципів, які чітко відрізняються від правових аспектів іноземних капіталовкладень, інших торговельних угод у розвинутих країнах.

На думку П. Велла, до предмета міжнародного економічного права не можуть включатися норми національного права, які регулюють зовнішні економічні зв'язки держави, а також норми міжнародного приватного права.

Вітчизняні юристи-міжнародники також приділяли значну увагу становленню і розвитку міжнародного економічного права. Наприкінці 20-х р. XX ст. в умовах пошуку шляхів розвитку господарських відносин між країнами з протилежними соціально-економічними системами український учений В. М. Корецький уперше звернувся до питань теорії міжнародного господарського (економічного) права. У 1928 р. побачили світ написані В. М. Корецьким чотири нариси про міжнародне господарське право [4]. Об'єднані єдиною концепцією нариси висвітлювали проблему комплексно і всебічно: від орієнтування у понятті до взаємозв'язків із міжнародним приватним правом, " правом іноземців" і світовим правом. В. М. Корецький зазначав, що " завдання правового регулювання світових господарських відносин завжди було нелегким... Тим настійніша необхідність привести накопичені норми в систему, розкрити регулюючі сили й оцінити прийоми регулювання, що ввійшли в практику, у світлі тих завдань, які висувають перед правом світові господарські відносини. Систему норм, якими регулюються світові господарські відносини, має дати міжнародне господарське право" [5]. При цьому останнє він зводив, в остаточному підсумку, до комплексної міжгалузевої дисципліни, яка регулює різноманітність господарських відносин, включаючи їх міжнародні публічно-правові і цивільно-правові аспекти. _bW,