Право Європейського союзу___ 481

хідноєвропейської інтеграції і створює для забезпечення цього процесу необхідний правовий механізм. Щодо Паризької угоди про створення ЄОВС та Римської угоди про Євратом, то вони практично тільки доповнюють правовий механізм, _який-функціонує на основі угода про ЄЕС. Це підтвердив і Суд ЄС — головна судова установа європейських співтовариств, який визначив Римську угоду про створення ЄЕС як " конституційну хартію Співтовариства, яка базується на верховенстві права" [4].

Про основоположний характер Угоди про ЄЕС свідчить/ те, що саме її положення заклали основи галузей та інститу* тів права Європейського Союзу. І хоч переважна більшість норм права ЄС закріплена у рішеннях інститутів об'єднання, положення угоди визначають легітимність таких рішень.

Для підтримання динамічного просування інтеграційних процесів до установчих документів європейських співтовариств час від часу вносилися зміни. Одними з найбільш кардинальних стали зміни, запроваджені Єдиним європейським актом, підписаним у лютому 1986 р. Підписанню цього документа передували дослідження проведені комісією щодо перепон на шляху розвитку європейської інтеграції. Вони засвідчили, що економічний розвиток у співтовариствах втрачає динаміку на тлі економічних успіхів країн-конкурентів з Північної Америки та Східної Азії.

Для надання нового поштовху процесу інтеграції у європейських співтовариствах у 1985 р. комісія підготувала " Білу книгу". В цьому документі було визначено основні види перешкод на шляху створення ефективно функціонуючого спільного ринку в Західній Європі — фізичні, технічні та фіскальні. Фізичні бар'єри існували на кордонах між державами-членами, заважаючи нормальному товарообмінові. Вони включали національні торговельні квоти, перевірки щодо безпеки для здоров'я, компенсаційні сплати при торгівлі сільськогосподарською продукцією, статистичні збори, транспортний контроль. Для фізичних осіб такі бар'єри включали імміграційні процедури, перевірки з міркувань безпеки, митний контроль. Технічні бар'єри стосувалися головним чином національних стандартів та правил щодо товарів, послуг капіталів та робочої сили, фіксальні — переважно різних ставок податку на додану вартість та акцизних зборів

16 А. Дмитрієв

482______________________________________________ Глава 20

і необхідності сплати податків на кордонах, що випливала з цього.

Єдиний європейський акт, що набрав чинності 1 липня 1987 p., закріпив пропозиції, запропоновані у " Білій книзі". ЄЕА складається головним чином зі змін та доповнень до установчих угод про європейські співтовариства, деякі з яких мають кардинальний характер. Особливо це стосується ст. 8а Угоди про ЄЕС, де вперше запроваджується поняття внутрішнього ринку: " Внутрішній ринок становитиме територія без внутрішніх кордонів, на якій гарантується вільне пересування осіб, капіталу, товарів і послуг згідно з положеннями даного Договору". Кінцевим терміном завершення створення внутрішнього ринку мав стати кінець 1992 p., коли передбачалося ліквідувати всі фізичні, технічні та фіскальні бар'єри у торгівлі держав—членів ЄЕС.

Положення ЄЕА також розширювали законодавчу компетенцію ЄЕС на такі нові сфери, як захист навколишнього середовища, заходи безпеки на виробництві та охорона здоров'я, наукові дослідження і технологічний розвиток, регіональний розвиток.

Нова ст. 102а передбачала створення Економічного та Валютного союзів.

Важливі зміни було внесено до інституційного механізму ЄЕС. Так, Європейський парламент отримав повноваження, які надали йому змогу брати участь у законодавчому процесі у рамках співтовариств через застосування нової процедури при прийнятті рішень (процедура парламентського співробітництва). Також значно розширювалося коло питань, постанови щодо регулювання яких мали були прийматися кваліфікованою більшістю Ради, а не одноголосно, як було до цього. Більше стало сфер діяльності, у яких Рада повинна була делегувати частину своїх повноважень Комісії. ЄЕС також формально закріпив існування у структурі європейських співтовариств такого інституту як Європейська рада у складі глав держав і урядів держав-членів (ст. 2 Єдиного європейського акта; ЄЄА).

Усі ці інституційні зміни мали на меті полегшити в політичному та законодавчому плані створення у 1992 р. внутрішнього ринку. Позитивним результатом цих заходів стало значне прискорення законотворчого процесу в європейських