Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Сторони в міжнародних договорах






У сучасній міжнародній системі загальновизнаним і аксіоматичним є той факт, що саме міжнародний договір покликаний бути основою міжнародно-правового оформлення відносин між державами. При цьому міжнародний договір слугує і одним із найважливіших методів регулювання цих відносин.

Професор І. І. Лукашук, який, працюючи в Київському університеті, багато років присвятив створенню української школи юристів-міжнародниюв, справедливо звертає увагу на те, що міжнародний договір являє собою результат взаємодії учасників договірних відносин, тобто сторін, і покликаний виражати їхні інтереси. " Сторони, — підкреслює І. І. Лукашук, — найважливіший елемент договірних правовідносин. Склад і характер сторін визначають зміст і роль договору. Не випадково при оцінці того чи іншого міжнародного договору головне значення має склад і характер його учасників. При визначенні характеру договору звертається особлива увага на те, які держави залучені до участі в ньому і які відсторонені, які держави виступили ініціаторами і які поставилися негативно" [7J. До цього слід додати, що політичне і правове значення будь-якої міжнародної угоди прямо залежить від кількості держав, що беруть участь у договорі, та від їхніх позицій. З урахуванням цих чинників можна визначити і сутність будь-якого міжнародного договору, його справжні цілі і завдання. Крім того, участь держав у одних міжнародних договорах і неучасть в інших дає змогу судити про курс їхньої зовнішньої політики.

Таким чином, аналізуючи той чи інший міжнародний договір, можна багато дізнатися і про самих учасників договірних відносин, тобто про сторони міжнародних договорів.

У широкому розумінні сторона міжнародного договору — це суб'єкт міжнародного права, що бере участь у міжнародному договорі. " Іноді може йтися, — як відзначає ї. І. Лукашук, — про потенційні передбачувані сторони. Сторонами також називають тих суб'єктів міжнародного права, що підписали або парафували договір, але остаточно його ще не прийняли" [8].


ПРАВО МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ______________________________ 325

Definitio: Сторони в точному юридичному розумінні —• це суб'єкти міжнародного права, які офіційно й остаточно оформили свою участь у договорі і мають усі права та обов'язки, що випливають із цієї угоди для їі учасників.

З урахуванням такого понятійного тлумачення А. М. Та-лалаєв, зокрема, підкреслює, що держави, які остаточно прийняли міжнародний договір, навіть якщо він і не набрав чинності, є суб'єктами цього договору. Саме суб'єкт міжнародного права, як загальноприйнято, є стороною в договорі. Однак у міжнародній практиці відомі випадки, коли в угодах про перемир'я вживається поняття колективної сторони (наприклад, " переможена держава" і " союзні держави").

Іноді в дипломатичній практиці стороною в договорі називають уряд. Скажімо, Угода між Урядом України й Урядом Російської Федерації про пункти пропуску через державний кордон між Україною і Російською Федерацією від 8 лютого 995 р. " Але, уряд, — як звертає увагу І. І. Лукашук, —• не будучи суб'єктом міжнародного права, може лише представляти сторону, якою є держава. Який би орган не уклав від імені держави договір, стороною завжди буде держава" [9J. Наведені приклади свідчать про складність і потребу глибшого тлумачення окремих теоретичних проблем, пов'язаних із правом міжнародних договорів. Саме тому в своїй роботі Комісія міжнародного права практично відразу після свого створення приділяла належну увагу проблемі кодифікац-ї права договорів.

Віденська конференція 1969 р. завершилася успішним прийняттям 23 травня 1969 р. Віденської конвенції про прі-во міжнародних договорів. У ст. 6 цієї конвенції закріплено важливе положення про те, що " кожна держава має правоздатність укладати договори". У зв'язку з цим держави на підставі свого суверенітету володіють повною (універсальною) правоздатністю. Відповідно до принципу суверенної рівності, поваги прав, властивих суверенітету, вони маю< ь право бути або не бути учасниками двосторонніх чи багатосторонніх договорів, включаючи право бути або не бу.и учасниками союзних договорів [10].







© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.