Лабораторна робота № 10

Тема. Генетико-морфологічна будова і властивості ґрунтів Українського Полісся.

1 Мета роботи. Ознайомлення з генетико-морфологічною будовою профілю і властивостями основних типів ґрунтів зони Українського Полісся.

Вихідні дані:

1. Конспект лекцій з дисципліни.

2. Фізико-географічні області Українського Полісся (таблиця 10.1).

3. Ґрунти Українського Полісся (таблиця 10.1).

Тривалість роботи – 2 год.

2 Теоретичні відомості

Українське Полісся займає північну та північно-західну частини країни і включає майже всю Волинську, Рівненську, Житомирську, Чернігівську, північні райони Львівської, Тернопільської, Київської і Сумської областей. Загальна площа Полісся становить 11, 8 млн.га, або 19, 5 % території України.

Згідно з агроґрунтовим районуванням, Українське Полісся є зоною мішаних лісів із дерново-підзолистими типовими й оглеєними ґрунтами. Українське Полісся поширене в бореальній (помірно-холодній) ґрунтово-біокліматичній області. Воно поділяється на чотири провінції: Полісся Західне, Полісся Правобережне (Центральне), Полісся Лівобережне високе і Полісся Лівобережне низовинне.

Західне Полісся являє собою своєрідну провінцію зони мішаних лісів Східно-Європейської рівнини. В ньому виділяють дві фізико-географічні області – Волинське Полісся і Мале Полісся.

Правобережне, або Центральне, Полісся розташовано між ріками Случ і Дніпро. Ця провінція охоплює Рокитненський район Рівненської області, північні райони Житомирської та північно-західні райони Київської областей. У Правобережному Поліссі виділяють дві фізико-географічні області- Житомирське Полісся і Київське Полісся.

Провінція Лівобережного високого Полісся представлена однією фізико-географічною областю – Новгород-Сіверським Поліссям. Вона займає значну частину Чернігівського Полісся. На західній та в центральній частині приурочена до Дніпровсько-Донецької западини, а на сході розташована на схилах Воронівського кристалічного масиву.

Лівобережна низовинна провінція розташована на південь від попередньої і приурочена до правого берега річки Десна. У цій провінції виділено одну фізико-географічну область – Чернігівське Полісся, яке розташоване між Київським Поліссям на заході та Новгород-Сіверським – на північному сході.

Місцеві чинники ґрунтоутворення зони Українського Полісся зумовлюють розвиток у цьому регіоні трьох типів ґрунтоутворення: підзолистого, дернового і болотного.

Процес підзолоутворення відбувається на підвищених елементах рельєфу під хвойними і мішаними лісами в умовах промивного водного режиму. Під пологом світло-хвойних і мішаних лісів розвивається трав’яниста рослинність. В цих умовах на підзолистий процес накладається дерновий.

Болотний процес розвивається при надмірному зволоженні. В таких умовах формується торфовий горизонт і відбувається оглеєння мінеральної частини профілю. Залежно від рельєфу, рослинності та інших умов формуються верхові, низинні та перехідні болота.

У межах Українського Полісся поширені такі ґрунти: дерново-підзолисті, дерново-підзолисті оглеєні, дерново-карбонатні, дерново-оглеєні, дерново-борові, дерново-лучні, болотні, сірі лісові і чорноземи опідзолені.

Така строкатість ґрунтового покриву обумовлена вологим і м’яким кліматом, великою різноманітністю хімічного і мінералогічного складу, добре розвиненим мезо- і мікрорельєфом, близьким і дуже нерівномірним заляганням ґрунтових вод, різноманітністю рослинних формацій і різним за інтенсивністю впливом господарської діяльності людини.